Юрисдикція судів України за спеціалізацією
Диссертация - Юриспруденция, право, государство
Другие диссертации по предмету Юриспруденция, право, государство
и, та відповідають іншим вимогам. Але, саме за якісним показником система підготовки спеціалістів права в Україні потребує значного вдосконалення. Щодо цього питання, то не можна нехтувати досвідом США, де кандидат у студенти юридичного факультету вже повинен мати освіту, здобуту в коледжі або на якомусь іншому факультеті університету [243] ).
При створенні системи спеціалізованих судів в Україні привертає увагу інститут оскарження судових рішень, який існує в самій системі судової влади. Очевидним здобутком розбудови системи судів України необхідно визнати ліквідацію інституту судового нагляду, що робило суддів у судах одного рівня нерівноправними, а процедуру впливу на рішення менш контрольованою з боку суддів, які мають інші погляди щодо правозастосування. Однак, з порівняльного аналізу судових систем країн світу стає зрозумілим, що діюча в Україні система апеляційного і касаційного оскарження на даному етапі виправдовує себе не в повній мірі. Це повязано зі значною складністю процедури, невиправдано жорсткими вимогами до апеляційної чи касаційної скарги щодо їх форми та змісту, а також з існуючими процесуальними правилами допуску скарги до касаційного розгляду. Процедура ж апеляцій в Європі (Німеччина, Франція тощо) значно спрощує ревізію рішень судів першої інстанції.
Зазначимо, що кваліфікована судова діяльність по захисту прав людини в різних сферах суспільного життя буде можливою за умов організаційної розгалуженості системи судів. Цілком обгрунтованою буде думка, що за цих умов суддя, який здійснюючи правосуддя вирішує певне коло правовідносин у визначених законом галузях, у свою чергу розширить свої знання і практику застосування відповідних правових норм. Однак, такі твердження сприймаються нами не як нагальна потреба сьогодення, а як побажання на майбутнє.
Є необхідність проаналізувати конституційні положення з точки зору уявлень і пропозицій щодо можливих напрямків створення спеціалізованих судів в Україні. В Конституції України чітко окреслені напрямки розвитку української державності та її владних інститутів, у тому числі й судових. На мою думку, виникають проблеми, повязані з істотними конституційними новаціями щодо створення спеціалізованих судових установ, які раніше неоднозначно сприймалися деякими правниками - як науковцями, так і практиками, викликаючи серйозні заперечення і неузгодження. Ці новації потребують, по-перше, глибокого теоретичного обгрунтування й висвітлення у спеціальній літературі, а по-друге, - конкретизації в галузевому законодавстві на шляху його вдосконалення.
Однією з принципових новацій Закону України Про судоустрій України, що втілена у його нормах відповідно до Конституції України, є запровадження спеціалізації судів. Очевидно, що за основу такої спеціалізації мала б бути покладена ідея розмежування спеціалізованих судів залежно від галузевої спеціалізації справ, що в них розглядатимуться. В цьому аспекті ми вирізняємо цивільні, кримінальні, господарські та адміністративні справи. У частині 2 статті 1 вказаного Закону ці форми здіснення правосуддя безпосередньо відображені.
Спеціалізованими судами визначено господарські, адміністративні та інші суди, вичерпний перелік яких законом не встановлено. В такий спосіб законодавець, запроваджуючи конституційний принцип спеціалізації в діяльність судової системи, залишив загальні суди, які, очевидно, не можна розглядати як спеціалізовані суди по розгляду кримінальних і цивільних, а до створення в повному обсязі системи адміністративних судів - і адміністративних справ [244] ). Але Конституція України не робить ніяких винятків із передбаченої нею побудови всієї системи судів загальної юрисдикції на основі принципу спеціалізації. На нашу думку, ситуація не виправляється і передбаченою в ст.19 вказаного Закону можливістю запровадження спеціалізації суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції, оскільки очевидним є те, що спеціалізація судів не тотожна спеціалізації суддів і не повинна нею підмінятися.
Іншою проблемою дотримання конституційного принципу спеціалізації є відсутність у Законі України Про судоустрій України вичерпного переліку спеціалізованих судів. Серед спеціалізованих названі тільки господарські та адміністративні суди, при тому, що господарські (арбітражні) суди діють в Україні з 1991 року, а адміністративні суди перебувають у стадії формування. Очевидно законодавець, не виписуючи докладно в законі всієї системи спеціалізованих судів, розраховував на гнучкість і компроміси та на можливість у майбутньому створювати інші судові органи спеціалізованої юрисдикції. Однак, ми не виключаємо той варіант, що така ситуація найближчим часом призведе до консервації існуючої системи загальних судів та розгляду саме в них всієї сукупності адміністративних справ. Безпосередньо, в самому законі, а саме в п.п.16 п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону, передбачено формування системи адміністративних судів протягом 3 років [245] ).
Невизначеним у Законі є правовий механізм створення нових судів спеціалізованої юрисдикції - чи шляхом прийняття відповідного закону чи на підставі указу Президента України. Адже саме глава держави відповідно до п.23 ч.1 ст.106 Конституції України утворює суди у визначеному законом порядку. Невизначеність порядку утворення нових спеціалізованих судів на рівні базового закону про судоустрій може в майбутньому призвести до значних правових колізій. Законопроектну д?/p>