Юридична деонтологiя
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?iя держави та права зарубiжних краiн.
Юридична деонтологiя бiльшою мiрою вiдноситься до групи прикладних наук тому, що вивчаСФ вимоги етичного порядку у звязку з виконанням юристами професiйного обовязку та деякi iншi питання, про що вже говорилося ранiше. В iсторичному планi
юридична наука маСФ багатовiковий досвiд, який складався шляхом поСФднання зусиль фiлософiв, юристiв, державних та полiтичних дiячiв рiзних епох. На кожному етапi свого становлення в юридичнi^ науцi вiдбивалися тенденцii розвитку суспiльства, особливостi функцiонування тих чи iнших полiтичних iнститутiв. Але якщо казати про витоки формування юридичних знань, що мали у достатнiй мiрi офiцiйний та систематизований характер, то слiд згадати про римське правознавство пiзнього перiоду, j яке формувалося в межах колегii жрецiв (collegium pjntificum) та вiдчувало значний i вплив релiгiйного свiтогляду. В цiлому iх правовi знання ще не вiддiлялися у само-I стiйну галузь знань та iснували разом з формулами релiгiйних традицiй. Знання про I правовi норми вважалися цiлком таСФмними та охоронялися кастою жрецiв, що забез-J^ почувало ефективнiсть iхнього релiгiйного та владного впливу на людей.
4. Юридична практика
Пiсля ознайомлення з загальними рисами та системою наукових юридичних знань бiльш зрозумiлими стають питання практичноi дiяльностi, яка вiдбуваСФться у сферi дii права в звязку з цим маСФ ряд характерних-ознак, якi дають можливiсть видiлити ii у певний вид соцiальноi дiяльностi. Перед тим, як визначити цi характернi риси, слiд звернутися до розумiння бiльш загального термiну соцiальна дiяльнiсть, iснуСФ навiть теорiя соцiальноi дii, автори якоi у 20-тi роки XX столiття намагалися пояснити поведiнку соцiальних субСФктiв через звязки уявлення, психологiчнi i моральнi моменти? якi виникають у ходi взаСФмовiдношень мiж ними Ця теорiя характеризувалася свого часу, як основний напрям американськоi соцiологii XX столiття та мала значний успiх у питаннях пояснення соцiальноi структури, iСФрархii соцiальних систем, рiвнiв iх органiзацii тощо.
Питання соцiальноi дiяльностi можна розглядати також з позицiй фiлософii або психологii. В кожному випадку ми отримаСФмо певний результат. Однак, слiд враховувати той факт, що правознавство вiдноситься до суспiльних наук, маСФ свою методологiю дослiдження та рiзнi методологiчнi рiвнi вiд фiлософського до конкретно-iсторичного, а значить може самостiйно пояснювати окремi явища оточуючого свiту, якi мають вiдношення до правовоi дiйсностi. На цiй пiдставi соцiальну дiяльнiсть можна визначати як спосiб органiзацii та iснування соцiального органiзму, в процесi чого, шляхом перетворення та споживання оточуючого свiту вiдбуваСФться задоволення життСФвих потреб та iнтересiв соцiальних субСФктiв. Людськi потреби та iнтереси, якi вис-тупають двигуном iхньоi дiяльностi, дуже рiзноманiтнi, характеризуються невизначе-ним колом аспектiв розумiння, тому людська дiяльнiсть вiдбуваСФться вiдповiдно у рiзноманiтних формах, напрямах та сферах суспiльного життя. Одним iз напрямiв, що змiстовно наповнюють поняття соцiальноi дiяльностi, являСФться юридична дiяльнiсть. При цьому юридичну дiяльнiсть можна розкрити через поняття форми або сфери со-цiальноi дiяльностi. У першому i у другому випадку це буде виправдано тому, що всяка людська активнiсть спостерiгаСФться лише у випадку свого зовнiшнього прояву та може iснувати, як самостiйне явище лише у визначенiй системi звязкiв, тобто у певнiй сферi соцiальних вiдносин. Цi рiзнi аспекти вказують лише на вiдмiннiсть методологiчних пiдходiв та допомагають всебiчно розкрити обСФкт дослiдження. Поряд з цим, юридична дiяльнiсть може мати своi власнi форми здiйснення та вiдбуватися у рiзних сферах життя суспiльства. У даному випадку було б доцiльним визначити, якi види соцiальноi дiяльностi iснують поряд з юридичною та якими рисами остання вiдрiзняСФться вiд iнших. За рiзними пiдставами видiляють такi види, як розумова, предметна, виробнича, полiтична, органiзацiйна, державно-управлiнська, виховна та безлiч iнших видiв дiяльностi за формою прояву або способом здiйснення (це залежить вiд методологii дослiдження).
Видiлення такоi значноi кiлькостi видiв обумовленого багатограннiстю соцiльного життя, складнiстю вiдносин та звязкiв, в якi вступають люди.
Вид дiяльностi характеризуеться конкретними причинними звязками, метою, формами, сферою здiйснення, субСФктами, засобами та iнше. Юридична дiяльнiсть, окремий вид соцiальноi дiяльностi. також характеризуСФтьсягювними рисами:
1. ВiдбуваСФться у сферi дii права з використанням правових засобiв.
2. ЗдiйснюСФться спецiально уповноваженими на те субСФктами, якi володiють юридичними знаннями.
3. ii метою СФ упорядкування, узгодження суспiльних вiдносин по вiдношенню до вимог права, вирiшення конкретних життСФвих ситуацiй та задоволення на цiй основi iндивiдуальних, групових та загальнолюдських потреб та iнтересiв.
4. Юридична дiяльнiсть маСФ органiзуючий характер, нацiлена на органiзацiю дiй iнших субСФктiв РЖ значною мiрою повязана з державною дiяльнiстю.
5. Змiст юридичноi дiяльностi у кожнiй конкретнiй ситуацii складають окремi дii юристiв, що нацiленi на досягнення бажаних правових результатiв.
6. Юридична дiяльнiсть у багатьох ситуацiях виявляСФ елементи творчостi, iндивiдуального пiдходу, винесення конкретного рiшення на пiдставi загальноi моделi поведiнки.
7. Юридична дiяльнiсть своiм