Юрисдикція судів України за спеціалізацією
Диссертация - Юриспруденция, право, государство
Другие диссертации по предмету Юриспруденция, право, государство
м частини 4 статті 127 Конституції України вказані вимоги стосуються спеціалізованих судів усіх рівнів, тобто вищим спеціалізованим судом може вважатися лише суд, який є вищим над спеціалізованим судом місцевого рівня.
Потрібно погодитися з точкою зору В.І.Німченка про недоцільність створення Вищого кримінального суду, оскільки така пропозиція суперечить положенням статті 125 Конституції України, відповідно до якої вищі спеціалізовані суди є вищими судовими органами відповідних спеціалізованих судів. Виходячи з базисного характеру окремих галузей права, кримінальне і цивільне право включають у себе норми інших галузей, які нерозривно повязані між собою (наприклад, норми податкового чи сімейного права). В даному випадку потреби у спеціалізованих загальних судах не виникає. Тобто, для створення Вищого кримінального суду потрібно створити судові установи кримінальної юрисдикції на рівні місцевих судів, але економічні труднощі на даний час не дозволяють цього зробити [187] ).
Викликають сумнів і пропозиції щодо створення Вищого цивільного суду в системі судів спеціалізованої юрисдикції [181] ). На мій погляд, кримінальні і цивільні справи можуть розглядатися суддями, які не мають додаткової фахової підготовки. Зараз не існує достатніх підстав для створення Вищого кримінального суду і Вищого цивільного суду України як вищих спеціалізованих судових установ, оскільки відповідно до положень статті 125 Конституції України до системи судів загальної юрисдикції можуть належати місцеві суди (спеціалізовані і неспеціалізовані), апеляційні суди, в тому числі і вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України, який діє як суд касаційної інстанції і вирішує інші питання, віднесені до його відання.
Судовий захист прав людини набуває важливого значення в звязку із встановленням у Конституції України нового типу відносин між особою і державою. Виходячи з цього, створення і подальша розбудова в Україні систем судів спеціалізованих юрисдикцій саме на засадах європейської моделі принципів судового захисту за галузевим (адміністративного і господарського права), критерієм, яка виправдала себе в процесі здійснення судочинства в розвинутих країнах Європи і світу, має право на існування, оскільки показала дієвість, високий ступінь забезпечення захисту прав людини, з урахуванням, звичайно, національних та інших особливостей правової системи України.
З набуттям України незалежності, визначенням Конституцією України пріоритетних функцій держави, повязаних із захистом прав та свобод людини і громадянина (ст.55 Конституції України), значно зріс обсяг правовідносин, що підлягають врегулюванню судом. Їх специфіка досить різна і самі тільки знання судді-юриста у галузі права не сприяють обєктивному і кваліфікованому здійсненню правосуддя [188] ). З наведеного вбачається, що правосуддя потребує участі в судочинстві і осіб, які мають відповідну освіту та належний практичний досвід у різних сферах діяльності суспільства.
Стаття 127 Конституції України надає законодавцю право встановлювати для певних категорій суддів додаткові вимоги щодо стажу, віку і фахового рівня. Ця конституційна вимога стосується і суддів спеціалізованих, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України. Чинним Законом України Про судоустрій України зазначені проблеми врегульовані не в повній мірі. На наш погляд, ці питання законодавець має змогу вирішити шляхом прийняття доповнень до закону про статус суддів. Так, порядок призначення (обрання) фахівців-неправників суддями судів спеціалізованої юрисдикції може бути різним залежно від сфери компетенції цих судів. Наприклад, вимоги до суддів адміністративного суду можуть відрізнятися від того ж процесу щодо суддів господарських чи інших судів (наприклад, для кандидатів на зайняття посади судді адміністративних судів - повинні враховуватися наявність освіти в галузі управління і досвід управлінської діяльності). Згідно зі ст.1 Закону України Про статус суддів від 15 грудня 1992 року, професійні судді є посадовими особами судової влади, які в конституційному порядку наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обовязки на професійній основі в Конституційному Суді України та в судах загальної юрисдикції [155] ).
На законодавчому рівні потрібно встановити критерії і порядок перевірки знання державної мови, необхідного стажу практичної діяльності у певній галузі тощо до кандидатів на зайняття посади судді спеціалізованого суду. Разом з тим, має бути додержана єдність статусу суддів системи судів загальної і спеціалізованої юрисдикцій, як це передбачено ч.4 ст.18 Закону України Про судоустрій України. Стаття 125 Конституції України встановила, що додатковими вимогами до суддів спеціалізованих судів щодо стажу, віку та їх професійного рівня є ті, які визначаються законом. До таких ми відносимо вимоги, повязані з громадянством, з віковим цензом, наявністю вищої освіти (неюридичної), фахової підготовки з питань юрисдикції певного спеціалізованого суду тощо.
Виходячи з текстуального тлумачення є підстави стверджувати, що вимоги статті 129 Конституції України щодо незалежності суддів і підпорядкування їх тільки закону в повному обсязі поширюються і на суддів військових судів. На користь цього свідчить те, що призначення (обрання) офіцера суддею військового суду жодною мірою не залежить від військового командування, оскільки кандидатура офіцера-юриста на посаду судді вноситься на розгляд кваліфікаційної комісі