Захист довкiлля вiд iонiзуючого випромiнювання
Дипломная работа - Безопасность жизнедеятельности
Другие дипломы по предмету Безопасность жизнедеятельности
В»ях (Бк), а позасистемною одиницею СФ кюрi (Кi). Один Кi = 37 х 109 Бк. Мiра дiСЧ iонiзуючого випромiнювання в будь-якому середовищi залежить вiд енергiСЧ випромiнювання й оцiнюСФться дозою iонiзуючого випромiнювання. ОстаннСФ визначаСФться для повiтря, речовини i бiологiчноСЧ тканини. Вiдповiдно розрiзняють * експозицiйну, * поглинену та * еквiвалентну дози iонiзуючого випромiнювання.
Експозицiйна доза характеризуСФ iонiзуючу спроможнiсть випромiнювання в повiтрi, вимiрюСФться в кулонах на 1 кг (Кл/кг); позасистемна одиниця рентген (Р); 1 Кл/кг 3,88 х 103Р. За експозицiйною дозою можна визначити потенцiйнi можливостi iонiзуючого випромiнювання.
Поглинута доза характеризуСФ енергiю iонiзуючого випромiнювання, що поглинаСФться одиницею маси опромiненоСЧ речовини. Вона вимiрюСФться в. греях Гр (1 Гр-1 Дж/кг). ЗастосовуСФться i позасистемна одиниця рад (1 рад 0,01Гр= 0,01 Дж/кг).
Доза, яку одержуСФ людина, залежить вiд виду випромiнювання, енергiСЧ, щiльностi потоку i тривалостi впливу. Проте поглинута доза iонiзуючого випромiнювання не враховуСФ того, що вплив на бiологiчний обСФкт однiСФСЧ i тiСФСЧ ж дози рiзних видiв випромiнювань неоднаковий. Щоб врахувати цей ефекту введено поняття еквiвалентноСЧ дози.
Еквiвалентна доза СФ мiрою бiологiчного впливу випромiнювання на конкретну людину, тобто iндивiдуальним критерiСФм небезпеки, зумовленим iонiзуючим випромiнюванням. За одиницю вимiрювання еквiвалентноСЧ дози прийнятий зiверт (Зв). Зiверт дорiвнюСФ поглинутiй дозi в 1 Дж/кг (для рентгенiвського та а, b випромiнювань). Позасистемною одиницею служить бер (бiологiчний еквiвалент рада). 1 бер = 0,01 Зв.
Кiнцевий результат поглинання органiзмом iонiзуючого промiння залежить вiд багатьох чинникiв, але насамперед вiд кiлькостi енергiСЧ, яка видiлилася в ньому.
Тому у дозиметрiСЧ основним поняттям СФ "поглинута доза" D (часто його скорочують до одного слова "доза"). Вона визначаСФться як вiдношення всiСФСЧ поглинутоСЧ енергiСЧ Е до маси речовини т, у якiй вона спричинила iонiзацiю i радiолiз (радiацiйний розклад) молекул: D = Elm (Дж/кг = Гр).
Одиницею дози СФ грей, названий на честь англiйського фiзика С. Грея, одного iз засновникiв радiацiйноСЧ дозиметрiСЧ.
Якщо людина отримуСФ дозу 1 Гр, то в кожному кiлограмi СЧСЧ тiла iонiзуючi агенти видiлять енергiю 1 Дж. Стiльки ж енергiСЧ видiляСФ камiнь масою 1 кг, впавши з висоти 10 см. Тому може видатися, що це незначна енергiя i шкiдливi наслiдки малоймовiрнi, адже тiло нагрiСФться лише на 0,00024 С.
На жаль, це не так, i така доза негативно позначаСФться на здоровСЧ. Причиною СФ особлива токсичнiсть вторинних продуктiв дiСЧ радiацiСЧ, своСФрiдне бiологiчне посилення фiзичноСЧ дiСЧ iонiзуючого випромiнювання .
З огляду на особливостi всiх видiв випромiнювання можна чекати рiзноСЧ шкiдливостi однакових доз кожного з них. Експерименти пiдтверджують це припущення: поглинутий тiлом джоуль енергiСЧ а-частинок майже у 10 разiв шкiдливiший вiд аналогiчноСЧ енергiСЧ (3-частинок чи у-променiв. Тому вважають, що коефiцiСФнт якостi (фактично, шкiдливостi) а-частинок ka = 10, а pi-частинок i у-променiв вiдповiдно kg = 1, k = 1.
Якщо врахувати цю неоднакову "ефективнiсть" рiзних iонiзуючих агентiв, то можна запровадити "ближчу до сувороСЧ прози життя" так звану еквiвалентну дозу, СЧСЧ позначають Н i вимiрюють у зiвертах (Зв), названих так на честь шведського вченого Р. Зiверта.
Тут використано припущення, що бiодiСЧ окремих агентiв лише додаються, а не перемножуються з додатковим посиленням СЧх спiльноСЧ дiСЧ. Експерименти свiдчать, що суттСФвi вiдхилення вiд формули (9.3) i припущення про пiдсумовування спостерiгаються рiдко. Причиною вiдхилень може бути аномальний стан особи, приймання нею наркотикiв, iнтенсивне курiння тютюну та iншi негативнi впливи iндивiдуального характеру. Зiверт не став загальновживаною i поширеною одиницею. Традицiйно дотепер використовуСФться бер (бiологiчний еквiвалент рада). Не розглядатимемо деталей його появи i причини такоСЧ назви, а тiльки зазначимо, що зiверт у сто разiв бiльший за бер, отже, 1 Зв = 100 бер.
Окрiм еквiвалентноСЧ дози iснуСФ ще "детальнiша" ефективна еквiвалентна доза, яка теж вимiрюСФться у зiвертах, але додатково враховуСФ пiд час повного опромiнення тiла велику вразливiсть статевих органiв i червоного кiсткового мозку та значно меншу решти тiла. Надалi ми використовуватимемо лише зiверт i бер. Хоч звязку з дозою в берах (Зв) та рiвнем пошкодження особи радiацiСФю не встановлено так добре, як для лабораторних тварин, та все ж за роки ближчого знайомства (як правило, небажаного, пiд час аварiй) з iонiзуючим випромiнюванням вченi поступово нагромадили достатньо iнформацiСЧ
РОЗДРЖЛ 2. ДРЖЯ ТЕХНОГЕННОГО РЖОНРЖЗУЮЧОГО ВИПРОМРЖНЮВАННЯ НА ОРГАНРЖЗМ ЛЮДИНИ
2.1 Бiологiчна дiя iонiзуючого випромiнювання
Людина зазнаСФ опромiнення двома способами зовнiшнiм та внутрiшнiм. Якщо радiоактивнi речовини знаходяться поза органiзмом i опромiнюють його ззовнi, то у цьому випадку говорять про зовнiшнСФ опромiнення. А якщо ж вони знаходяться у повiтрi, яким дихаСФ людина, або у СЧжi чи водi i потрапляють всередину органiзму через органи дихання та кишково-шлунковий тракт, то таке опромiнення називають внутрiшнiм. .
Перед тим, як потрапити до органiзму людини, радiоактивнi речовини проходять складний маршрут у навколишньому середовищi, i це необхiдно враховувати при оцiнцi доз опромiнення, отриманих вiд того чи iншого джерела.
ВнутрiшнСФ опромiнення в середньому становить 2/3 ефективноСЧ еквiвален