Захист довкiлля вiд iонiзуючого випромiнювання
Дипломная работа - Безопасность жизнедеятельности
Другие дипломы по предмету Безопасность жизнедеятельности
?а органiзм людини.
РЖснують рiзноманiтнi норми радiоактивного зараження: разовi, сумарнi, гранично припустимi та iнше. Всi вони описанi в спецiальних довiдниках.
ЛД загального опромiнення людини вважаСФться доза, яка у свiтлi сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень органiзму протягом життя.
2.2 Гостра i хронiчна променева хвороба
Якщо пiд час розгляду можливого впливу радiонуклiдних забруднень на мiкроорганiзми, рослини i тварини основну увагу придiляють стану популяцiй цих органiзмiв, то щодо людини наслiдки такого впливу розглядають в iншому аспектi. У цьому випадку основний iнтерес становлять не популяцiйнi, а iндивiдуальнi ефекти; недоля населення, що проживаСФ на певних забруднених територiях у цiлому, а стан здоровя його окремих представникiв вiд людей старших поколiнь, якi вже давно вийшли з репродуктивного вiку, до ще не народжених нащадкiв батькiв, що зазнають опромiнення. Це значно утруднюСФ оцiнку впливу радiонуклiдiв на людину i визначення безпечних для неСЧ доз випромiнювання [3].
Розглянемо особливостi зовнiшнього опромiнення людини, шляхи надходження радiонуклiдiв в органiзм, поглиненi дози випромiнювання при рiзних рiвнях забруднення територiй i вплив його в таких дозах на здоровя людей.
При зовнiшньому опромiненнi людини можна майже цiлком вилучити радiонуклiднi джерела важких частинок, альфа- i бета-випромiнювання середнiх (помiрних) i низьких (менш нiж 1 МеВ) енергiй. Такi види випромiнювання не можуть проникати крiзь одяг i шкiрнi покриви людини. Тому можливими джерелами зовнiшнього опромiнення залишаються тiльки бета-випромiнювання високих енергiй i гамма-випромiнювання .
Стосовно внутрiшнього опромiнення людини вiд радiонуклiдiв (гарячих частинок) можна видiлити два основних шляхи СЧх надходження в органiзм: 1) разом iз пилом через органи дихання; 2) разом iз рiдиною та СЧжею через травний канал. Можливiсть надходження радiонуклiдiв в органiзм людини таким шляхом значною мiрою залежить вiд того, чи вжито будь-яких запобiжних заходiв ("чистота" напоСЧв i продуктiв харчування), чи нi. До ефективних запобiжних заходiв належить також використання спецiального одягу i взуття, що робить мiнiмальним потрапляння до органiзму радiонуклiдiв крiзь порiзи, подряпини, шкiру. У разi дотримання всiх запобiжних заходiв надходження радiонуклiдiв у органiзм можна знизити до 10 % i бiльше тiСФСЧ СЧх кiлькостi, що потрапляСФ в органiзм людей за вiдсутностi такоСЧ профiлактики. В останньому випадку можна вважати, що до органiзму буде надходити (особливо разом iз молоком i овочами) кiлькiсть радiонуклiдiв, яка подвоюСФ дозу випромiнювання вiд зовнiшнiх гамма-джерел. Тому потужнiсть поглиненоСЧ дози випромiнювання зовнiшнiх джерел й iнкорпорованих радiонуклiдiв для людини, що постiйно перебуваСФ на забруднених територiях, становить близько 0,010,02 Гр/рiк (12 рад/рiк) за поверхневоСЧ активностi радiонуклiдiв 3,7 1010 Бк/км2 (15 Кi/км2). Очевидно, що такi слабкi дози випромiнювання не здатнi призводити до променевоСЧ хвороби в людини, тим бiльше до смертi.
Ознаки гостроСЧ променевоСЧ хвороби внаслiдок загального одноразового опромiнення починають виявлятися в дорослих людей за поглинених доз 2 2,5 Гр i бiльше, а в разi хронiчного опромiнювання 1,5 Гр. Летальний кiнець унаслiдок загального гострого зовнiшнього опромiнення спостерiгаСФться при поглинених дозах, що перевищують 33,5 Гр. Такi дози мали мiiе у воСФнний час (у жителiв Хiросiми i Нагасакi) в аварiйних ситуацiях (у лiквiдаторiв, що працювали на даху четвертого блока ЧАЕС). Проте такi випадки СФ винятковими i належать до компетенцiСЧ не радiоекологiв, а фахiвцiв iз радiацiйноСЧ медицини. За потужностi поглиненоСЧ дози випромiнювання 10 Гр/рiк (що вiдповiдаСФ поверхневiй активностi радiонуклiдiв близько 3,7 1013 Бк/км2, або 102 Кi/км2, i нижче) можливi два види наслiдкiв (хоча немаСФ будь-яких вiдомостей про стан здоровя людей, якi прожили на територiях iз таким ступенем забруднення майже рiк). По-перше, це хронiчна променева хвороба, по-друге, онкологiчнi захворювання, особливо в разi потрапляння радiонуклiдiв в органiзм, i генетичнi ефекти [13].
Вважають, що хронiчна променева хвороба може розвинутись за потужностi еквiвалентноСЧ дози випромiнювання 0,001 0,005 Зв/добу (0,1 0,5 бер/добу) i сумарних доз 0,7 1,0 Зв (70 100 бер) i вище. Для цього потрiбно прожити не менше нiж рiк на територiСЧ iз забрудненням
радiонуклiдами понад 3,7 1012 Бк/км2 (102 Кi/км2), не вживаючи нiяких запобiжних заходiв. СвоСФрiднiсть хронiчноСЧ променевоСЧ хвороби полягаСФ в тому, що у тканинах, якi активно пролiферують завдяки iнтенсивним процесам клiтинного вiдновлення, тривалий час зберiгаСФться нормальна структура. Водночас такi стабiльнi системи, як нервова, мязова, серцево-судинна й ендокринна, вiдповiдають на хронiчний вплив складним комплексом фiзiологiчних реакцiй i повiльним наростанням дистрофiчних змiн у СЧх тканинах. Походження цих змiн та СЧхнi механiзми досi не вивчено. СЧх виявляють рефлекторним шляхом, у вiдповiдь на вплив рiзних подразникiв, у тому числi на додаткове опромiнення. Ступiнь i характер рiзних проявiв хронiчноСЧ променевоСЧ хвороби залежать вiд iндивiдуальних особливостей органiзму хворого i його пристосувальних реакцiй. Пiсля опромiнення настаСФ перiод вiдновлення переважання репаративних процесiв у найбiльш уражених йонiзуючим випромiнюванням тканинах, а також нормалiзацiя функцiонального стану iнших систем (наприклад, iмунноСЧ), iнодi з тим чи iншим ступенем СЧхньо?/p>