Цивiльно-правова охорона особистого життя фiзичноi особи
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?му пактi про економiчнi, соцiальнi та культурнi права, Мiжнароднiй конвенцii про припинення злочину апартеiду та покарання за нього та iн. До того доклали багато зусиль всесвiтньо вiдомi нашi спiввiтчизники юристи В. Корецький (академiк АН УРСР, засновник та впродовж багатьох рокiв директор РЖнституту держави i права АН УРСР, основоположник украiнськоi школи мiжнародного права, член Мiжнародного суду ООН, представник СРСР у Комiсii ООН з прав людини у 19471949 рр.) i П. Недбайло (професор, завiдувач кафедри теорii держави i права Киiвського унiверситету iм. Т.Г. Шевченка, який у 19581968 рр. був постiйним представником УРСР у Комiсii ООН з прав людини i якому в 1968 р. було присуджено премiю ООН за видатний особистий внесок у справу захисту прав i свобод людини).
Таким чином, у мiжнародно-правовiй практицi було прийнято чимало прогресивних норм i започатковано мiжнародно-правовi iнiцiативи, якi послугували тАЬпозитивноютАЭ атестацiСФю Украiнi пiсля проголошення нею незалежностi.
На тлi всiх попереднiх радянських конституцiй Конституцiя УРСР 20 квiтня 1978 р. вигiдно вирiзняСФться як структурою, так i обсягом закрiплених прав та свобод. У нiй статусу особи було присвячено двi глави, окремою главою регулювались основнi принципи громадянства, визначався статус iноземцiв та осiб без громадянства на територii Украiни, встановлювалась рiвнiсть прав громадян перед законом, рiвнiсть прав чоловiкiв та жiнок.
Основним правам, свободам i обовязкам громадян також була присвячена цiла глава, в якiй проголошувалась повнота прав громадян у всiх основних сферах, зокрема, в ст. 37 зазначалося, що громадяни УРСР мають всю повноту соцiально-економiчних, полiтичних i особистих прав i свобод, що гарантувалися КонституцiСФю СРСР, КонституцiСФю УРСР i законами. Проголошувалась можливiсть розширення прав i свобод громадян у мiру реалiзацii програми розвитку суспiльства. В той же час не повнiстю було враховано стандарти прав людини, закрiпленi в мiжнародно-правових актах, учасницею яких була УРСР.
У системi прав i свобод прiоритет надавався соцiально-економiчним та культурним правам. Практично ця категорiя прав найбiльш реально втiлювалася у життя. Це передусiм права на працю, вiдпочинок, охорону здоровя, на житло, право користуватися державною власнiстю, право особистоi власностi, яке мало дещо обмежений характер. Серед культурних прав проголошувалося право на освiту, що забезпечувалося безоплатнiстю усiх видiв освiти i загальнообовязковою середньою освiтою, право на користування досягненнями культури, свобода науковоi, технiчноi i художньоi творчостi.
Полiтичним, громадянським та особистим правам i свободам, як i в попереднiх радянських конституцiях, вiдводилася другорядна роль. До цiСФi категорii прав та свобод належали: право брати участь в управлiннi державними i громадськими справами; право вносити пропозицii в державнi органи i громадськi органiзацii, критикувати недолiки в iх роботi; свобода слова, друку, зборiв, мiтингiв, походiв i демонстрацiй. Цi положення здебiльшого були декларативними i не мали вiдповiдних механiзмiв своСФi реалiзацii. До особистих прав належали недоторканнiсть особи i житла, охорона державою особистого життя громадян, таСФмницi листування тощо. Новелою серед особистих прав було закрiплення права громадян оскаржувати дii посадових осiб державних i громадських органiв. Скарги мали розглядатись у порядку i строки, встановленi законом. Дii посадових осiб, вчиненi з порушенням закону, мали змогу бути оскарженими в судi.
Конституцiя УРСР 1978 р. поряд iз закрiпленням прав та свобод передбачала також закрiплення широкого кола обовязкiв, що було нетрадицiйним на той час для конституцiй бiльшостi краiн свiту.
Цiлком зрозумiло, що проблема реальностi, захищеностi i забезпеченостi прав та свобод людини i громадянина безпосередньо повязана iз конкретними iсторичними особливостями розвитку конкретноi держави, формою органiзацii державноi влади i соцiально-економiчним ладом, що пануСФ в нiй, розвитком полiтичних iнститутiв, полiтичною свiдомiстю i активнiстю народних мас та iншими умовами, що iснують у кожному суспiльствi. Разом з тим найсуттСФвiшою умовою iснування будь-якоi держави i будь-якого суспiльства СФ незалежнiсть i сувереннiсть держави i готовнiсть та життСФва потреба суспiльства iх боронити i вiдстоювати.
Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежностi Украiни вiдкрило нову сторiнку iсторii нашоi держави та ii народу, дало змогу розширити права та свободи громадян, наповнити iх новим змiстом i значенням.
У Декларацii про державний суверенiтет Украiни вiд 16 липня 1990 р. i зверненнi Верховноi Ради Украiни тАЬДо парламентiв i народiв свiтутАЭ 5 грудня 1991 р. наголошувалося на тому, що до сiмi цивiлiзованих краiн бажаСФ увiйти нова, демократична, правова держава, яка ставить собi за мету, зокрема, реально забезпечити права, свободи людини i громадянина i зобовязуСФться суворо дотримуватись загальновизнаних принципiв i норм мiжнародного права та мiжнародних стандартiв у галузi прав i свобод людини. Суспiльно-полiтичнi зрушення у 19851990 рр. i особливо подii серпня 1991 р. глибоко сколихнули украiнську громадськiсть та створили сприятливi умови для демократичних перетворень.
Першi ж законодавчi акти щойно утвореноi незалежноi держави не залишали нiяких сумнiвiв щодо правового закрiплення накреслених цiлей. Достатньо звернутись до законiв Украiни тАЬПро власнiстьтАЭ, тАЬПро пiдприСФмництвотАЭ, тАЬПро свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiiтАЭ,