Динамiка вилову риби в природних водоймах та вплив екологiчних факторiв на продуктивнiсть
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
iни структури бiоценозiв Землi, створення здатних до самовiдновлення i саморегулювання специфiчних бiогеоценозiв. Учений вiдзначаСФ антропогеннi ландшафти, якi будуть вирiзнятися пiдвищеною стабiльнiстю i пiдвищеною здатнiстю до бiологiчного очищення. Загальний баланс бiосфери маСФ пiдтримуватися на рiвнi, що забезпечуватиме оптимальний розвиток людського суспiльства.
РОЗДРЖЛ 2. РРЖЗНОМАНРЖТНРЖСТЬ РЖХТРЖОФАУНИ р. ДНРЖПРА, ВОДОСХОВИЩ РЖ р. ДЕСНА
Риби - найрiзноманiтнiша група хребетних тварин, яка налiчуСФ близько 20 тисяч видiв. Вони подiляються на хрящовi й кiстковi. Майже всi хрящовi риби (у них хрящовий скелет зберiгаСФться протягом усього життя) морськi, й лише деякi з них зустрiчаються в прiсних водах. Близько 300 - 350 мiльйонiв рокiв тому хрящовi риби переважали в водах нашоСЧ планети, а потiм багато груп СЧх вимерло. До сучасних хрящових риб належать, зокрема, акули й скати. У багатьох з них зявилися прогресивнi риси - живородiння, добре розвинений головний мозок, характерна для добрих плавцiв форма тiла тощо. Це дало СЧм можливiсть витримати конкуренцiю кiсткових риб - найбiльш високоорганiзованих i пластичних водяних тварин, якi виникли в значно пiзнiшi геологiчнi часи. Серед кiсткових риб також СФ групи, якi повнiстю вимерли, i групи, вiд яких залишились тiльки одиницi чи десятки видiв. До таких риб належать, зокрема, осетровi, якi мають кiстково-хрящовий скелет. Кiстковi риби (СЧхнiй скелет складаСФться майже повнiстю з кiсток) досягли значноСЧ рiзноманiтностi - СЧх найбiльше з усiх хребетних тварин [12].
Досить рiзноманiтна iхтiофауна рiчок Десна, Днiпро та водосховищ. Приводимо характеристику основноСЧ iхтiофауни даних водних об`СФктiв
ЩУКА. Esox lucius L. Представник родини щукових. Тiло видовжене, голова велика плоска. Половину голови займаСФ рот, утворений довгими щелепами. Широка паща озброСФна сильними зубами. Тiло вкрите дрiбною лускою. Спинний плавець мiститься на заднiй третинi тiла, завдяки чому щуки здатнi робити рiзкi й швидкi рухи. Серед прiсноводних риб щука звичайна - найвiдомiший хижак, СЧСЧ часто називають прiсноводною акулою. Довжина тiла цiСФСЧ риби нерiдко перевищуСФ 1,5 м, маса досягаСФ 30 кг, а iнколи й бiльше. Живе понад двадцять рокiв.
Щука маСФ плямисте забарвлення, iнтенсивнiсть та вiдтiнки якого залежать вiд типу водойми, рослинностi, кольору води. Спина найчастiше темна, черево бiлувате, на сiрих боках СФ жовтуватi плями iз зеленуватим вiдтiнком i поперечнi смуги. Плавцi бурого кольору з чорними плямами, якi утворюють смуги, парнi плавцi жовтувато-червонуватi [15].
Поширена в озерах i рiчках переважно рiвнинного характеру, де тримаСФться бiля берегiв серед заростей. Веде поодинокий спосiб життя. Скопища щук можна спостерiгати тiльки пiзно восени перед зимiвлею i навеснi перед нерестом. Нереститься щука дуже рано - вiдразу пiсля скресання криги. У цей час скопища риб з великих рiчок та озер iдуть у малi рiчки й заплави, де збираються на вкритих дерниною дiлянках, глибина яких не перевищуСФ 1 м. Нерест вiдбуваСФться при температурi води +1...+10С, iнодi - при вищiй. ПочинаСФться вiн iз заходом сонця. Удень його iнтенсивнiсть зменшуСФться, а ввечерi знову посилюСФться. Одну самку супроводять пять - сiм самцiв. Табунець весь час рухаСФться по нерестовищу. Самцi намагаються триматися над самкою, тому СЧхнi плавцi або навiть спини час вiд часу зявляються над поверхнею води.
Плодючiсть самок дуже рiзна. Навiть в особин, у яких майже одноковi довжина, маса й вiк, вона вiдрiзняСФться. Максимальна плодючiсть - 260 тис. iкринок, а мiнiмальна - 1,6 тис. iкринок. РЖкра досить велика, близько 3 мм у дiаметрi, проте в молодших самок вона трохи менша. Вiдкладена iкра приклеюСФться до рослинностi. Незабаром СЧСЧ клейкiсть втрачаСФться, i вона падаСФ на дно, де лежить до вилуплення личинок. Залежно вiд температури води це вiдбуваСФться через тиждень-два. Личинки спочатку живляться вмiстом жовткового мiхура, згодом починають споживати циклопiв i дафнiй, а пiзнiше - бiльших безхребетних тварин, зокрема водяних осликiв, личинок, комах, червякiв. Досягнувши довжини понад 5 см, споживаСФ спочатку личинок риб, потiм - СЧхнiх малькiв, а згодом - i молодь. Свою здобич вона ловить iз засiдки.
Захоплювати й утримувати здобич допомагають iкла, якi мiстяться на щелепах. Кiлькiсть СЧх досить стала: 10-12 на обох щелепах. З року в рiк мiiе прикрiплення iклiв змiнюСФться внаслiдок випадання одних i виникнення iнших. Змiна зубiв не впливаСФ на iнтенсивнiсть живлення риби. Доросла щука живиться рiзними рибами, а також земноводними, червяками. Вона поСЧдаСФ переважно малоцiнних у промисловому вiдношеннi риб.
Дуже поширена. Не водиться лише в гiрських дiлянках рiчок та в озерах, у яких щороку бувають задухи.
ПЛРЖТКА, ТАРАНЯ. Rutilus rutilus (L.). Представник родини коропових, найбагатшоСЧ на види серед iнших родин риб, якi живуть у прiсних водах. Проте деякi з них можуть витримувати й осолонення вод. У коропових вiдсутнi зуби. Але в них СФ так званi глотковi зуби, якi мiстяться глибоко в горлi на нижньоглоткових кiстках. За СЧх допомогою СЧжа подрiбнюСФться, а iнодi й перетираСФться. Тiло коропових майже завжди вкрите лускою. На головi луски немаСФ. Спинний плавець один. Деякi види мають вусики, але СЧх не бiльше як двi пари. Плавальний мiхур дiлиться на двi частини: передню - меншу i задню - бiльшу. Представникiв родини розрiзняють за формою тiла, будовою i кiлькiстю глоткових зубiв, формою та розмiщенням плавцiв.
Короповi - надзвичайно рiзноманiтна група риб. Деякi з них живуть тiл?/p>