Цивiльно-правова охорона особистого життя фiзичноi особи
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
д 20 березня 1991 р. Довiдки щодо рахункiв i вкладiв громадян видаються, крiм самих клiСФнтiв та iх представникiв, тiльки судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрiшнiх справ у справах (кримiнальних, оперативно-розшукових тощо), що знаходяться в iх провадженнi, а в разi смертi клiСФнтiв, крiм зазначених, особам, вказаним банку власником рахунку в заповiдальному розпорядженнi, i державним нотарiальним конторам по справах спадщини, що знаходяться на розглядi, а також iноземним консульським установам.
Вiдповiдно до статтi 3 Закону Украiни тАЬПро свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiiтАЭ в Украiнi захищаСФться i таСФмниця сповiдi. Нiхто не маСФ права вимагати вiд священнослужителiв вiдомостей, одержаних ними при сповiдi вiруючих. На нашу думку, вiдповiднi доповнення щодо заборони допиту священнослужителiв про обставини, якi стали iм вiдомi пiд час сповiдi, мають бути внесенi до статтi 70 КПК Украiни, якою визначаються обовязки свiдка. Крiм того, повинна бути встановлена юридична вiдповiдальнiсть за порушення цих вимог закону.
Таким чином, вiдповiдно до законодавства Украiни нiхто не маСФ права видавати навiть суду, органам прокуратури, слiдства чи дiзнання вiдомостi, що становлять адвокатську таСФмницю, таСФмницю усиновлення, таСФмницю сповiдi (до речi, у статтi 28 проекту Конституцii Украiни в редакцii вiд 26 жовтня 1993 р. було прямо зазначено: тАЬЗабороняСФться вимагати вiд священнослужителiв вiдомостi, одержанi ними при сповiдi вiруючихтАЭ).
Як випливаСФ iз статтi 32 Конституцii Украiни, право на невтручання в особисте i сiмейне життя гарантуСФться конституцiйними нормами, згiдно з якими:
1) не допускаСФться збирання, зберiгання, використання та поширення конфiденцiйноi iнформацii про особу без ii згоди. Винятком СФ випадки, передбаченi законом, коли це потрiбно в iнтересах нацiональноi безпеки, економiчного добробуту та прав людини;
2) кожний громадянин маСФ право знайомитися в органах державноi влади, органах мiiевого самоврядування, установах i органiзацiях з вiдомостями про себе. Виняток становлять випадки, коли такi вiдомостi СФ державною або iншою захищеною законом таСФмницею;
3) кожному гарантуСФться судовий захист права спростовувати недостовiрну iнформацiю про себе i членiв своСФi сiмi та права вимагати вилучення будь-якоi iнформацii;
4) кожному гарантуСФться право на вiдшкодування матерiальноi i моральноi шкоди, завданоi збиранням, зберiганням, використанням та поширенням недостовiрноi iнформацii про себе i членiв своСФi сiмi.
Вiдповiдно до статтi 23 Закону Украiни тАЬПро iнформацiютАЭ, iнформацiя про особу це сукупнiсть документованих або публiчно оголошених вiдомостей про особу, основними з яких СФ: нацiональнiсть, освiти, сiмейний стан, релiгiйнiсть, етан здоровя, адреса, дата i мiiе народження.
Джерелами документованоi iнформацii про особу СФ виданi на ii iмя документи, пiдписанi нею документи, а також вiдомостi про особу, зiбранi державними органами влади та органами мiiевого i регiонального самоврядування в межах своiх повноважень. Частиною 4 зазначеноi статтi забороняСФться збирання вiдомостей про особу без ii попередньоi згоди, за винятком випадкiв, передбачених законом, а вiдповiдно до частини 5 цiСФi ж статтi Кожна особа маСФ право на ознайомлення з iнформацiСФю, зiбраною про неi.
При цьому, як зазначено в рiшеннi Конституцiйного Суду. Украiни вiд ЗО жовтня 1997 р. у справi громадянина К. Устименка, частину 4 статтi 23 Закону Украiни тАЬПро iнформацiютАЭ треба розумiти так, що забороняСФться не лише збирання, а й зберiгання, використання та поширення конфiденцiйноi iнформацii Про особу без ii попередньоi згоди, крiм випадкiв, визначених законом, i лише в iнтересах нацiональноi безпеки, економiчного добробуту, прав та свобод людини. Згода на збирання, зберiгання, використання i поширення вiдомостей щодо недiСФздатноi особи надаСФться членом ii сiмi або законним представником. У перiод збирання iнформацii про неi кожний дiСФздатний член сiмi або законнi представники недiСФздатного мають право знати, якi вiдомостi i з якою метою збираються, як, ким i з якою метою вони використовуються. У перiод зберiгання i поширення персональних даних цi ж особи мають право доступу до такого роду, iнформацii, заперечувати ii правильнiсть, повноту тощо.
Частину ж 5 статтi 23 зазначеного Закону, на думку Конституцiйного Суду Украiни, треба розумiти так, що кожна особа маСФ право знайомитись iз зiбраною про неi iнформацiСФю в органах, державноi влади, органах мiiевого самоврядування, установах i органiзацiях, якщо цi вiдомостi не СФ державною або iншою захищеною законом таСФмницею. Згiдно зi статтею 31 цього ж Закону громадяни мають право знати у перiод збирання iнформацii, якi вiдомостi про них i з, якою метою збираються, як, ким i з якою метою вони використовуються. ЗабороняСФться доступ стороннiх осiб до вiдомостей про iншу особу, зiбраних вiдповiдно до чинного законодавства державними органами, органiзацiями i посадовими особами. Зберiгання iнформацii про особу не повинно тривати довше, нiж це необхiдно для законно встановленоi мети. Всi органiзацii, якi збирають iнформацiю про громадян, повиннi до початку роботи з нею здiйснити у встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни порядку державну реСФстрацiю вiдповiдних баз даних. Необхiдна кiлькiсть даних про громадян, яку можна одержати законним шляхом, маСФ бути максимально обмеженою i може, використовуватися лише для законно встановленоi мети.
Не допускаСФться розголошення од?/p>