Юрисдикція судів України за спеціалізацією
Диссертация - Юриспруденция, право, государство
Другие диссертации по предмету Юриспруденция, право, государство
правова культура, властива більшості цих країн, стали основними причинами створення спеціалізованих судових органів, компетентних щодо розгляду певних категорій справ.
Особливості їх організації автор повязує з тим, що галузі права в державах англо-саксонської правової системи виражені не настільки чітко, як у континентальній правовій системі, і це суттєво впливає на побудову судових систем країн-представників та здійснення правосуддя. На користь наведеного свідчить побудова судових систем Великобританії і США як представників англо-саксонської системи права, в яких відбулося тільки вкраплення судових органів спеціальної компетенції в систему судів загальної юрисдикції, а не створення самостійних судових вертикалей, що характерно для представників романо-германської правової системи. Прикладом цього служить функціонування самостійних галузевих юрисдикцій у судовій системі Німеччини, створення системи спеціалізованої адміністративної юстиції у Франції, а також діяльність арбітражних судів Росії, як спеціалізованої судової структури в системі судів загальної юрисдикції. Необхідно звернути увагу на те, що при порівнянні з Україною досліджених судових систем зарубіжних країн, компетенційність судових органів за галуззю права органічно переплітається з діяльністю судів, для яких визначальним є субєктний критерій їх юрисдикції. На думку дисертанта, виділення в судочинстві окремого (спеціального) субєкта сприяє більш високому рівню його захищеності компетентним судом, виходячи зі сфери його діяльності (військовослужбовці, неповнолітні).
Порівняння досліджених судових систем зарубіжних країн з Україною дає підстави стверджувати, що компетенційність судових органів за галуззю права органічно переплітається з діяльністю судів, для яких визначальним є субєктна ознака їх юрисдикції.
РОЗДІЛ 2. КРИТЕРІЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ СУДІВ УКРАЇНИ
.1 Спеціалізація судів за галузевою ознакою
Система державних органів протягом всієї історії існування класового суспільства будувалася відповідно до функцій кожної держави, оскільки в них закладена і відображена воля відповідних соціальних груп, що складає суть державної влади [138] ). Виходячи з цього, державна влада виступає як єдиний організм, в якому безпосередньо і найбільш повно виражена пануюча в суспільстві соціальна воля. Але єдність державної влади неминуче поєднується з різними формами її здійснення і структурою внутрішньої організації. Відповідно до функціонального призначення органів держави виділяються три гілки влади, що залежно від характеру повноважень їх органів діють самостійно в межах власної компетенції [139] ).
Для вираження волі носія влади (класу, нації, народу) виникає гілка законодавчої влади, а разом з нею - система органів, що її здійснюють і забезпечують. Основна діяльність по виконанню законодавчих актів здійснюється виконавчо-розпорядчим апаратом, що втілює в собі специфіку виконавчої влади. Особлива сфера здійснення влади, повязана із застосуванням права, викликала необхідність створення державних органів, які спеціалізувалися б на розгляді і вирішенні справ про правопорушення, а також справ, повязаних з захистом майнових та інших особистих прав членів даного суспільства [140] ).
Творці теорії поділу влади надавали суду першорядне і цілком самостійне значення в забезпеченні законності, справедливості та свободи за умови, якщо судова влада не буде залежати від інших. Ще Конституція Пилипа Орлика 1710 року передбачала засоби щодо обмеження влади гетьмана та заклала основи принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Статті цієї Конституції далекоглядно передбачали головні принципи розвитку демократичних держав і закріплювали найпрогресивніші для того часу ідеї державотворення, які й зараз не втратили своєї актуальності [141] ). Ш. Монтескє стверджував, що не буде свободи в тому випадку, коли судова влада не відокремлена від влади законодавчої і виконавчої, якщо вона зєднана з законодавчою владою, то життя і свобода громадян будуть під впливом влади сваволі, оскільки суддя буде законодавцем. Якщо судова влада зєднана з виконавчою, то суддя одержує можливість стати гнобителем [142] ).
Аналіз радянського державного будівництва свідчить, що відступ від принципу поділу влади фактично призвів до невиправданого посилення впливу виконавчо-розпорядчих органів, приниження ролі судової влади, її залежного становища, що потягло за собою розвиток авторитарності в управлінні державою, приниження ролі особистості і незахищеність прав та свобод громадян [143] ). Тому однією з головних цілей демократизації українського суспільства була проголошена ідея створення правової держави, у якій судова влада повинна стати одним із найважливіших елементів структури державної влади поряд із законодавчою і виконавчою.
Побудова правової держави вимагає втілення в життя принципів верховенства права, коли діяльність держави, її органів окреслена нормами Конституції, законами, іншими нормативними актами, а права і свободи людини та їх гарантії визначають пріоритети державної діяльності. В правовій державі суттєво змінюється і роль суду, як органа державної влади, який, здійснюючи правосуддя на засадах законності, обєктивності і неупередженості, вирішує конфліктні ситуації у всіх сферах правових відносин, включаючи і визначення відповідальності держави та її органів перед людиною і громадянином.
Вітчизняний конституц?/p>