Юридична деонтологiя
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
лити:
1. Теоретико-пiзнавальна теоретичне засвоСФння держави та права на рiвнi загальних закономiрностей виникнення, розвитку та функцiонування, формування загальних уявлень про окремi правовi явища, констатацiя iснуючого стану правовоi дiйсностi у тому чи iншому аспектi розумiння.
2. iнтерпретацiйна пояснення сутностi державно-правових явищ, висвiтлення iх причинного звязку, структурноi органiзацii, соцiального значення тощо.
3. РЖдеологiчна всяка система знань являСФться елементом iдеологii людськоi свiдомостi. iдеi про право, про державу складаються в цiлiснi системнi утворення у виглядi теорiй, концепцiй. Вони вiдображають iнтереси та волю певних соцiальних станiв, формують програмнi цiлi партiй, обСФднань, держав, виробляють оцiночнi критерii щодо правовоi дiйсностi, закрiплюють загальноправовi цiнностi та iдеали.
4. Прогностична крiм iнтерпретацii iснуючих явищ юридична наука на пiдставi виявлення певних закономiрностей та тенденцiй формулюСФ перспективи на майбутнСФ шляхом висунення гiпотез та прогнозiв. Наукове передбачення володiСФ значною цiннiстю для практики соцiального будiвництва та являСФться однiСФю з найважливiших функцiй всiх суспiльних наук. i
5. Практико-прикладна усi теоретичнi досягнення, якi людство отримуСФ в результатi наукового дослiдження, мають своiм завданням служити на користь людям, допомагати iм у вирiшеннi практичних завдань. Теорiя для практики ось основний принцип дослiдницькоi дiяльностi, одне з головних ii завдань. Науковi рекомендацii повиннi допомагати роботi державного апарату, сприяти удосконаленню правового регулювання, створенню надiйних правозахисник механiзмiв тощо.
6. Еврестична дуже близько до теоретико-пiзнавальноi, але означаСФ не розповсюдження та систематизацiю юридичних знань, теоретичне засвоСФння дiйсностi, а здобуття нових ранiше невiдомих знань про державу та право.
7. Методологiчна розглядаСФться як внутрiшньосистемна функцiя, яка вказуСФ на шляхи, засоби та прийоми отримання нових юридичних знань, можливостi iх використання у рiзноманiтних сферах життСФдiяльностi суспiльства. У звязку з цим слiд вiдмiтити методологiчну роль загальноi теорii держави та права у системi юридичних наук.
8. Комунiкативна вказуСФ на необхiднiсть взаСФмозвязку та взаСФмодii всiСФi системи юридичних наук, дотримання однакових темпiв приросту та удосконалення юридичних знань, використання наукових досягнень неюридичноi сфери, запобiгання
РЖ дубляжу у науковому дослiдженнi та утворенню прогалин, подолання неконструктив-|дискусiй.
Перш за все серед них слiд назвати принцип втiлення справедливостi, гуманiзму, законностi, плановiсть наукових дослiджень, iх практична нацiленiсть та РЖншi.
ГПеред сучасною юридичною наукою постаСФ цiлий ряд нових завдань, що мають перспективний або першочерговий невiдкладний характер. Молода украiнська дер-1 жава опинилася в дуже скрутному становищi. Особливi труднощi вiдчуваються в економiчнiй сферi. Однак, за КонституцiСФю Украiна це демократична, правова, соцiальне орiСФнтована держава, тому вирiшення проблем державного будiвництва, економiчного вiдродження краiни значною мiрою залежить вiд використання правових заходiв та механiзмiв. Тi методи управлiння, що iснували до входження Украiни в систему ринкових вiдносин, вже не вiдповiдають дiйсностi, але ще не склалася i нова систем? управлiння, не спрацьовують на практицi юридичнi гарантii, проголошенi чинним законодавством. Тому виникла гостра потреба засобами юридичного прогнозування сконструювати модель сучасного украiнського суспiльства та вказати на шляхи та методи ii практичноi реалiзацii з урахуванням iснуючих особливостей внутрiшнього порядку та вимог свiтових стандартiв щодо органiзацii державного життя. Це генеральна лiнiя, якою рухаСФться вся юридична наука, але поряд з цим передбачаСФться вирiшення значноi кiлькостi бiльш конкретних завдань: пiдготовка проектiв законодавчих актiв, проведення загальноi систематизацii законодавства, розробка правових механiзмiв ефективного використання iнституту мiiевого самоврядування, передбачення нових тенденцiй росту злочинностi та обгрунтування вiдповiдних правових гарантiй захисту прав та свобод громадян, вивчення та ТСрунтовний аналiз практики державотворення iнших краiн з метою використання iх позитивного досвiду тощо...
Пiдсумковою ознакою, яка характеризуСФ внутрiшню органiзацiю наукових юридичних знань являСФться iх системний характер. Ми вже зазначали, що правознавство змiстовно складаСФться з певноi системи юридичних наук, якi мають своi власнi предмети дослiдження та вiдповiдно до специфiки предметiв власну методологiю. Щодо класифiкацii юридичних наук, то у науковiй лiтературi iснують деякi розбiжностi не принципового характеру. Для прикладу наведемо бiльш поширену класифiкацiю, за якою можна видiлити:
1. Загально-теоретичнi та iсторичнi науки теорiя держави та права, iсторiя держави та права, iсторiя полiтичних та правових вчень.
2. Галузевi науки конституцiйне право, кримiнальне право, адмiнiстративне право та iншi.
3. Мiжгалузевi науки суд i правосуддя, транспортне право, господарське право, банкiвське, митне право.
4. Прикладнi юридичнi науки кримiнологiя, кримiналiстика, судова медицина, бухгалтерський облiк.
5. Науки, що вивчають мiжнародне та зарубiжне право i державу мiжнародне право, державне право зарубiжних краiн, порiвняльне правознавство, iсто?/p>