Юридична деонтологiя
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
коi методологii пiзнання СФ принцип вiдображення обСФктивних
закономiрностей розвитку та функцiонування явищ оточуючоi дiйсностi, розумiння iх в СФдностi та взаСФмодii.
Серед методiв, якi використовуються окремими юридичними науками, слiд назвати методи порiвняння, аналiзу та синтезу, статистики, метод iсторизму, системно-функцiональний метод, спецiально-юридичний та деякi iншi.
Розглянемо найбiльш поширенi у правознавствi методи.
Спецiально-юридичний метод. Його сутнiсть полягаСФ в описi явищ державно-правовоi дiйсностi за допомогою юридичноi термiнологii, висвiтленнi дiяльностi соцiальних субСФктiв з точки зору юридичних моделей поведiнки, з позицiй законного або протиправного, обовязкового або можливого. В ходi такого описування вiдбуваСФться реконструкцiя фактiв та явищ правовоi дiйсностi, iх юридична оцiнка, виявляються тенденцii та закономiрностi юридичноi практики, вдосконалюСФться юридична термiнологiя.
Метод порiвняння. ЯвляСФ собою сукупнiсть пiзнавальних засобiв та процедур, що дають можливiсть установити схожiсть та вiдмiннiсть мiж явищами, що вивчаються. Як систематично розроблений метод сформувався в XIX столiттi в порiвняльному мовознавствi, етнографii. Зараз широко використовуСФться юридичною наукою. Шляхом порiвняння однопланового юридичного матерiалу, яке здiйснюСФться за СФдиними критерiями (за часом, за субСФктами, за обсягом), виявляються характернi риси, ознаки правових явищ, iх особливе, загальне^або одиночне. При цьому виявляються також причиннi звязки мiж явищами, що генетично не повязанi мiж собою (економiчна криза суспiльства та правотворча дiяльнiсть держави). У звязку з визначною ефективнiстю методу порiвняння, для вирiшення практичних проблем в системi юридичних знань склалася навiть цiла наукова галузь порiвняльне правознавство, де вивченню пiдлягають рiзнi правовi системи окремих нацiональних держав. В результатi виявляСФться можливiсть удосконалення зовнiшньо-полiтичноi дiяльностi, урахування iснуючих особливостей мiждержавних стосункiв, запобiгання негативним фактам державно-полiтичного життя, що мали мiiе у чужому досвiдi, використання у державному будiвництвi бiльш прогресивного та передового, перевiреного свiтовою практикою. Порiвняння, як метод, маСФ науковий характер лише в тому випадку, якщо порiвнюються не випадковi факти правовоi дiяльностi, а лише закономiрнi та типовi, якi мають достатнiй ступiнь достовiрностi. Слiд додати, що порiвняння вiдiграСФ значну роль в умовиводах стосовно узагальнення iнформацii, виявленнi аналогii предметiв та явищ.
Методи статистики. Цi методи використовуються майже усiма науковцями у ходi вирiшення дослiдницьких завдань. Змiстовно це означаСФ, що iснуСФ певна група статистичних методiв, якi в загальному виглядi розкривають порядок застосування математичних знань до пiзнання правовоi дiйсностi, вивченнi кiлькiсних змiн у державно-правовому життi та обробцi цих даних. Серед статистичних методiв розрiзняють:
методи дескриптивноi (описовоi) статистики, iндуктивноi (вибiрковоi) статистики, статистики взаСФмозвязкiв. Всi вони тiСФю чи iншою мiрою впливають на процес пiзнання. Фактично ми маСФмо справу з цифрами, формулами, графiками, гiстограмами, середнiми величинами, генеральними сукупностями тощо. Наприклад, завдяки дескриптивному методу, можна виявити ряд узагальнюючих показникiв, що характеризують певну сукупнiсть явищ. Так, до сукупностi соцiальних норм вiдносимо такi показники: iснують в суспiльствi, виступають в якостi правил поведiнки, регулюють вiдносини соцiальних субСФктiв.
Системно-функцiональний метод. ВикористовуСФться у звязку з тим, що всi явища правовоi дiйсностi iснують не iзольовано, а взаСФмодiють з деякими iншими, складаючи таким чином СФдину сукупнiсть, що вiдповiдаСФ вимогам системностi. Крiм того, що кожне явище виступаСФ елементом системи, воно являСФться одночасово пiдсистемою, яка складаСФться з iнших систем. Кожний елемент системи виконуСФ в нiй свою функцiю. Тому вивчення окремих правових явищ, що мають значний елементарний склад, з позицiй iх системно-функцiональноi органiзацii маСФ значний науковий ефект. Наприклад, дуже корисно i навiть необхiдно використовувати цей метод у ходi вивчення системи державних органiв, iх розподiлу на законодавчу та судову гiлки влади за^фуцкуюнальним призначенням. Те ж саме стосуСФться структури правовоi норми.
Пiдводячи пiдсумок питанню методологii юридичноi науки, слiд зазначити, що у ходi наукових дослiджень того чи iншого предмету комплексно використовуються рiзнi методи, що передбачаСФ визначення iх послiдовностi та сумiсництва, iнодi один метод складаСФ передумови для використання iншого методу, таким чином, складаСФться цiла система послiдовних цiлеспрямованих дiй, якi обСФднуються поняттям "дослiдницька дiяльнiсть". Завдяки функцiям, можна простежити, як, якими шляхами розвиваСФться система науково-юридичних знань, який вплив здiйснюють юридичнi знання на систему соцiальних звязкiв, яка кiнцева мета отриманих результатiв дослiдження або якi завдання стоять перед юридичною наукою на даному етапi. Як i багато iнших наук, юридична наука виконуСФ ряд загальних функцiй (теоретико-пiзнавальну, прогностичну, комунiкативну), але, як суспiльнiй науцi, iй притаманнi деякi особливi функцii такi, як iдеологiчна, практико-прикладна. Серед всiх функцiй юридичноi науки, якi розглядаються в сучаснiй науковiй лiтературi, слiд видi