Цивiльно-правова охорона особистого життя фiзичноi особи
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
В°к, ч. 4 ст. 301 ЦК Украiни передбачаСФться, що обставини особистого життя фiзичноi особи можуть бути розголошенi iншими особами лише за умови, що вони мiстять ознаки правопорушення, що пiдтверджено рiшенням суду.
У цьому разi постають питання про прiоритетнiсть тих чи iнших прав або про можливiсть вести про це мову. Так, загальновiдомо, що право на особисту недоторканнiсть i невтручання в особисту сферу СФ не тiльки природним правом людини, а й демократичним надбанням суспiльства. Це випливаСФ й iз Загальноi декларацii прав людини, прийнятоi Генеральною АсамблеСФю ООН 10 грудня 1948 p.РЖ його гарантованiсть КонституцiСФю Украiни вiдповiдно характеризуСФться як цивiлiзований та демократичний стан украiнського суспiльства. Вiдповiдно повиннi будуватися норми законодавства. Однак, враховуючи те, що людина СФ найвищою цiннiстю, не слiд скидати з рахунку й ii оточення, яке складаСФться з таких самих людей i на яке може негативно вплинути вiдсутнiсть iнформацii про особу, ii приховання та перекручення.
Будучи елементом соцiуму, особа вступаСФ до численних звязкiв, якi вимагають певноi iнформацii про цю особу. Ненадання цiСФi iнформацii або надання невiрноi iнформацii, у свою чергу, негативно вiдiбСФться на особистому життi iнших осiб. Тому КонституцiСФю, враховуючи гармонiзацiю приватно-публiчних iнтересiв, передбачаються певнi випадки, коли особа може зазнавати втручання в ii особисту сферу, а також встановлюСФться можливiсть визначати на рiвнi законiв тi випадки, в яких допускаСФться збирання, зберiгання, використання та поширення конфiденцiйноi iнформацii. Водночас Конституцiя окреслюСФ критерii такого втручання в iнтересах нацiональноi безпеки, економiчного добробуту та прав людини.
На зберiгання iнформацii про особу в ii iнтересах, в iнтересах iнших осiб та публiчних iнтересах спрямоване законодавство Украiни, яке встановлюСФ умови та механiзми доступу до цiСФi iнформацii у певних випадках (наприклад, до iнформацii про реСФстр акцiонерiв).
Таким чином, причини, пiдстави та межi втручання в особисте життя людини обумовленi КонституцiСФю Украiни. Чим бiльшеособа прагне проникнути в товщу соцiального буття, тим бiльше iнформацii про себе вона вимушена розкривати. Так, громадськi та полiтичнi лiдери, вiдомi науковцi, митцi, пiдприСФмцi повиннi бути готовi до цього. Однак i тут слiд враховувати два моменти. По-перше, права особи на особисте життя не порушуються, бо вона залишаСФ за собою вибiр: або готовнiсть винести на людське око тi аспекти свого життя, якi вона досi оберiгала, або вiдмовитися вiд цього. По-друге, виявляються i поширюються лише вiдомостi про особу, необхiднi для тiСФi чи iншоi соцiальноi спрямованостi ii дiяльностi або стану. Крiм того, не слiд скидати з рахунку й те, що з кожним кроком просування особи в товщу чи епiцентр соцiальноi сфери все небезпечнiшим стаСФ ii право на особисте життя, яке вже iншi вважають публiчним i хочуть про нього знати, а журналiсти прагнуть iм в цьому допомогти. Право на особисте та сiмейне життя особи СФ двоiстим. З одного боку, воно формуСФться самою особою та iнформацiя про нього дозуСФться нею (ст. 301 ЦК Украiни). Це внутрiшнiй аспект. З другого боку, кожен маСФ право знати про iснування про нього iнформацii зовнi в органах державноi влади, мiiевого самоврядування, iнших органiзацiях та установах. Це надаСФ можливiсть особi зiставити цю iнформацiю, визначити дiйсний стан поширення вiдомостей про себе та своСФ особисте i сiмейне життя, виявити недостовiрнi вiдомостi та захистити своi права. Тому кожному надаСФться право на ознайомлення з такою iнформацiСФю, якому кореспондуСФ обовязок ii надання. При цьому зазначенi органи та органiзацii мають ii надавати безпосередньо та безкоштовно (ст. 31 Закону Украiни вiд 2 жовтня 1992 р.Про iнформацiю).
У разi порушення цього права особа може оскаржити до суду, а якщо виявиться недостовiрнiсть iнформацii про особу, вона маСФ право спростовувати ii та вимагати iнших вiдповiдних засобiв захисту вiдшкодування моральноi та матерiальноi шкоди (статтi З, 275, 280 ЦК Украiни).
Враховуючи рiзноманiтнiсть способiв можливого поширення iнформацii про особу, законодавством передбачаються й вiдповiднi способи заборони цього поширення. Так, ст. 278 ЦК Украiни встановлюСФться, що якщо особисте немайнове право фiзичноi особи порушуСФться у газетi, книзi, кiнофiльмi, телепередачi тощо, то у випадку, коли вони лише готуються до випуску у свiт, суд може заборонити iх випуск до усунення порушення цього права, а якщо вони вже випущенi у свiт, можна заборонити (припинити) iх розповсюдження до усунення цього порушення. Якщо ж це СФ неможливим, вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.
Особистi немайновi права, спрямованi на охорону окремих проявi особистого життя людини якi розглядають сутнiсть, обСФкт, субСФктний склад, змiст, особливостi здiйснення особистих немайнових прав, що стосуються окремих проявiв особистого життя.
Аналiзуючи статтю 269 ЦК Украiни, слiд зазначити, що особистi немайновi права - це юридично гарантованi можливостi, якi довiчно належать кожнiй фiзичнiй особi за законом i характеризуються немайновiстю та особистiстю.
Для характеристики особистих немайнових прав особи слiд керуватися такими ознаками:
Дане право належить кожнiй особi - це означаСФ, що воно належить усiм без винятку особам (фiзичним i юридичним) за умови, що наявнiсть цього права в особи не суперечить ii сутностi. При цьому всi особи рiвнi у можливостi реалiзацii та охорони цих прав;