Шпоры по международной экономике
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
нням ООН, входить 51 краiна) майже зовсiм не беруть участь у ньому. У звязку з цим середнi загальносвiтовi показники занижують рiвень i значення iнтернацiоналiзацii для одних краiн i завищують його для iнших. Тому доцiльно буде розглядати дане явище передусiм щодо розвинутих краiн.
6. Тенденцii глобалiзацii та регiоналiзацii у розвитку свiтовоi економiки та iх оцiнка.
Вперше про глобалiзацiю заговорили американцi. Цей термiн було вжито у статтi Т.Левiтта, опублiкованiй у тАЬГарвард бiзнес ревютАЭ у 1983 р. вiн позначив цим словом феномен злиття ринкiв окремих продуктiв, що виробляються великими мультинацiональними корпорацiями (МНК).Ширшого значення новий термiн набув у Гарвардськiй школi бiзнесу, i головним популяризатором термiна став консультант цiСФi школи японець К.Оме, який опублiкував у 1990 р. книгу тАЬСвiт без кордонiвтАЭ. Вважаючи, що свiтова економiка вiднинi визначаСФться взаСФмозалежнiстю трьох центрiв тАЬтрiадитАЭ (РДС, США, Японiя), вiн стверджував, що економiчний нацiоналiзм окремих держав став безглуздим, у ролi ж сильних акторiв на економiчнiй iенi виступають тАЬглобальнi формитАЭ.
Глобалiзацiя економiчноi дiяльностi розгортаСФться на двох рiвнях: мiкро- i макроекономiчному. Як i будь-якi iншi процеси у ринковiй економiцi, все найiстотнiше починаСФ розвиватися i розвиваСФться насамперед на рiвнi самостiйних господарюючих субСФктiв. Саме вони встановлюють виробничi, торговi, науково-технiчнi, фiнансовi звязки iз своiми зарубiжними партнерами, створюють або купують компанii в iнших краiнах, формують транснацiональнi корпорацii i банки, мiжнароднi альянси та синдикати. Головною особливiстю глобалiзацii на мiкроекономiчному рiвнi СФ насамперед загальна стратегiчна орiСФнтацiя компанiй, глобальна за характером чи то орiСФнтацiя на ринки збуту у всьому свiтi, чи то на такi ж джерела постачання, а також на розмiщення виробництва у рiзних краiнах. Цей перелiк основних економiчних рушiйних сил глобалiзацii на мiкрорiвнi вiдображаСФ переважаючу послiдовнiсть у розвитку даного процесу: збут постачання виробництво.
На макрорiвнi вiдображаються наслiдки цього процесу, що викликають вiдповiднi реакцii з боку держав. Головний (хоча i не СФдиний i не однонаправлений) змiст таких реакцiй полягаСФ у поняттi тАЬлiбералiзацiятАЭ. Глобалiзацiя економiчного життя вимагаСФ його лiбералiзацii, тобто скорочення чи усунення обмежень на шляху мiжнародноi торгiвлi, iноземних iнвестицiй, мiжнародних фiнансових операцiй. Саме це вiдбуваСФться на протязi останнiх десятилiть.
На думку захiдних вчених, основою глобалiзацii економiки стала iнтернацiонацiоналiзацiя не обмiну, а виробництва, iнституцiйною формою якоi виступають транснацiональнi корпорацii (ТНК); iх стрiмкий розвиток вiдбуваСФться якраз в останнi десятирiччя. Злиття, взаСФмнi купiвлi реальних активiв чи часток капiталу характерна риса глобальноi стратегii. Глобальнi ТНК все бiльш виразно виявляють тенденцiю до утворення великих груп, що обСФднують промисловi, торговi i фiнансовi компанii. Результатом глобальних стратегiй стаСФ формування iнтегрованоi мiжнародноi торгово-iндустрiальноi системи, у порiвняннi з якою нацiональнi територii та держави iнодi виступають як другоряднi величини. Справдi, рiчнi обсяги продаж деяких ТНК величини одного порядку у порiвняннi з обсягами ВНП деяких краiн.
Регiоналiзацiя являСФ собою процес, аналогiчний глобалiзацii, але протилежний iй за напрямком. Його суть полягаСФ у розвитку iнтеграцiйних процесiв у межах окремих угрупувань краiн.
Останнi два десятилiття спостерiгалося зростання iнтеграцiйних процесiв у свiтi, розвиток тенденцiй до спiльного вирiшення краiнами своiх господарських завдань. Цi тенденцii привели до появи ще у першiй половинi XX столiття декiлькох десяткiв регiональних мiжурядових та неурядових органiзацiй. У другiй половинi столiття iх кiлькiсть стала стрiмко зростати i склала приблизно 3 тис. Разом з цим виникла i цiла сукупнiсть регiональних торгових угод. Так у другiй половинi XX столiття виник тАЬновий регiоналiзмтАЭ.
Важливим моментом у цьому питаннi СФ вигоди вiд регiоналiзацii для краiн, що розвиваються. Адже вони переважно мають досить лiберальнi торговi режими. Тому iснують побоювання, що регiоналiзацiя може призвести через використання регiональними блоками практики активного нетарифного регулювання до порушення основ вiльноi торгiвлi, якi так важко впроваджуються. Регiоналiзацiя показала, що вона СФ бiльш млявою та менш ефективною, нiж система багатосторонньоi торгiвлi. Це пiдтверджуСФ той факт, що РДС вже бiльше 40 рокiв йде до побудови спiльного ринку. Другим недолiком СФ те, що регiоналiзацiя не спроможна принести бiльш вагомi результати, нiж система багатосторонньоi торгiвлi. Прикладом може служити угода мiж Мексикою та США про захист авторських прав. Незважаючи на факт пiдписання угоди, Мексика не змогла забезпечити адекватний захист права на iнтелектуальну власнiсть, оскiльки ця краiна, що розвиваСФться, значно вiдстала вiд технологiчного лiдера свiту.
Таким чином, регiоналiзацiя, з одного боку, стимулюСФ (у своiх межах) процеси економiчного зближення краiн, але, з iншого боку, уповiльнюСФ процеси глобалiзацii, посилюючи вiдокремленiсть економiчних угрупувань краiн, а також суперечностi та конкуренцiю мiж ними.
Реальнiсть полягаСФ у тому, що глобалiзацiя являСФ собою обСФктивне та абсолютно невiдворотне явище сучасностi, яке можна уповiльнити засобами економiчноi по