Юридична деонтологiя
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
правовим впливом пронизуСФ майже всi сфери суспiльного життя, якi пiдлягають правовому регулюванню.
Таким чином, пiд юридичною дiяльнiстю слiд розумiти один з рiзновидiв соцiальноi дiяльностi, який здiйснюСФться юристами-фахiвцями з метою отримання правового результату, задоволення законних потреб та iнтересiв соцiальних субСФктiв у вiдповiдностi до вимог права. РЖнодi вживаСФться термiн "юридична практика" (соцiальна практика), який по сутi
вiдображаСФ поняття дiяльностi, але включаСФ ще й досвiдпрактичного засвоСФння РЖ дiйсностi. Адже всяка дiяльнiсть здiйснюСФться з урахуванням^ iснуючого досвiду Це закономiрнiсть соцiального прогресу, тому немаСФ потреби вишукувати суттСФвi вiдмiнностi мiж вище згаданими термiнами.
Нами вже було зазначено, що змiст юридичноi дiяльностi у кожному випадку складають конкретнi дii перелiк суттСФво впливаСФ на визначення обсягу,сфери та форм юридичноi дiяльностi. В умовах соцiального прогресу, ускладненням соцiальних звязкiв вiдповiдним чином змiнюСФться змiст та форми соцiальноi, а, значить, i юридичноi практики. На пiдставi аналiзу спробуСФмо обгрунтувати вище зазначену закономiрнiсть. Професiйна дiяльнiсть (prudentes) знатокiв римського права подiлялася на три основнi ) види: cavere (складати новi позови та угоди), адеге (вести справу у судi), respondente (давати вiдповiдi). Самою типовою функцiСФю юрисконсультiв було "respondente" висловлювання думок стосовно запитiв приватних осiб або iх посередникiв. Авторитет римських юристiв,, набутий у судових засiданнях, був настiльки значним, що iх думки впливали на волю суддiв навiть без iх особистоi участi у судовому розглядi справи. У ( звязку з тим, що за консультацiями в основному зверталися оратори-адвокати, Ци- церон порiвнював роль юрисконсульта у судi з роллю латинського флейтиста, який супроводжував виступ актора на iенi.
суспiльних вiдносин вимагаСФ вiд iх учасникiв узгодження своiх цiлей, бажань, потреб та iнтересiв.
Юридична дiяльнiсть, характеризуючись своiми специфiчними рисами, не являСФться виключенням iз загального правила. Як i iншi види соцiальноi дiяльностi, вона впорядковуСФться за допомогою цiлоi системи засобiв, серед яких правовi займають вагоме мiiе. Однак, в деонтологiчному аспектi привертають до себе увагу засоби неюридичного походження, за допомогою яких здiйснюСФться регулятивний вплив. В чому ж полягаСФ сутнiсть соцiального регулювання, якi види його бувають та як воно трансформуСФться в сферу юридичноi дiяльнбстi? Треба зазначити, що виходячи iз системного характеру соцiальноi органiзацii (суспiльство як система), ii багатоплановостi, необхiдностi розвитку i функцiонування, соцiальне регулювання як невiдСФмний фактор i умова спiвiснування рiзнородних субСФктiв, умова здiйснення будь-яких видiв соцiальноi дiяльностi iснувало на протязi всього перiоду суспiльства. Можна визначити два основних види соцiального регулювання: нормативне та iндивiдуальне. Суть нормативного зводиться до створення загальних правил поведiнки людей в суспiльствi, якi розрахованi на невизначене коло осiб та ситуацiй. РЖндивiдуальне регулювання полягаСФ у встановленнi моделi поведiнки для конкретно визначених осiб, яка розрахована на одноразове використання. В залежностi вiд субСФктiв регулювання розрiзняють державне та недержавне. При цьому зазначимо, що для регулювання юридичноi дiяльностi характерно поСФднання рiзних видiв регулятивного впливу. Таким чином, в ходi регулювання вiдбуваСФться формування моделей поведiнки загального або iндивiдуального характеру. При цьому використовуються слiдуючi засоби: надання права на певнi дii, покладання обовязку, встановлення заборон та визначення мiр вiдповiдальностi. В залежностi вiд способу встановлення та забезпечення реалiзацii iснуючих нормативiв, вони можуть бути юридичного, морального, релiгiйного або iншого походження. При цьому, iх головне призначення полягаСФ в тому, що вони визначають алгоритм дiй людини в рiзноманiтних життСФвих ситуацiях i в комплексi складають нормативну основу всякоi соцiальноi дiяльностi. Виходячи з того, що предметом нашого дослiдження виступаСФ дiяльнiсть юридична, то безпосередньою основою ii здiйснення являються юридичнi норми. Але при цьому iснуСФ система моральних вимог, якi складають деонтологiчну характеристику юридичноi дiяльностi. Це не означаСФ, що мораль i право iснують вiдокремлено, не знаходячи аспектiв взаСФмодii. Навпаки, вони доповнюють одне одного, узгоджують своi регулятивнi можливостi, хоча прiоритет у цiй взаСФмодii визнаСФться за нормами морального походження, якi виконують роль визначального фактору у формуваннi нормативноi бази всякоi соцiальноi регуляцii.
РЖснують такi сфери життя суспiльства, де тiльки шляхом морального регулювання можна визначити поведiнку людей (вiдносини дружби, любовi), хоча Юридичне право у порiвняннi з мораллю маСФ значно бiльше можливостей. Щодо юридичноi дiяльностi, то поряд з наявнiстю системи правових норм iснуСФ також нормативна база, що характеризуСФться поняттям професiйноi моралi. Визначення системи цих норм, принципiв або окремих положень маСФ практичне значення у справi формування правовоi свiдомостi майбутнiх юристiв. Крiм того, загальне визнання та використання системи де-онтологiчних вимог у юридичнiй дiяльностi сприятиме змiцненню законностi, правопорядку в краiнi, визнанню дiйсного авторитету юридичноi професii, авторитету права в цiлому.
5. Поняття та структурна характеристика