Юридична деонтологiя
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
професiйних обовязкiв СФ усвiдомлення та використання у своiй дiяльностi основоположних iдей принципiв i моралi, якi являють собою найбiльш узагальнений вираз вимог тоi чи iншоi моралi. Моральнi принципи складають ядро моралi, визначають ii соцiально-iсторичну суть, iдейну нацiленiсть. На вiдмiну вiд норм моралi, якi визначають тактику поведiнки людини в конкретних життСФвих ситуацiях, принципи моралi визначають узагальнену соцiальну орiСФнтацiю, стратегiю поведiнки, являються своСФрiдною програмою дiяльностi. Моральнi принципи обСФднують та систематизують всю моральну дiяльнiсть, виступають фактором стабiльностi, визначають головну лiнiю поведiнки.
В професii юриста моральнi принципи виконують своi специфiчнi функцii. Вони допомагають орiСФнтуватися у найбiльш складних, нормативно не визначених ситуацiях, що даСФ змогу приймати нестандартне рiшення, яке не суперечить iнтересам справи в цiлому. Завдяки усвiдомленню принципiв моралi, якi склалися у колективi службовцiв юридичноi установи, надаСФться можливiсть програмування дiй окремих спiвробiтникiв, гарантування впевненостi щодо виконання ними професiйного обовязку на належному рiвнi. Моральнi принципи також забезпечують стабiльнiсть мiкроклiмату у колективi, а значить i стабiльнiсть його роботи, що СФ необхiдною умовою функцiонування всiх правоохоронних органiв. З iншого боку, дотримання принципiв моралi у своiй професiйнiй дiяльностi оберiгаСФ працiвникiв юридичних служб вiд аморальних вчинкiв, скоСФння яких породжуСФ серед громадян недоброзичливе ставлення, недовiру, а в окремих випадках люту ненависть до служителiв Фемiди.
Серед принципiв моралi, якi значною мiрою здiйснюють позитивний вплив на сферу юридичноi дiяльностi, слiд назвати принципи гуманiзму, демократизму, законностi, справедливостi, колективiзму, чесностi, порядностi, гласностi у роботi та деякi iншi. У чомуж полягаСФ суть зазначених принципiв стосовно професiйного обовязку юристiв? Для висвiтлення цього питання необхiдно звернутися до визначення змiсту найбiльш провiдних моральних принципiв. Одним iз загальновизнаних та важливiших принципiв - вважаСФться принцип гуманiзму, який розкриваСФ цiнностний аспект органiзацii людських вiдносин. Гуманiзм (лат. humanus - людяний, людський) означаСФ людянiсть, любов до людей, вимогу на захист гiдностi людини, ii право на щастя, всебiчний розвиток. Як моральний принцип, який трансформуСФться у сферу юридичноi дiяльностi, вiн iз змiстовного боку формулюСФ певну систему вимог:
розумiння людини, як вищоi цiнностi, а не як засобу для досягнення цiлей, все . робити для забезпечення потреб та iнтересiв людини;
забезпечення свободи та захисту гiдностi особи, права на щастя, на духовний розвиток;
повага до особистих якостей;
рiвне ставлення та повага до чоловiка та жiнки, повага до iдеалiв людини, Л вiкових, нацiональних ознак, полiтичних поглядiв;
чутливiсть, душевнiсть у вiдносинах :
чеснiсть, прямота в оцiнцi дiй, доброзичливiсть критики, несприйнятливiсть аморальних вчинкiв.
Принцип колективiзму також притаманний юридичнiй роботi, стосовно якоi висуваються певнi вимоги:
СФднiсть мети та волi колективу;
iдейна СФднiсть;
спiвробiтництво та взаСФмодопомога;
керiвництво колективом, як органiзацiйний та обСФднуючий фактор його РЖснування;
чiтке дотримання диiиплiни всiма членами колективу, незалежно вiд стажу, досвiду, посади тощо.
РЖнодi окремi вимоги принципу колективiзму трактуються на пiдставi вiдстоювання | вузькогрупового або iндивiдуально-егоiстичного iнтересу, в результатi чого набувають iншого звучання. Так, слiд вiдрiзняти доброзичливу критику вiд критицизму, заздростi або iнших негативних почуттiв, взаСФмодопомогу вiд круговоi поруки.
7. Поняття та рiзновиди юридичних спецiальностей
Професiя юриста, як своСФрiдний вид соцiальноi дiяльностi, видiляСФться серед РЖ iнших цiлим рядом специфiчних властивостей, зумовлених тою роллю, яку вiдiграють РЖ право i законнiсть у життi суспiльства. Охорона прав i законних iнтересiв громадян, РЖ безкомпромiсна боротьба з правопорушеннями, висококвалiфiковане розвязання рiзноманiтних юридичних проблем СФ змiстом повсякденноi дiяльностi юристiв i разом з тим являСФться iх професiйним обовязком. Саме юристи, якi мають ТСрунтовнi знання, вiдповiдну професiйну пiдготовку, високу правосвiдомiсть, чiтке розумiння своСФi вiдповiдальностi за долю людей, надiленi владними повноваженнями i здатнi ефективно впливати на змiцнення законностi i правопорядку у державi. Необхiднiсть виконання юристами своiх професiйних повноважень, громадянського обовязку ставить перед ними особливо високi вимоги до особистих якостей. В першу чергу юрист маСФ глибоко усвiдомлювати, що свою мiсiю вiн виконуСФ будучи надiлений високою довiрою суспiльства i держави, а тому його висока поряднiсть, чеснiсть, безкорисливiсть, обСФктивнiсть, вдумливий пiдхiд до кожноi деталi справи, постiйне прагнення до самовдосконалення повиннi бути невiдСФмними рисами його натури.
Характерною ознакою вiдданостi юриста своiй справi, професiйноi зрiлостi СФ загострене почуття справедливостi. Для юриста, це насамперед означаСФ небайдужiсть до бiди, нещастя iнших людей, у тому числi i до таких якi через збiг складних життСФвих обставин самi опинилися серед правопорушникiв. На вiдмiну вiд iнших громадян, юрист, саме завдяки своСФму професiйному хисту, спроможний не обмежуватися роллю с