Використання народознавчого матерiалу на уроках "Я i Украiна" в початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ровя!" Доганяють його й питаються:
Кому з нас, чоловiче, ти доброго здоровя побажав? А вiн каже:
А ви хто такi будете?
Один каже:
Я - Сонце.
Другий:
Я - Мороз.
А третiй:
А я, - каже, - Вiтер.
Ну то я Вiтровi сказав.
От Сонце й каже:
Я тебе в жнива спалю.
А Вiтер:
Не бiйся, я повiю холодом i буду тебе холодити.
А Мороз нахваляСФться:
Я тебе взимку заморожу.
А як ти, Морозе, будеш морозити, то я анi повiйну, - от вiн i не замерзне.
ЯК КВРЖТЕНЬ ДО БЕРЕЗНЯ В ГОСТРЖ РЗЗДИВ
Колись давно покликав Березень Квiтня до себе в гостi. Квiтень поiхав возом, а Березень заходився та такого наробив, що мусив Квiтень додому вернутися: снiг, мороз, завiрюха! - не можна возом iхати.
На другий раз знов поiхав Квiтень до Березня в гостi, та на цей раз уже не возом, а саньми. Березень пустив тепло, снiг розтав, рiчки розлилися, - знов мусив вернутися Квiтень.
Зiйшовся квiтень з травнем i скаржиться:
Скiльки вже разiв зриваюсь iхати до Березня в гостi, та нiяк не доiду - нi возом, нi саньми. Поiду возом - зробиться зима така, що й осi пообмерзають, i колеса не крутяться; доiду саньми - теплiнь така стане, що нi возом, нi саньми.
А Травень i каже:
Я тебе навчу, як доiхати. Зроби так: вiзьми воза, сани й човен, то тодi, певне, доiдеш.
Послухав Квiтень i, дiждавшись слушного часу, зробив так, як порадив Травень: iде саньми, а на санях воза й везе. Березень дав тепло, i снiг розтав. Тодi Квiтень кладе сани й човен на воза i таки далi iде. Став знову мороз i снiг - Квiтень знов поскладав човен i воза на сани. Далi розтав снiг, розпустило скрiзь рiчки, i не можна iхати нi саньми, нi возом. Тодi Квiтень склав на човен сани й воза i поiхав ще швидше по водi. Приiхав до Березня в гостi так, що той i не сподiвався.
Здивувався Березень та й питаСФ:
А хто тебе навчив, як до мене дiстатися?
Та, спасибi йому, Травень порадив, як iхати.
Березень i каже тодi:
Зажди ж ти, Маю, я ще тобi крильця обшмагаю!
Так вiд цього й тепер часто в Травнi березневi морози бувають, бо Березень i досi сердиться на Травня.
Додаток Б
Легенди
ЛЕГЕНДА ПРО БЕРЕЗУ
У незапамятнi часи над сивим Днiпром жив молодий i ставний красень Доброслав. Був вiн один у матерi-вдови, то ж стара жiнка мала його за СФдину опору в життi, за СФдину надiю i втiху.
Та сталося лихо: напали на рiдну землю вороги. РЖ пiшов Доброслав iз княжою раттю проти супостата. Серце материнське кровю обливалося за сином, сльози туманили старi очi.
Якось почула стара мати кiнське iржання пiд ворiтьми. В надii i тривозi вийшла з хати i побачила сивого коня, на якому син поiхав битися з ворогами. Осiдланий, стояв вiн пiд ворiтьми без вершника i жалiсно, мовби когось оплакуючи ржав.
Усе зрозумiла мати, заплакала гiрко, схилилася на ворота в тузi. Цiлу нiч отак стояла, а на ранок побачили люди на тiм мiii бiлокоре дерево. РЖ тому мабуть, що хата вдовина стояла при самiм березi, то й назвали те дерево березою.
Вiд материного доброго серця маСФ береза багато цiлющих лiкiв. З лiкувальною метою використовуються бруньки, листя, кора та сiк берези. А що гарна, як тиха сумовита пiсня, то теж не диво, бо хiба може бути на землi хтось кращий, нiж мати для сина?
ЛЕГЕНДА ПРО ПРЖДСНРЖЖНИК
Колись, дуже давно, квiти цвiли круглий рiк. Снiг падав на землю, але вiн був безбарвний, i його нiхто нiколи не бачив. Захотiв снiг, щоб i на нього люди дивились i щоб ним, як квiтами, милувалися. Пiшов снiг до червоноi рути i попрохав ii, щоб вона дала йому трохи свого кольору. А рута йому вiдповiла: тАЮЯ червона, i все навкруги буде червоним", - i не дала йому свого кольору. Тодi пiшов снiг до зеленоi травички i нумо ii прохати, щоб вона дала йому трохи свого кольору, але й травичка йому вiдмовила. Звертався вiн i до айстри, i до РЖ нiхто не допомiг снiговi. Лише коли снiг звернувся до бiлого пiдснiжника, той дав йому трохи бiлого кольору. РЖ вiдтодi, коли сходить снiг, зявляються пiдснiжники.
ЛЕГЕНДА ПРО КАЛИНУ
Одного разу в украiнському селi було весiлля. Зiбралося дуже багато вродливих дiвчат. РЖ саме в розпалi гуляння на село налетiли татари. Завойовники побачили красунь i почали ловити iх, щоб продати в Царгородi. Дiвчата, аби не потрапити в неволю, повтiкали на болота. Ординцi погналися за ними i потрапили в трясовину. Там, де сконали вороги, - зявилися гнилi купини, а на тому мiii, де загинули украiнськi дiвчата-зiрки, виросло дуже багато кущiв калини. РЖ з того часу дiвочу красу порiвнюють з калиною. Про цей чарiвний кущ складено безлiч пiсень, вiршiв i приказок.
НАРЦИС
В одному селi жив дуже вродливий парубок. Вiн любив ходити на берег рiчки i, схиливши голову, дивитися у воду на свою вроду. Одного разу повз того хлопця йшов лихий чаклун. Йому стало заздрiсне, що парубок гарний.
Чаклун розсердився i сказав хлопцевi:
Вiднинi ти завжди дивитимешся у воду, - i перетворив його на нарцис.
У цiСФi гарноi квiтки голiвка схилена i нiколи не пiдводиться. Нiби сидить красень-хлопець i дивиться у воду.
ЯК ЛЕЛЕКИ ДРЖТЕЙ ВРЯТУВАЛИ
Давно це було, коли на украiнську землю? нападали орди кочiвникiв. Налетять, пiдпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жiнок i дiтей. А малюкiв кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки i стукотом дзьобiв почали кликати козакiв на допомогу. Але далеко були козаки, не почули. РЖ тодi птахи, пiдхопивши на крила потерпiлих малюкiв, пiднялися високо-високо над землею. Почули своiх дiтей козаки i кинулися наздог?/p>