Визнання та виконання рiшень iноземних судiв
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
В°тку у розглядi справ про визнання i приведення до виконання рiшення, за яким передбачаСФться звернення стягнення на майно iноземного громадянина, та у виконавчому провадженнi слiд розрiзняти такi випадки:
- коли iноземний громадянин бере участь як стягувач, а боржником виступаСФ громадянин Украiни, то нiяких особливостей, крiм зазначених ранiше не буде;
- коли ж iноземний громадянин виступатиме у виконавчому провадженнi як боржник, то необхiдно враховувати такi особливостi:
- у вiдповiдностi до Вiденськоi конвенцii та iнших мiжнародних договорiв встановлюються рiзнi iмунiтети вiдносно майна, що знаходиться на територii консульського або дипломатичного представництва. Зокрема, ст. 43 Вiденськоi конвенцii встановлено, що консульськi посадовi особи i консульськi службовцi не пiдлягають юрисдикцii судових або адмiнiстративних органiв держави перебування у вiдношеннi дiй, здiйснених ними при виконаннi консульських функцiй. Однак, положення цiСФi статтi не застосовуються у вiдношеннi цивiльного позову: а) що випливаСФ з договору, укладеного консульською посадовою особою або консульським службовцем, за яким вони прямо чи побiчно не прийняли на себе обовязкiв в якостi агента держави, що представляСФ або b) третьоi сторони за шкоду, спричинену нещасним випадком в державi перебування, що викликано дорожньо транспортним засобом, судном або лiтаком;
- майно iноземця може знаходитись як на територii Украiни, так i за ii межами, а тому в першу чергу звертатиметься стягнення на майно, що знаходиться на територii Украiни, а у разi його недостатностi державний виконавець маСФ iнiцiювати виконання рiшення на територii краiни, громадянином якоi СФ iноземний громадянин. Стосовно можливостi iнiцiювати розшук майна в третiх краiнах, що СФ доцiльним в сучасних умовах широкоi мiграцii не тiльки громадян, а й капiталiв, то це питання ускладнено банкiвською таСФмницею. В мiжнароднiй практицi поширенi й випадки подвiйного громадянства, а тому процес виконання рiшення може стосуватись двох краiн, громадянином яких СФ боржник. Але виконання рiшення на територiях iнших краiн СФ можливим лише в тих випадках, коли вони СФ учасниками ратифiкованих дво- або багатостороннiх угод, учасницею яких СФ й Украiна.
Значний вплив на правильне сприйняття виконання рiшень iноземних судiв i арбiтражiв маСФ Постанова Пленуму Верховного Суду Украiни N 12 вiд 24.12.1999 р. Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рiшень iноземних судiв та арбiтражiв i про скасування рiшень, постановлених у порядку мiжнародного комерцiйного арбiтражу на територii Украiни. Деякi положення цiСФi постанови стосуються дiяльностi як Державноi виконавчоi служби, так й повноважень судiв, якi приводять рiшення до виконання. Так, якщо рiшення iноземного суду (арбiтражу), на виконання якого в Украiнi було дано дозвiл компетентним судом, не повнiстю виконано i повернено стягувачу (через вибуття боржника за межi Украiни тощо), у разi звернення стягувача за продовженням його виконання останнСФ провадиться згiдно з ранiше даним дозволом. У тому ж разi, коли рiшення iноземного суду (арбiтражу) постановлено щодо кiлькох боржникiв, частина яких не проживаСФ (не перебуваСФ) в Украiнi i не маСФ на ii територii майна, суд розглядаСФ питання про визнання й виконання цього рiшення лише щодо боржникiв, якi проживають (перебувають) на територii Украiни або мають там майно.
Безоплатно для заявника i боржника провадиться лише розгляд компетентним судом Украiни клопотання про визнання й виконання рiшення iноземного суду та арбiтражу. При наданнi таким судом дозволу на примусове виконання рiшення на територii Украiни воно здiйснюСФться за вiдповiдними правилами Закону "Про виконавче провадження", у тому числi щодо вiдшкодування судових витрат на проведення виконавчих дiй.
Але деякi положення Закону Украiни тАЮПро виконавче провадженнятАЭ потребують тлумачення не тiльки науковцiв, а й конкретизацii в законодавствi. Так, буквальний аналiз ст. 84 Закону свiдчить про набрання вiдповiдним рiшенням законноi сили, але вiдповiдне рiшення може надсилатись до виконання на територii Украiни лише пiсля набрання ним законноi сили. Аналогiчним СФ й положення ст. 391 нового ЦПК за якою рiшення iноземного суду може бути предявлено до примусового виконання в Украiнi протягом трьох рокiв з дня набрання ним законноi сили, за винятком рiшення про стягнення перiодичних платежiв протягом строку, що перевищуСФ три роки, яке може бути предявлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованостi за останнi три роки.
Але цi нормативнi акти встановлюють рiзнi стадii виконання рiшень, а саме: суди Украiни розглядають питання стосовно визнання таких рiшень, а тому вони й надають цим рiшенням законноi сили на територii Украiни; Державна виконавча служба займаСФться виконанням рiшення, але лише пiсля його визнання. При цьому строк розгляду питання про визнання рiшення може бути тривалим, але вiн маСФ вважатись об?СФктивною пiдставою для поновлення строку виконання рiшення, якщо вiн буде пропущений.
Тому в цiй ситуацii маСФ окремо регламентуватись строк звернення до суду за визнанням рiшення, а також маСФ конкретизуватись поняття тАЮзаконна сила рiшеннятАЭ, оскiльки державний виконавець може рахувати строк набрання рiшенням законноi сили з того моменту, коли уповноважений суд Украiни визнаСФ його i останнСФ рiшення не буде оскарженим. Про те, що процедура виз?/p>