Цивiльно-правова охорона особистого життя фiзичноi особи
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
Дане право належить особi довiчно - це означаСФ, що воно належить фiзичнiй особi до моменту смертi, а юридичнiй особi - до моменту припинення;
Дане право належить особi за законом - це означаСФ, що пiдставою його виникнення СФ юридичний факт (подiя або дiя), передбачений законом. Переважна бiльшiсть особистих немайнових прав виникаСФ в особи з моменту народження (створення), наприклад, право на життя, здоровя, свободу та особисту недоторканiсть, iмя (найменування) тощо. Однак окремi види особистих немайнових прав можуть виникати в осiб з iншого моменту, передбаченого законом, наприклад, право на донорство особа маСФ лише з моменту досягнення повнолiття, а право на змiну iменi маСФ особа, яка досягнула 16 рокiв, тощо;
Дане право СФ немайновим - це означаСФ, що в ньому вiдсутнiй майновий (економiчний) змiст, тобто фактично неможливо визначити вартiсть цього права, а вiдповiдно i блага, що СФ його обСФктом, у грошовому СФквiвалентi;
Дане право СФ особистiсним - це означаСФ, що воно не може бути вiдчужене (як примусово, так i добровiльно, як постiйно, так i тимчасово) вiд особи - носiя цих прав та / або передане iншим особам.
Що стосуСФть правовоi природи особистих немайнових прав, то на сьогоднi iх цивiлiстична природа в лiтературi фактично не оспорюСФться. Однак окремими авторами особистим немайновим правам приписуСФться крнституцiйно - правова природа. В Конституцii Украiни, зокрема в роздiлi другому, закрiплюються основнi особистi права громадян, однак у нiй неможливо та й недоцiльно передбачити основнi способи реалiзацii та охорони цих прав.
Стаття 271 ЦК Украiни: "Змiст особистого немайнового права становить можливiсть фiзичноi особи вiльно, на власний розсуд визначати свою поведiнку у сферi свого приватного життя".
Змiст будь-якого цивiльного права складаСФ сукупнiсть повноважень (правомочностей), котрi маСФ носiй цього права. До повновжень, якi складають загальний змiст особистих немайнових прав ЦК вiдносять можливiсть фiзичноi особи вiльно, на власний розсуд визначати свою поведiнку у сферi свого особистого (приватного) життя.
Однак з огляду на те, що загальнi повноваження, якi складають змiст будь-якого субСФктивного права можуть бути згрупованi за трьома напрямками:
а) повноваження на власнi дii, тобто можливiсть здiйснювати носiю даного права певнi передбаченi законом активнi дiяння, що спрямованi на реалiзацiю свого права;
б) повноваження вимагати певних дiй з боку iнших осiб, тобто можливiсть задля реалiзацii свого права вимагати певноi поведiнки вiд iнших осiб;
в)повноваження вимагати захисту свого порушеного права, тобто можливiсть застосусати передбаченi законом засоби впливу на особу, яка порушила, створила загрозу порушення, оспорюСФ чи не визнаСФ вiдповiдне право, - слiд зауважити, що стосовно особистих немайнових прав ЦК не видiляСФ конкретних загальних активних повноважень.
Це квалiфiковане умовчення законодавця СФ цiлком виправданим, оскiльки з огляду на неоднорiднiсть даноi категорii прав неможливо сформулювати повноваження, якi б носили унiверсальний характер для всiх без винятку особистих немайнових прав.
РЖ тому ЦК обмежився лише загальною вказiвкою, бiльш детально конкретизуючи ii щодо кожного конкретного права окремо. Аналiзуючи змiст особистих немайнових прав, слiд також зауважити, що фiзична особа не просто маСФ повноваження визначати власну поведiнку в сферi свого приватного життя, а вчиняти це вона може вiльно та на власний розсуд. Це означаСФ, що при визначеннi своСФi поведiнки фiзична особа користуСФться тiльки доброю волею та власними iнтересами.
РЖ тому у випадку, коли поведiнка зумовлюСФться iншими мотивацiйними чинниками, наприклад, насильством, погрозою, обманом, або ж буде вчинятися не на власний розсуд фiзичноi особи, наприклад, пiд впливом наркотичного, алкогольного чи iншого спянiння, то така поведiнка може бути визнана неправомiрною та такою, що не складаСФ змiст особистиго немайнового права.
Здiйснення особистих немайнових прав фiзичноi особи пiдпорядковуСФться загальним правилам стосовно здiйснення цивiльних прав, встановленим ст. 12 ЦК.
Крiм того, важливим СФ те, що здiйснен-ня особистих немайнових прав - це одна iз стадiй iх реалiзацii, пiд час якоi фiзична особа, вчиняючи юридичне значимi дiяння (дii або бездiяльностi) безпосередньо або через iнших осiб трансформуСФ обСФктивно iснуюче право, у виглядi норми права, в право субСФктивне, у виглядi створених для себе прав та обовязкiв. Фiзична особа повинна сама вчиняти юридичне значимi дii, якi спрямованi на реалiзацiю вiдповiдних особистих немайно-вих прав. Однак в окремих випадках, фiзична особа внаслiдок тих чи iнших обставин, якi переваж-но повязанi з недостатнiм життСФвим досвiдом чи станом здоровя, не здатна самостiйно реа-лiзовувати особистi немайновi права. РЖ тому ЦК передбачаСФ спецiальнi випадки, коли можливе здiйснення особистих немайнових прав фiзич-них осiб iншими особами. Так, зокрема, визна-чаСФться, що в iнтересах:
а) малолiтнiх осiб особистi немайновi права можуть здiйснюватись iх батьками (усиновите-лями) та опiкунами;
б) неповнолiтнiх осiб - iх батьками (усино-вителями) та пiклувальниками;
в) осiб, якi визнанi судом недiСФздатними - iх опiкунами;
г) повнолiтнiх осiб, якi за вiком чи станом здоровя не можуть здiйснювати своi особистi немайновi права, i не визнанi при цьому недiСФ-здатними - iх пiклувальниками.
В iдеальному варiантi будь-яке здiйснення особисти?/p>