Захист довкiлля вiд iонiзуючого випромiнювання
Дипломная работа - Безопасность жизнедеятельности
Другие дипломы по предмету Безопасность жизнедеятельности
ПЛАН
ВСТУП
РОЗДРЖЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА РЖОНРЖЗУЮЧИХ ВИПРОМРЖНЮВАНЬ
1.1 Класифiкацiя та характеристика основних видiв техногенного випромiнювання
1.2 Джерела штучних iонiзуючих випромiнювань
1.3 Одиницi вимiрювання радiоактивних випромiнювань
РОЗДРЖЛ 2. ДРЖЯ ТЕХНОГЕННОГО РЖОНРЖЗУЮЧОГО ВИПРОМРЖНЮВАННЯ НА ОРГАНРЖЗМ ЛЮДИНИ
2.1 Бiологiчна дiя iонiзуючого випромiнювання
2.2 Гостра i хронiчна променева хвороба
2.3 Опромiнення i репродуктивна функцiя людини
2.4 Онкогеннi наслiдки опромiнення людини
2.5 Опромiнення i тривалiсть життя людини
РОЗДРЖЛ 3. ДОЗИМЕТРИЧНИЙ КОНТРОЛЬ ТА ЗАХИСТ ДОВКРЖЛЛЯ ВРЖД РЖОНРЖЗУЮЧИХ ВИПРОМРЖНЮВАНЬ
3.1 Методи визначення iонiзуючих випромiнювань
3.2 Класифiкацiя дозиметричних приладiв
3.3 Прилади для радiацiйноСЧ розвiдки i контролю радiоактивного забруднення
3.4 Захист вiд iонiзуючих випромiнювань
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
РЖонiзуючi випромiнювання iснували на Землi ще задовго до появи на нiй людини. Проте вплив iонiзуючих випромiнювань на органiзм людини був виявлений лише наприкiнцi XIX ст. з вiдкриттям французького вченого А.Беккереля, а потiм дослiдженнями ПСФраi МарiСЧ Кюрi явища радiоактивностi.
Термiн "iонiзуюче випромiнювання" характеризуСФ будь-яке випромiнювання, яке прямо або посередньо викликаСФ iонiзацiю оточуючого середовища (утворення позитивно та негативно заряджених iонiв).
Особливiстю iонiзуючих випромiнювань СФ те, що всi вони вiдзначаються високою енергiСФю i викликають змiни в бiологiчнiй структурi клiтин, якi можуть призвести до СЧх загибелi. На iонiзуючi випромiнювання не реагують органи чуття людини, що робить СЧх особливо небезпечними.
РЖонiзуюче випромiнювання iснуСФ протягом всього перiоду iснування Землi, воно розповсюджуСФться в космiчному просторi. Вплив iонiзуючого випромiнювання на органiзм людини почав дослiджуватися пiсля вiдкриття явища радiоактивностi у 1896 р. французьким вченим Анрi Беккерелем, а потiм дослiджений МарiСФю та ПСФром Кюрi, якi в 1898 роцi прийшли до висновку, що випромiнювання радiю СФ результатом його перетворення в iншi елементи. Характерним прикладом такого перетворення СФ ланцюгова реакцiя перетворення урану-238 у стабiльний нуклiд свинцю-206.
На кожному етапi такого перетворення вивiльняСФться енергiя, яка далi передаСФться у виглядi випромiнювань. Вiдкриттю Беккереля та дослiдженню Кюрi передувало вiдкриття невiдомих променiв, якi у 1895 роцi нiмецький фiзик Вiльгельм Рентген назвав Х-про-менями, а в подальшому, в його честь, названо рентгенiвськими.
Першi ж дослiдження радiоактивних випромiнювань дали змогу встановити СЧх небезпечнi властивостi. Про це свiдчить те, що понад 300 дослiдникiв, якi проводили експерименти з цими матерiалами, померли внаслiдок опромiнення.
Мета роботи полягаСФ в тому, щоб проаналiзувати особливостi впливу техногенно-iонiзуючих випромiнювань та захист вiд них.
Завдання роботи:
- дати характеристику iонiзуючих випромiнювань;
- проаналiзувати дiю техногенного iонiзуючого випромiнювання на органiзм людини;
- проаналiзувати проведення дозиметричного контролю та захисту довкiлля вiд iонiзуючих випромiнювань.
РОЗДРЖЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА РЖОНРЖЗУЮЧИХ ВИПРОМРЖНЮВАНЬ
1.1 Класифiкацiя та характеристика основних видiв техногенного випромiнювання
Поняття "iонiзуюче випромiнювання" обСФднуСФ рiзноманiтнi види, рiзнi за своСФю природою, випромiнювання. Подiбнiсть СЧх полягаСФ в тому, що усi вони вiдрiзняються високою енергiСФю, мають властивiсть iонiзувати i руйнувати бiологiчнi обСФкти.
РЖонiзуюче випромiнювання це будь-яке випромiнювання, взаСФмодiя якого iз середовищем призводить до утворення електричних зарядiв рiзних знакiв.
Штучними джерелами iонiзуючих випромiнювань СФ ядернi реактори, прискорювачi заряджених частинок, рентгенiвськi установки, штучнi радiоактивнi iзотопи, прилади засобiв звязку високоСЧ напруги тощо. Як природнi, так i штучнi iонiзуючi випромiнювання можуть бути електромагнiтними (фотонними або квантовими) i корпускулярними. Корпускулярне потiк елементарних частинок .iз масою спокою, вiдмiнною вiд нуля, що утворюються при радiоактивному розпадi, ядерних перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Це а i b частки, нейтрони, протони та iн.
Фотонне потiк електромагнiтних коливань, що поширюСФться у вакуумi з постiйною швидкiстю 300 000 км/с. Це у -випромiнювання i рентгенiвське випромiнювання.
Вони рiзняться умовами утворення i властивостями: довжиною хвилi й енергiСФю. До фотонного випромiнювання належить й ультрафiолетове випромiнювання найбiльш короткохвильова частина спектра сонячного свiтла (довжина хвилi 400*10-9м).
Випромiнювання характеризуються за своСФю iонiзуючою i проникаючою спроможностями. РЖонiзуюча спроможнiсть випромiнювання визначаСФться питомою iонiзацiСФю, тобто числом пар iонiв, що утворюються частинкою в одиницi обСФму, маси середовища або на одиницi довжини шляху. Рiзноманiтнi види випромiнювань мають рiзноманiтну iонiзуючу спроможнiсть. Проникаюча спроможнiсть випромi-^ нювань визначаСФться розмiром пробiгу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовинi до СЧСЧ повного зникнення.
Класифiкацiя iонiзуючих випромiнювань, яка враховуСФ СЧх природу, наведена на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Класифiкацiя iонiзуючих випромiнювань
Рентгенiвське випром?/p>