Юридична деонтологiя
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
i як особа. Медик, юристи повиннi захищати iнтереси особи жкиття, честь, гiднiсть, тобто всi тi природнi якостi, без яких вона стаСФ просто iндивiдуумом частиною живоi природи.
Вдаючись до характеристики юридичноi науки та виходячи з методологiчних вимог системно-функцiонального аналiзу, ми починаСФмо попереднСФ ознайомлення зi специфiчною сферою людськоi дiяльностi, метою якоi СФ здобуття нових знань про оточуючу нас дiйснiсть. Мова йдеться про науковi знання, тобто тi, якi являються реальним вiдображенням дiйсностi, мають обСФктивний характер, обгрунтованi, виваженi, систематизованi та перевiренi практикою. Пiзнання дiйсностi може вiдбуватися на побутовому рiвнi, однак iх якiсть та цiннiсть значно нижчого гатунку нiж тих, що отриманi у ходi наукового дослiдження. Це загальне правило, але щодо цiнностi знань, то в ньому можуть бути винятки.
Вся сукупнiсть наукових знань, якi людство отримало за свою багатовiкову iсторiю, систематизованi за певними критерiями, що дозволяСФ користуватися науковою iнформацiСФю того чи iншого напряму, вносити додатки, узагальнювати ii тощо. Ознайомлення з цiСФю системою СФ необхiдним етапом для характеристики саме юридичних знань. Спочатку слiд ознайомитися з поняттям самого термiну наука, iснують рiзнi визначення, але за основу пропонуСФться взяти фiлософське тлумачення цього слова, де наука це сфера дослiдницькоi дiяльностi, що нацiлена на виробництво нових знань про природу, суспiльство, мислення включаСФ в собi всi умови та моменти цього виробництва: вчених з iх знаннями та здiбностями, квалiфiкацiСФю та досвiдом; науковi установи, експериментальне та лабораторне обладнання; методи науково-дослiдницькоi роботи, понятiйний апарат, систему науковоi iнформацii. Такий широкий пiдхiд до розумiння цього термiну даСФ змогу поглянути на нього з точки зору структурноi органiзацii, наповнення такими значущими компонентами, без яких процес наукового пiзнання стаСФ неможливим або неякiсним.
В iсторичному аспектi наука це також результат та необхiдний наслiдок суспiльного розподiлу працi тому, що виникаСФ внаслiдок вiдмежування розумовоi (iнтелектуальноi) дiяльностi вiд фiзичноi працi та поступовим перетворенням ii в специфiчний вид занять, що стосувалося спочатку незначноi групи людей. Цiкавим у цьому планi слiд вiдмiтити те, що передумови для виникнення науки взагалi перш за все зявилися у Китаi, РЖндii, Вавiлонi, РДгиптi, де накопичувалися величезнi емпiричнi знання з хiмii, фiзики, логiки, математики, астрономii. Це досягнення схiдноi цивiлiзацii було перероблено у чiтку систему знань в Древнiй Грецii, де зявилися мислителi, що спецiально займалися наукою, яка ще не мала галузевого розмежування.
В даний перiод видiляють три головних блоки наукового знання, якi структурно вiдображують рацiональне сприйняття дiйсностi: науки про природу, про суспiльство та науки про мислення.
Передусiм зазначимо, що термiн "юридична наука", який дуже часто використовуСФться, може мати узагальнюючий характер та означати всю сукупнiсть юридичних
наук всi знання про правову дiйснiсть (правознавство або юриспруденцiю). Проте, мова може йтися i про конкретну юридичну науку, наприклад, конституцiйне право, цивiльне право або кримiнологiю, кримiнальний процес тощо. Перш нiж висвiтлити внутрiшню побудову юридичних знань, слiд визначити тi риси, якi характеризують правознавство в цiлому, вiдокремлюючи його у самостiйну сферу людських знань. З цiСФю метою необхiдно ознайомитися з тим, що входить у правову сферу наукових дослiджень, на яких принципах та за допомогою яких методiв функцiонуСФ юридична наука та якi функцii i завдання покладенi на всю систему юридичних знань.
По-перше, визначимо предмет юридичноi науки. Предмет науки це та сфера життСФдiяльностi суспiльства, на пiзнання якоi нацiлена дослiдницька дiяльнiсть. Для юридичноi науки предметом являСФться держава та право. Предмет науки структурно складаСФться з обСФктiв конкретних явищ державно-правовоi дiйсностi, якi в свою чергу формують предмети конкретних галузевих наук (як правило це певнi види суспiльних вiдносин, що складаються у тiй чи iншiй сферi дii права). ОбСФкт юридичноi науки (правознавство) таким чином за своiм обсягом вужчий вiд предмету та наповнюСФ його конкретно iсторичним змiстом. У звязку з цим, не слiд плутати предмет правознавства, як систему всiх юридичних знань, з предметом конкретноi юридичноi науки. Саме з цих конкретно-наукових предметiв складаСФться загально-теоретичне уявлення про сукупний предмет юридичноi науки в широкому розумiннi, який фактичне не iснуСФ в якостi СФдиного цiлого та сприймаСФться лише на фiлософському рiвнi мислення. Розумiння предметiв конкретних юридичних наук вимагаСФ бiльш деталiзованого пiдходу, що обумовлюСФться здiйсненням безпосереднiх дослiджень реально iснуючих явищ оперуванням конкретними даними позитивного матерiалу. Ми вже зазначили, що у предмети юридичноi науки включаються держава i право. Однак i держава, i право, i вся державно-правова органiзацiя може iснувати лише в умовах суспiльства, тому iх вплив на суспiльство i вплив суспiльства на окремi явища державно-правовоi дiйсностi являСФться одним з аспектiв дослiдження предмету юридичноi науки.
Тому мову треба, вести про конкретнi методи окремих юридичних наук, якi можуть бути унiверсальними або суто специфiчними, що характернi лише для однiСФi галузi наукових знань або iх незначноi кiлькостi. Фiлософською основою вся