Динамiка вилову риби в природних водоймах та вплив екологiчних факторiв на продуктивнiсть
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
В°турнi умови, якi необхiднi для СЧх життСФдiяльностi. Як свiтловий, так i температурний режими змiнюються на Землi протягом року, доби. Вони залежать вiд широти мiiевостi, висоти над рiвнем моря, а також мiiевих факторiв - характеру вiтрiв, близькостi теплих чи холодних течiй, льодовикiв, кольору ТСрунтiв тощо. Причому нагрiвання Землi вiдбуваСФться тим швидше, чим прозорiша атмосфера в момент освiтлення i чим вище стоСЧть сонце над горизонтом.
Перехiд вiд одноСЧ зони до iншоСЧ здiйснюСФться поступово, i на кожний градус широти середня температура зменшуСФться приблизно на 0,5. Зниження середньоСЧ рiчноСЧ температури спостерiгаСФться i з пiдвищенням над рiвнем моря. Найтеплiшi нижнi пояси, найхолоднiшi - найвищi.
Температурнi адаптацiСЧ тварин мають своСЧ особливостi, якi можна згрупувати в три види:
1) хiмiчна терморегуляцiя - активне збiльшення теплопродукцiСЧ у вiдповiдь на зниження температури;
2) фiзична терморегуляцiя - змiна рiвня тепловiддачi, завдяки особливостям волосяного чи пiряного покриву, розподiлу жирових запасiв, деталям будови кровяноСЧ системи, можливостi випаровування тощо;
3) поведiнка органiзмiв - перемiщуючись у просторi або змiнюючи свою поведiнку, тварини можуть активно уникати критичних температур.
Вивчаючи взаСФмозвязки мiж органiзмами та температурою оточуючого середовища, усi органiзми подiляють на теплокровнi та холоднокровнi. Однак цi термiни СФ субСФктивними i неточними. Тому часто вiддають перевагу класифiкацiСЧ органiзмiв на гомойотермнi i пойкiлотермнi. Гомойотермнi органiзми при змiнi температури оточуючого середовища пiдтримують приблизно постiйну температуру тiла, тодi як у пойкiлотермних органiзмiв вона змiнюСФться. Проте i ця класифiкацiя маСФ один суттСФвий недолiк: навiть у таких класичних гомойотермних тварин, як птахи i ссавцi, пiд час зимовоСЧ сплячки чи оцiпенiння температура тiла знижуСФться. Водночас у деяких пойкiлотермних видiв (наприклад, в антарктичних риб) вона коливаСФться в межах якихось часток градуса, оскiльки температура СЧх оточуючого середовища СФ практично постiйною.
Вдалим вважаСФться подiл органiзмiв на ендотермнi та ектотермнi. Ендотермнi органiзми регулюють температуру тiла за рахунок внутрiшньоСЧ терморегуляцiСЧ, а екзотермнi розраховують на зовнiшнi джерела. Такий подiл, власне кажучи, вiдповiдаСФ рiзницi мiж птахами i ссавцями (ендотермами), з одного боку, та iншими тваринами, рослинами, грибами i простiшими (екзотермами) - з iншого. Однак i цей подiл не СФ абсолютним. Багато плазунiв, риб i комах можуть деякий час регулювати температуру тiла, використовуючи для цього вироблене всерединi органiзму тепло [20].
Вiдомо, що всi органiзми одержують тепло iз оточуючого середовища i вiддають його також в оточуюче середовище. Крiм того, вони виробляють його самi, хоча б в якостi побiчного продукту обмiну речовин.
Практично всi екзотерми мають механiзм регулювання, який забезпечуСФ змiни температури тiла пiсля змiни температури середовища. Слiд зауважити, що регуляторнi можливостi багатьох екзотермiв (особливо рослин) надзвичайно обмеженi. Екзотерми повнiстю залежать вiд зовнiшнiх джерел тепла: тварина може перемiститися в теплiше мiiе лише в тому випадку, якщо таке мiiе знайдеться, а зiгрiтися на сонцi лише тодi, коли воно свiтить. Регулювання температури вимагаСФ значноСЧ затрати енергiСЧ, яка йде i на утворення вiдбиваючоСЧ кутикули (у рослин), i на перемiщення у вiдповiдне мiiе (у тварин). До того ж, тварина, пiдставляючи своСФ тiло теплу, ризикуСФ потрапити на очi хижаку. Лише ефективнiсть терморегуляцiСЧ звичайно вiдображаСФ компромiс мiж затратами i вигодами.
Швидкiсть утворення тепла ендотермними органiзмами контролюСФться термостатичною системою головного мозку. Температура СЧхнього тiла пiдтримуСФться на постiйному рiвнi (35 - 40С), i тому вони, як правило, вiддають тепло оточуючому середовищу. Витрати тепла сповiльнюються завдяки теплоiзоляцiСЧ у виглядi хутра, пiря чи пiдшкiрного жиру i т.п. Якщо ж швидкiсть тепловiддачi необхiдно пiдвищити, то i цього можна досягти шляхом регуляцiСЧ пiдшкiрного кровообiгу, а також за допомогою ряду iнших фiзiологiчних пристосувань, якi СФ i в екзотермiв, наприклад, за допомогою iнтенсивного дихання або просто вибору зручного мiiя.
Повiтря як екологiчний фактор маСФ для вищих водних рослин особливе значення, оскiльки СФ не лише середовищем, у якому вiдбуваються життСФвi процеси, але i одним iз джерел споживання. Майже 50% сухоСЧ маси рослин становить вуглець, засвоСФний ними з повiтря [8].
Для водних органiзмiв вода СФ середовищем СЧх життя, то для наземних рослин i тварин - надзвичайно необхiдною умовою iснування, оскiльки без неСЧ неможливi процеси метаболiзму.
Тiла живих органiзмiв, рослин i тварин мiстять багато води. Вмiст води в тiлi тварин змiнюСФться не лише залежно вiд виду, але i вiд вiку (миша новонароджена - 83%, доросла - 79%; жаба пуголовок - 93%, доросла - 77 - 80%)
Втрата тiлом тварин i рослин вологи (дегiдратацiя) призводить до падiння життСФдiяльностi, а згодом - i до загибелi. Витривалiсть до зневоднення тканин залежить вiд екологiСЧ виду, його пристосованостi до тих чи iнших умов мiiезростання [7].
Тварини повиннi постiйно пiдтримувати баланс мiж споживанням води органiзмом i випаровуванням, з одного боку, i наявнiстю вологи в оточуючому середовищi i СЧСЧ фактичним надходженням до органiзму - з iншого.
Водневий показник (рН) СФ одним з важливих факторiв середовища. Найбi?/p>