Юридична деонтологiя
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
ику цих професiй виникаСФ з обСФктивною закономiрнiстю. Таким чином, дiяльнiсть юриста за своСФю специфiкою глибоко вторгаСФться у сферу моралi i тому, як пiдкреслюСФ Алексеев С.С., повинна спiввiдноситися з моральними вимогами, враховувати особливостi юридичноi дiяльностi. Етика юриста, на його думку, охоплюСФ одночасово загальнi моральнi принципи, особливi вимоги, виходячи з окремих видiв юридичноi роботи, та включаСФ своСФрiдний етикет правила ввiчливостi, такту, культуру поведiнки, i
Слiд згадати також iмя професора ГоршенСФва В.М., який повноправно вважаСФться засновником науки "Юридична деонтологiя". У 1988, роцi було опублiковано авторським колективом з його участю навчальний посiбник, де послiдовно викладено предмет, функцii новоi науки, принципи та ii роль у системi юридичних знань. ГоршенСФв В.М. зробив спробу узагальнити всю iнформацiю про квалiфiкацiйну характеристику юриста, розглянути професiю юриста за кiлькома аспектами: а) юрист як особа; б) юрист як полiтичний дiяч; в)юрист як спецiалiст; г) юрист як носiй високих моральних якостей; д) естетична культура юриста. Теоретичнi положення та висновки ГоршенСФва В.М. заклали пiдвалини подальшого розвитку системи фiлософсько-етичних знань у професiйнiй дiяльностi юристiв. Деякi з них будуть викладатися окремоУ
Слiд зауважити, що питання спiввiдношення права i моралi, етики юристiв за останнi десятилiття так чи iнакше знаходились в полi зору багатьох вчених (АгСФшин Ю.0., Сливка С.С., Суворов Л.К., Бородiн В.В., Лукашова 0.0., НСФрсСФсянц B.C. таiншi). Правовiй свiдомостi та правовiй культурi служителiв Фемiди було присвячено значну кiлькiсть наукових дослiджень, що складаСФ мiцну базу для поширення наукових , деонтологiчних знань. Виходячи з наведеного вище, робимо висновок, що юридична деонтологiя виникла не на пустому мiii i розвиваСФться цiлком природно та закономiрно. У галузi правових знань теж робилися спроби формулювання на офiцiйному рiвнi моральних якостей працiвникiв юридичноi сфери. В 20-х роках НКЮ УРСР затвердив певний порядок атестування працiвникiв суду, згiдно до якого передбачалося робити професiйний пiдбiр кадрiв на посаду суддi лише з урахуванням визначеного перелiку iх якостей: iдейно-полiтичних, розумових, моральних, звязаних з характером та темпераментом, а також адмiнiстративно-органiзаторських якостей.(5) У 1982 роцi Мiнвузом СРСР було затверджено новий документ Квалiфiкацiйн/характерис-тику юриста, де визначалася систегиа вимог до знань та умiнь юриста.(б) Деонто-логiчнi питання не залишилися поза увагою i мiжнародногоспiвтовариства. Так у 1979 роцi Генеральною АсамблеСФю ООН було прийнято Кодекс поведiнки посадових осiб по пiдтриманню правопорядку (резолюцiя №34/169).(7) РЖснують також iншi мiжнароднi документи, якi вiдображають окремi сторони професiйноi етики юрисдв.
2. Юридична дiяльнiсть: поняття та змiст
Щоб розiбратися, що являСФ собою ця специфiчна область наукових знань, необхiдно звернутися до визначення науки юридична деонтологiя, а потiм детально розглянути питання ii предмету. Юридичну деонтологiю визначають, як науку про систему етичних вимог до професiйноi дiяльностi юристiв. Однак, поряд з цим iснують також iншi визначення. Наприклад, Сливка С.С. пропонуСФ визначення юридичноi деонтологii, як науки про внутрiшнiй iмператив службового обовязку, який створюСФ передумови та мотиви вибору юристом норм поведiнки у практичнiй дiяльностi, про формування власних норм для кожноi ситуацii зокрема. У запропонованому визначеннi прослiджуються деякi недолiки, що вiдображають тенденцiю до звуження предмету. Автором не взято до уваги такi вагомi компоненти^ предмету, як вiдомостi (система знань) про правознавство та юридичну практику, iх спiввiдношення, функцii. Вiн робить акцент саме на правовiй культурi юриста, яка обумовлюСФ прийняття iндивiдуальних рiшень як в побутi, так i на роботi.
Дещо iнакшою вбачаСФться позицiя ГоршенСФва В.М. Вiн стверджуСФ, що юридична
деонтологiя це галузь юридичноi науки, що узагальнюСФ систему знань про мудрiсть спiлкування та мистецтво прийняття вiрного рiшення у юридичнiй практицi, тобто наука про пошук атмосфери досягнення необхiдного, iстинного результату у спiлкуваннi юриста як з колегами, так i з тими, кому вiн надаСФ своi професiйнi послуги та кого повинен обслуговувати правовими засобами в процесi реалiзацii ними свого право- вого статусу.
Дуже важливою СФ проблема спiввiдношення моралi та права, вирiшення якоi значно впливаСФ на формування всiСФi системи деонтологiчних знань. Однак, ця проблема знаходиться на стику декiлькох наук фiлософii, теорii держави i права, соцiологii, тому потребуСФ комплексного пiдходу, для чого пiзнавальних засобiв однiСФi галузi знань буде вкрай недостатньо, таким чином, як наука, юридична деонтологiя маСФ ряд характерних ознак:
це одна iз юридичних наук, яка разом з iншими входить до системи гуманiтарних знань;
юридична деонтологiя розкриваСФ змiст та взаСФмозвязок таких соцiальних явищ як юридична наука та юридична практика, визначаСФ iх функцii;
наука юридична деонтологiя, виходячи з норм та принципiв суспiльноi моралi, формуСФ систему вимог професiйного та особистого порядку, висвiтлюСФ етичну сторону дiяльностi юриста, враховуючи спецiалiзацiю юридичноi професii;
юридичною деонтологiСФю вивчаються система, форми, методи та засоби пiдготовки високо квалiфiкованих юристiв-професiоналiв;
характерною ознакою можна н?/p>