Динамiка вилову риби в природних водоймах та вплив екологiчних факторiв на продуктивнiсть
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
?лення водоростями речовини, яка зумовлюСФ загибель всiСФСЧ фауни на значнiй територiСЧ.
Хижацтво i паразитизм. Рiзниця мiж хижаком i паразитом полягаСФ в тому, що перший живе вiльно i живиться iншими тваринними органiзмами або рослинним кормом, а другий не веде вiльного життя. Хоча б на однiй стадiСЧ свого розвитку паразит повязаний з поверхнею (ектопаразит) або з внутрiшнiми органами (ендопаразит) iншого органiзму, який СФ його господарем. У реальних природних умовах рiзниця мiж хижаком i паразитом не завжди чiтко виражена, оскiльки iснують перехiднi форми, якi важко вiднести до однiСФСЧ чи iншоСЧ категорiСЧ. Наприклад, серед комах СФ характернi паразитоСЧднi види, якi спочатку поводять себе як паразити, що щадять до певного часу життСФво важливi органи господаря, а пiд кiнець свого розвитку зСЧдають його. Хижак i паразит можуть iснувати за рахунок одного або декiлькох видiв, а тому серед них розрiзняють такi види:
1. Полiфаги- види, якi споживають велику кiлькiсть найрiзноманiтнiших iнших видiв.
2. Олiгофаги - види, якi живуть за рахунок окремих часто близьких видiв.
3. Монофаги - види, якi живуть за рахунок лише одного господаря.
1.3 Антропогеннi фактори
Рiзноманiтнiсть форм людськоСЧ дiяльностi, якi змiнюють бiотичнi й абiотичнi елементи природи, багато вчених обСФднують пiд загальною назвою антропогеннi впливи, або антропогеннi фактори.
УкраСЧнський еколог О.О. ЛаптСФв, зокрема, розглядаСФ антропогеннi фактори як породженi соцiальним обмiном речовин i енергiСЧ тiла, речовини, процеси i явища, якi впливають на природу одночасно з природними факторами. Бiльшiсть ботанiкiв - В.М. Сукачов, РД.М. Лавренко, С.РД. Коровiн, П.Д. Ярошенко, Б.М. Мiркiн, Г. Сукопп - вважають, що вплив людини на рослиннiсть - це тi ж зовнiшнi причини, якi можна розцiнювати як суму своСФрiдних екологiчних факторiв.
До антропогенних факторiв належать усi види створюваних технiкою i безпосередньо людиною впливiв, якi пригнiчують природу: забруднення (внесення в середовище нехарактерних для нього нових фiзичних, хiмiчних чи бiологiчних агентiв або перевищення наявного природного рiвня цих агентiв); технiчнi перетворення й руйнування природних систем ландшафтiв (у процесi добування природних ресурсiв, будiвництва тощо); вичерпання природних ресурсiв (кориснi копалини, вода, повiтря та iн.); глобальнi клiматичнi впливи (змiна клiмату в звязку з дiяльнiстю людини); естетичнi впливи (змiна природних форм, несприятливих для вiзуального та iншого сприймання) [14].
Взагалi антропогеннi фактори - це впливи людини на екосистему, що зумовлюють у СЧСЧ компонентiв (абiотичних i бiотичних) суттСФвi вiдгуки (реакцiСЧ). Вони можуть бути фiзичними, хiмiчними, клiматичними, бiотичними, а за характером звязкiв - вiтальними i сигнальними, за часом дiСЧ - постiйними i перiодичними, ледве помiтними i катастрофiчними. Будучи за характером впливу екзогенними, вони дiють на ендогеннi фактори i завдяки СЧм "зсередини" - на екосистему або на СЧСЧ компоненти.
Вплив людини на природу може бути як свiдомим, так i стихiйним, випадковим. Користуючись знанням законiв розвитку природи, людина свiдомо виводить новi високопродуктивнi сорти рослин i породи тварин, усуваСФ шкiдливi види, творить новi бiоценози. Проте нерiдко вплив людини на природу маСФ небажаний характер. Це, наприклад, непродумане розселення рослин i тварин у новi райони, хижацьке винищення окремих видiв, а також розорювання перелогових земель, внаслiдок чого зникають стiйкi високоорганiзованi бiоценози, зменшуСФться видовий склад рослин i тварин.
До випадкових належать впливи, якi СФ наслiдком дiяльностi людини, але не були наперед передбаченi або запланованi: випадкове завезення насiння бурянiв i тварин (завезення з ПiвнiчноСЧ Америки колорадського жука в РДвропу та кролiв в Австралiю). Сюди слiд вiднести випас худоби, розорювання земель, рекреацiйнi деградацiСЧ тощо [20].
ОсобливоСЧ шкоди природi завдають урбогеннi та техногеннi процеси, якi часто дiють сумiсно. Великi мiста, як правило, мають промисловi зони, транспортнi магiстралi, щiльну забудову i, таким чином, творять великi площi мертвоСЧ пiдстилаючоСЧ поверхнi, яка акумулюСФ додаткове тепло. Над мiстами здiймаються "гарячi острови" з пилу та сажi, а також газовi викиди, якi погiршують якiсть життСФвого середовища, роблячи його шкiдливим для здоровя людей.
Антропогеннi едафiчнi i клiматичнi фактори витiсняють природну рослиннiсть, збiднюють тваринний свiт, обмежують дiяльнiсть мiкро-органiзмiв-деструкторiв. Тому екосистеми великих мiст та iндустрiальних центрiв СФ енергетично субсидованi, СЧх дiяльнiсть часто повнiстю залежить вiд втручання людини (газони, квiтники, сади, сквери, захиснi смуги, агрокультури).
Основними урбогенними негативними факторами СФ тепловi, хiмiчнi, радiацiйнi, електромагнiтнi, свiтловi, звуковi, вiбрацiйнi тощо. Часто в мiстах вони дiють одночасно, особливо це стосуСФться транспортних магiстралей iз високою iнтенсивнiстю руху.
Однак не можна всю антропогенну дiяльнiсть вважати негативною: впливи, якi оптимiзують екосистеми, СФ позитивними. РЖнтродукцiя, фiтомелiорацiя, бiологiчнi методи боротьби зi шкiдниками рослин i тварин - це позитивна антропогенна дiяльнiсть, яка в умовах ноосферного управлiння повинна переважати. Згiдно з висловом вiдомого росiйського еколога С.С.Шварца, прогноз розвитку науки на найближчi десятилiття включаСФ в себе суттСФвi зм