Юридична деонтологiя
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
План
1. Поняття та змiст юридична деонтологiя
2. Юридична дiяльнiсть: поняття та змiст ст
3. Предмет та завдання юридичноi деонтологii
4. Юридична практика
5. Поняття та структурна характеристика моралi
6. Моральнi принципи та iх вiдображення в юридичнiй дiяльностi
7. Поняття та рiзновиди юридичних спецiальностей
8. Загальна характеристика окремих юридичних спецiальностей
1. Поняття та змiст юридична деонтологiя
Як вiдомо, термiн "деонтологiя" грецького походження, що в перекладi означаСФ науку про належне. Крiм того, цим термiном iнколи позначають роздiл етики, в якому вивчаються проблеми обовязку людини, сфера належного (того, що повинно бути), вивчаються усi форми моральних вимог до життСФдiяльностi^iюдини та вiдношення мiж ними. "Деонтологiя" як науковий термiн у системi етичних знань був вжитий англiйським фiлософом i правознавцем Бентамом РЖСФремiя (1748-1832), працю якого "Деонтологiя або наука про мораль" було опублiковано в 1834 роцi. Автор вiдстоював своСФ бачення моралi та обовязку. Його працю свого часу не було перекладено росiйською чи украiнською мовами, а основнi висновки та положення зазнали критики з боку iдеологiв марксизму. Мораль, на думку Бентама, може бути математично обрахованою ("моральна арифметика"), а задоволення iндивiдуального iнтересу, вважав вiн, слiд розглядати як засiб забезпечення "найбiльшого щастя для найбiльшоi кiлькостi людей".
Це положення маСФ певну актуальнiсть i сьогоднi у розумiннi питань законностi,
правопорядку. Тiльки шляхом забезпечення субСФктивних прав кожного громадянина можна втiлити загальну iдею справедливостi у функцiонуваннi громадянського суспiльства та правовоi держави.
Якщо РЖ. Бентам застосував термiн "деонтологiя" для позначення вчення про мораль в цiлому, то надалi деонтологiю почали вiдрiзняти вiд моральних цiнностей взагалi. Деонтологiя формувалась, як специфiчна система знань про належне, виходячи з вимог суспiльноi моралi. Проблематика належного, повинного (те, що маСФ бути здiйснено або зроблено) знаходить рiзнi форми свого прояву, формуСФ основу предмету даноi науки та вивчаСФться у вiдповiдностi до окремоi особи, групи осiб, суспiльства в цiлому на рiвнi конкретних норм, принципiв поведiнки, моральних або суспiльних iдеалiв. До останнього часу у вузькому розумiннi деонтологiСФю називали професiйну етику медикiв як систему етичних норм виконання медичними працiвниками своiх службових обовязкiв. У складi медицини було сформовано особливе вчення медичну деонтологiю. Бiльш детальне знайомство з цим аспектом розгалуження де-онтологiчних знань заслуговуСФ уваги тому, що у ходi порiвняльного аналiзу надаСФться можливiсть бiльш повного розумiння юридизацii деонтологii.
Формування системи деонтологiчних знань в межах медицини вiдбулося не випадково, а тому, що медицина СФ самою гуманною .галуззю людськоi дiяльностi. Процес лiкування людини, збереження ii як соцiальноi цiнностi, як частини живоi природи СФ прояв високоi моралi, доброти, гуманiзму. Тому система моральних вимог до професiйноi дiяльностi медика формувалася постiйно, оскiльки iснував цей вид соцiальноi дiяльностi. За довгий час свого iснування медична деонтологiя зазнавала впливу з бокурелiгii, полiтики тощо. Дивлячись на формалiзацiю, офiцiйне закрiплення цих вимог, слiд вiдмiтити, що на сьогоднiшнiй день збереглася значна кiлькiсть iсторичних памяток, якi свiдчать про розвинутiсть медичноi деонтологii. Так, наприклад в античний перiод Гiппократом було сформульовано цiлий ряд деонтологiчних норм, при допомозi яких народжувався iдеал лiкаря мудреця: "Все, что ищется "в мудрости, все это есть в медицине, а именно: презрение к деньгам, совестливость, скромность, простота в одежде, уважение, суждение, решительность.".
У70-тi роки у юридичних навчальних закладах викладався спецiальний курс "Введення в юридичну спецiальнiсть", метою якого було введення студентiв у майбутню професiю. Пiзнiше було видано вiдомий широкому колу спецiалiстiв пiдручник Алексеева С.С. (1976р.). Це був перший крок на шляхудо створення новоi юридичноi науки, хоча у той час термiн "юридична деонтологiя" ще не використовувався. Автор пiдручника дослiдив та виклав важливi аспекти проблеми, якi допомагають осмислити юридичну науку та юридичну практику, наблизитися до розумiння професiйноi юридичноi дiяльностi. Алексеев С.С. довiв необхiднiсть етики юриста:
1. Право, законнiсть це iнститути соцiального життя, що тiсно повязанi з суспiльною мораллю, вони втiлюють ii iдеали та принципи. Здiйснення правових норм багато у чому залежить вiд моральноi озброСФностi суддiв, прокурорiв, працiвникiв мiлiцii, вiд дотримання ними вимог професiйноi етики.
2. Специфiка юридичноi роботи мiстить у собi потенцiйну небезпеку професiйноi деградацii особи, що проявляСФться в актах бюрократизму, формалiзму, втрати самоконтролю, вiдповiдального ставлення до справи, в проявi грубостi, нелюдяностi тощо.
3. Робота юриста прямо впливаСФ на долi людей, на iх взаСФмовiдносини, що спорiднюСФ професiю юриста з професiСФю лiкаря. Тому питання про ет