Динамiка вилову риби в природних водоймах та вплив екологiчних факторiв на продуктивнiсть
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
В»ьше сприятливо для бiльшостi риб значення рН, близьке до нейтрального. При значних змiнах в сторону кислого або лужного середовища зростаСФ кисневий порiг, послаблюСФться iнтенсивнiсть дихання. Можливi границi рН, у яких можуть жити прiсноводнi риби, при iнших рiвних умовах залежать вiд видовоСЧ приналежностi. Найбiльш витривалий карась i короп, який переносить коливання рН в межах 4,3...10,8, щука - у межах 4,8...8,0; струмкова форель - 4,5...9,5.
Сольовий склад вiдiграСФ важливу роль у життi гiдробiонтiв. При цьому маСФ значення як сумарна кiлькiсть розчинених у водi мiнеральних солей, або солонiсть, так i iонний склад води. По загальнiй кiлькостi розчинених речовин природнi води умовно пiдроздiляють на 3 групи: прiснi, солонуватi i солонi. У групу прiсних входять води, що мiстять до 1 г/л, солонуватi - 1..15 г/л i в групу солоних входять води iз вмiстом 15...40 г/л мiнеральних розчинених речовин [9].
Чим бiльше солей розчинено у водi, тим вищий в нiй осмотичний тиск, до якого чутливi гiдробiонти. Маючи визначений сольовий склад, органiзми повиннi пiдтримувати його сталiсть. Для цього в них iснують рiзнi механiзми, що не тiльки пiдтримують деяку рiзницю концентрацiСЧ солей у середовищi i тiлi, але i забезпечують стабiльнiсть концентрацiСЧ в органiзмi окремих iонiв i СЧх спiввiдношення. У мiнеральному живленнi риб iстотну роль може вiдiграти захоплення рiзних iонiв клiтинами поверхнi тiла, наприклад зСФднання сiрки, фосфору й iнших мiнеральних елементiв.
Особливе значення для живлення фiтопланктону i вищоСЧ водноСЧ рослинностi мають бiогеннi елементи - азот, фосфор, кремнiй, залiзо й iн. На твариннi органiзми iстотно впливаСФ вмiст у водi мiкроелементiв - кобальту, нiкелю, марганцю, мiдi, цинку, стронцiю й iн. Недостатня кiлькiсть або СЧх надлишок приводить до патологiСЧ в розвитку, отруСФнням i нерiдко загибелi. Джерелом надходження мiкроелементiв у рибу СФ вода, рослиннiсть, природний i штучний корми [8].
Органiчна речовина присутня у водi в розчиненому i зваженому станi. РЗСЧ подiляють на автохтонну й алохтонну. Запаси автохтонних речовин поповнюються за рахунок фотосинтезу фiтопланктону, макрофiтiв i хемосинтезу деяких бактерiй, алохтонних - за рахунок виносу СЧх з водозбiрноСЧ площi, надходження з атмосферними, а також iнодi з побутовими i промисловими стоками. Частка розчиненоСЧ органiчноСЧ речовини приблизно в сотнi разiв бiльша, нiж органiчноСЧ речовини в живих органiзмах i детритi.
Такi легкозасвоюванi органiчнi речовини, як цукри, амiнокислоти, вiтамiни й iншi, мають важливе значення в життi гiдробiонтiв i в першу чергу в СЧх живленнi. До зважених органiчних речовин вiдноситься детрит, що складаСФться з мiнеральних i органiчних часток, що поСФднуються в складнi комплекси. Детритом харчуються багато коловерток, ракоподiбнi, молюски, голкошкiрi i багато риб [20].
Вiд бiогенних елементiв (фосфатiв, солей азотноСЧ кислоти, мiкроелементiв), що забезпечують розвиток фiтопланктону, залежить продуктивнiсть водойми. Кiлькiсть кисню i вуглекислоти, величина рН, склад i бiохiмiчний стан органiчноСЧ речовини, а також компоненти сольового складу - наслiдок життСФдiяльностi органiзмiв, тобто результат iнтенсивностi бiопродукцiйних процесiв.
Значний вплив на хiмiчний склад води створюють клiматичнi i гiдрологiчнi фактори, до яких вiдносяться температура i свiтло. Цi фактори тiсно повязанi мiж собою i дiють одночасно, викликаючи перiодичнi змiни в життСФдiяльностi гiдробiонтiв. У свою чергу, iнтенсивнiсть бiопродукцiйних процесiв, викликана цими факторами, позначаСФться на змiнi гiдрохiмiчних показникiв. Змiнюючи температуру води, можна активiзувати або сповiльнювати бiохiмiчнi процеси як в органiзмах, так i у водоймi. На СЧСЧ змiни реагують насамперед, фiтопланктон i бактерiСЧ. Особливо великi цi змiна в сезонному аспектi.
В життСФдiяльностi органiзмiв важливе значення маСФ вуглець, азот i фосфор. Саме СЧх сполуки необхiднi для утворення кисню й органiчноСЧ речовини. Значну роль у круговоротi бiогенних елементiв виконують доннi вiдкладення. Вони СФ в одному випадку джерелом, в iншому - акумулятором органiчних i мiнеральних ресурсiв водойми. Надходження СЧх iз донних вiдкладень залежить вiд рН, а також вiд концентрацiСЧ цих елементiв у водi. При пiдвищеннi рН i низкiй концентрацiСЧ бiогенних елементiв збiльшуСФться надходження у воду фосфору, залiза й iнших елементiв з донних вiдкладень.
Основними показниками при оцiнцi iнтенсивностi бiопродуктивних процесiв СФ абсолютний i вiдносний вмiст кисню. Дослiдження вмiсту кисню, у водоймi використовуються для розрахункiв величини первинноСЧ продукцiСЧ i деструкцiСЧ органiчноСЧ речовини, що утвориться в основному кормi для всiх гетеротрофних органiзмiв. Не менш важливi данi можна одержати i при аналiзi змiн рН, вiльноСЧ вуглекислоти, бiогенних елементiв, перманганатноСЧ i бiхроматноСЧ окислюваностей, бiохiмiчного споживання кисню (БПК). При цьому особливо важливо знати спiввiдношення мiж гiдрохiмiчними показниками, наприклад, мiж киснем i вуглекислотою, мiж БПК i окислюванiстю, мiж величиною добовоСЧ деструкцiСЧ i та iн. Для характеристики бiопродукцiйних процесiв iстотне значення мають данi про амплiтуду добових i сезонних змiн кисню й окислюваностi, про вмiст бiогенних елементiв.
У природних водах, там, де процеси ТСрунтоутворення i розпаду (мiнералiзацiСЧ) органiчноСЧ речовини збалансованi, величина насичення води киснем, з урахуванням СЧСЧ температури, близька до 100 %. Однак у багатьох випадках, насамперед у продуктивних