Geum.ru


Захист довкiлля вiд iонiзуючого випромiнювання

Дипломная работа - Безопасность жизнедеятельности

Другие дипломы по предмету Безопасность жизнедеятельности



логiчнi процедури належать до найбiльш ефективних методiв дiагностики захворювань людини. Це визначаСФ подальше зростання застосування рентгене- i радiологiчних процедур або використання СЧх у ширших масштабах. Проте iнтереси безпеки пацiСФнтiв зобовязують прагнути до максимально можливого зниження рiвнiв опромiнення, оскiльки вплив iонiзуючого випромiнювання в будь-якiй дозi поСФднаний з додатковим, вiдмiнним вiд нуля ризиком виникнення вiддалених ,стохастичних ефектiв. У даний час з метою зниження iндивiдуальних i колективних доз опромiнення населення за рахунок дiагностики широко застосовуються органiзацiйнi i технiчнi заходи:

як виняток необгрунтованi (тобто без доведень) дослiдження;

змiна структури дослiджень на користь тих, що дають менше дозове навантаження;

впровадження новоСЧ апаратури, оснащеноСЧ сучасною електронною технiкою посиленого вiзуального зображення;

застосування екранiв для захисту дiлянок тiла, що пiдлягають дослiдженню, тощо.

Цi заходи, проте, не вичерпують проблеми забезпечення максимальноСЧ безпеки пацiСФнтiв i оптимального використання цих дiагностичних методiв. Система забезпечення радiацiйноСЧ безпеки пацiСФнтiв може бути повною й ефективною, якщо вона буде доповнена гiгiСФнiчними регламентами припустимих доз опромiнення.

ВИСНОВКИ

До техногенних джерел iонiзуючих випромiнювань вiдносяться: iспиту ядерноСЧ зброСЧ; пiдприСФмства по видобутку, переробцi й одержанню матерiалiв, що розщеплюються, i штучних радiоактивних iзотопiв; установи, пiдприСФмства i лабораторiСЧ, що використовують радiоактивнi речовини в технологiСЧ виробничих процесiв.

Штучними джерелами iонiзуючих випромiнювань СФ ядернi вибухи, ядернi установки для виробництва енергiСЧ, ядернi реактори, прискорювачi заряджених частинок, рентгенiвськi апарати, припади апаратури засобiв звязку високоСЧ напруги тощо.

За декiлька останнiх десятилiть людство створило сотнi штучних радiонуклiдiв i навчилося використовувати енергiю, атома як у вiйськових цiлях для виробництва зброСЧ масового ураження, так i в мирних для виробництва енергiСЧ, у медицинi, пошуку корисних копалин, дiагностичному устаткуваннi й iн. Усе це призводить до збiльшення дози опромiнення як окремих людей, так i населення Землi загалом. РЖндивiдуальнi дози, якi одержують рiзнi люди вiд штучних джерел iонiзуючих випромiнювань, сильно вiдрiзняються. У бiльшостi випадкiв цi дози незначнi, але iнодi опромiнення за рахунок техногенних джерел у багато тисяч разiв iнтенсивнiшi нiж за рахунок природних. Проте слiд зазначити, що породженi техногенними джерелами випромiнювання звичайно легше контролювати, нiж опромiнення, повязанi з радiоактивними опадами вiд ядерних вибухiв i аварiй на АЕС, так само як i опромiнення, зумовленi космiчними i наземними природними джерелами.

Пiд впливом iонiзацiйного випромiнювання атоми i молекули живих клiтин iонiзуються, в результатi чого вiдбуваються складнi фiзико-хiмiчнi процеси, якi впливають на характер подальшоСЧ життСФдiяльностi людини.

Виявлення радiоактивних речовин та iонiзуючих (радiоактивних) випромiнювань (нейтронiв, гамма-променiв, бета- i альфа-частинок), ТСрунтуСФться на здатностi цих випромiнювань iонiзувати речовину середовища, в якiй вони поширюються. Захиснi заходи, що дозволяють забезпечити умови радiацiйноСЧ безпеки при застосуваннi закритих джерел, основанi на знаннi законiв поширення iонiзуючих випромiнювань i характеру СЧхньоСЧ взаСФмодiСЧ з речовиною.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Безпека життСФдiяльностi. Пiдручник / За ред. Я. Бедрiя. Львiв: Афiша, 1998.
  2. Голубець М.А., Кучерявий В.П., Генсiрук С.А. та iн. Конспект лекцiй з курсу "Екологiя i охорона природи". К., 1990.
  3. Гусев Н. Г., Беляев В. А. Радиоактивные выбросы в биосфере: Справ. - М Энергоатомиздат, 1991. 256 с.
  4. Гуськова А. К., Байсоголов Г. Д. Лучевая болезнь человека. М.: Мсдицн на, 1971. - 384 с.
  5. Дажо А. Основы экологии. М.: Прогресс, 1978. 416 с.
  6. Дертингер Д., Юнг К. Молекулярная радиобиология. М.: Атомиздш, 1973. - 248 с.
  7. Джигирей В.С. Безпека життСФдiяльностi: Навч. посiбник. Львiв, 2000.
  8. Дозы облучения населения Украины источниками природной радиоактивности / И. П. Лось, Т. А. Павленко, М. Г. Бузинный и др. К.: УНЦРМ, 1996. - 34 с.
  9. Желiбо Е.П. Безпека життСФдiяльностi.: Навчальний посiбник. К.: Каравела, 2001. 320 с.
  10. Иванов В. И. Курс дозиметрии. М.: Энергоатомиздат, 1988. 346 с.
  11. Источники, эффекты и опасность ионизирующей радиации: Докл. НКДАР ООН, 1988. - М.: Мир, 1992. - Т. 1. - 552 с; Т. 2.-726 с.
  12. Козлов В. Ф. Справочник по радиационной безопасности. М.: Энергоатомиздат, 1991. - 256 с.
  13. Крисюк Э. М. Радиационный фон помещений. М.: Энергоатомиздат, 1989. - 119 с.
  14. Кутлахмедов Ю.О. та iн. Основи радiоекологiСЧ. К.: Вища школа, 2003. 319 с.
  15. Лапiн В.М. Безпека життСФдiяльностi людини: Навчальний посiбник. - Л., 2000. - 186 с.
  16. Лапiн В.М. Безпека життСФдiяльностi: Навч. посiбник. К., 2000.
  17. Маргулис У. Я. Атомная энергия и радиационная безопасность. М.: Энергоатомиздат, 1988. 224 с.
  18. Москалев Ю. И. Отдаленные последствия воздействия ионизирующих излучений. М.: Медицина, 1991. 464 с.
  19. Новиков Г.А. Основи общей экологии. Л., 1979.
  20. Пiстун РЖ.П. та iншi. Безпека життСФдiяльностi. - Львiв, 1995.
  21. Радиация. Дозы, эффекты, риск. М.: Мир, 1988. 80 с.
  22. Радиоэкология. Современные проблемы радиобиологии: В 8 т. М.: Атомиздат, 1971. - Т. 2. - 424 с.
  23. Сельскохозяйственная радиоэкология / Под ред. Р. М. Алексахина. М.: Наука, 1993. - 538 с.
  24. Следы Чернобыл?/p>