Юрисдикція судів України за спеціалізацією
Диссертация - Юриспруденция, право, государство
Другие диссертации по предмету Юриспруденция, право, государство
терміну, передбаченого для реформування судової влади, парламент спромігся на внесення найнеобхідніших змін до чинного законодавства. Сьогодні можна стверджувати, що в приведенні судової системи до конституційної моделі нарешті зроблено реальні кроки. Скільки триватиме реформа - залежить від конструктивної взаємодії всіх гілок державної влади і рівня їх відповідальності за розбудову правової демократичної держави.
Судовий устрій держави є основою судової влади. Безперечно, Верховною Радою України прийнятий принципово новий Закон Про судоустрій України, підгрунтям якого стала розроблена відповідно до вимог сучасного українського суспільства концепція, яка, в свою чергу, грунтувалась на проведених дослідженнях та аналізі судової практики. Запровадження спеціалізованих судів у сучасних економічно-правових відносинах є дуже доречним. Вони покликані вирішувати специфічні правові конфлікти.
Юрисдикція спеціалізованих судів повинна, в першу чергу, поширюватись на спори, що виникають з правовідносин, які зявились в українській правовій системі порівняно недавно. Базисом у розвязанні питання, які саме спори потрібно віднести до компетенції спеціалізованих судів, має стати статистика розглянутих судами України справ по галузях права. Аналіз цих даних виступає обєктивним індикатором для вирішення питання про необхідність створення тієї чи іншої вертикалі спеціалізованих судів. Тільки шляхом теоретично-практичних досліджень можлива розробка та створення ефективної моделі системи спеціалізованих судових органів, яка б відповідала потребам саме України.
При проведенні судової реформи необхідно звернути увагу також на специфіку судової влади. По-перше, кожний суддя наділений всією повнотою цієї влади. Він здійснює правосуддя від імені України, а постановлене ним рішення є обовязковим для виконання на всій території держави всіма підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами. По-друге, суддя виконує лише одну функцію - правосуддя і здійснення ним цієї функції має надзвичайно важливий характер для суспільства. Такий високий статус судді та важливість покладеного на нього завдання зумовлюють абстрагування суддів від виконання будь-яких інших функцій. Тому важливим чинником є забезпечення державою належного фінансування та відповідних умов для функціонування судів і діяльності суддів.
Потреба держави і суспільства в суддях з року в рік збільшується. Таку тенденцію, на нашу думку, можна пояснити двома причинами. По-перше, це зростання ролі судової влади в житті суспільства, поширення судової юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, практичне втілення в життя Україною конституційних принципів демократичної, правової держави, де судова влада перетворюється на дієвий механізм забезпечення прав і свобод людини.
Друга причина нерозривно повязана з першою. Проголошуючи свою відданість ідеалам демократії та принципу верховенства права, Україна проводить в життя відповідні реформи, однією з яких є судова. Прийняті Верховною Радою України 21 червня 2001 року істотні зміни до законодавства, що регулює діяльність судів та суддів, та Закон України Про судоустрій України, передбачають суттєву перебудову судової системи України і розбудову спеціалізованого судочинства (наприклад, створення відповідно до Указу Президента України від 11 липня 2001 року № 511/2001 апеляційних господарських судів вимагає значного збільшення чисельності суддівського корпусу) [258] ) .
Разом з тим, варто врахувати й іншу тенденцію, виходячи з наведеного та практики діяльності Вищої ради юстиції. Не всі рекомендовані кваліфікаційними комісіями кандидати на посаду судді мають достатній рівень знань та професійної підготовки для зайняття посади судді. Хоча цей показник дещо зменшився порівняно з минулими роками, але все ж таки він залишається досить високим [259] ). В цьому плані науковцям і юристам-практикам доцільно розробити єдину концепцію підготовки та добору кадрів спеціально для судової влади, яка б передбачала запровадження тестової системи складання кваліфікаційних іспитів.
Сьогодні судова система ще не в повній мірі відповідає вимогам часу та надіям співвітчизників. Мала судова реформа, яку започатковано Верховною Радою України 21 червня 2001 року прийняттям пакету законів про приведення судової системи у відповідність з конституційними принципами правосуддя, по суті стала компромісним варіантом. Системний аналіз чинного законодавства після внесених до нього змін та доповнень висвітлює наявність чисельних розбіжностей між окремими нормами та непослідовності, а практичне застосування деяких правових норм не забезпечує доступності правосуддя та належного судового захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина. Прорахунками щодо умов діяльності судів та відсутністю бачення перспектив і можливостей розвитку судової системи і, зокрема, спеціалізованих судів можливо пояснити внесення таких змін до законодавства, які потягли різке збільшення кількості надходження до судів справ та матеріалів і фактично перевантажили їх.
Прикладом є новий порядок розгляду адміністративних справ про порушення правил дорожнього руху. Після передачі функції по розгляду цієї категорії справ до місцевих судів загальної юрисдикції лише за кілька місяців число протоколів (2236000 !), що надійшло до судів, перевищило кількість справ, що розглядалися судами за рік. Тобто, судді місцевих судів мають ще менше часу для розгляд