Цивiльно-правова охорона особистого життя фiзичноi особи
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
мiсту. Зокрема, украiнська полiтико-правова платформа набула розвитку в працях Михайла Драгоманова. В останнiй чвертi ХРЖХ ст. Драгоманов розробив конституцiю суспiльства, що ТСрунтувалася на iдеi асоцiацii гармонiйних особистостей. У конституцiйному проектi М. Драгоманова тАЬВiльна спiлкатАЭ найважливiшим було завдання перебудови Росiйськоi держави на засадах полiтичноi свободи. Пiд полiтичною свободою розумiлися права людини i громадянина та самоврядування як мiiеве, так i загальнодержавне. Полiтичними свободами було визнано тАЬнедоторканнiсть тiла для ганебноi кари та смертноi стратитАЭ, недоторканнiсть особи i житла без судовоi постанови, свобода вибору мiiя проживання, свобода совiстi, слова, зборiв, друку, товариств i спiлок тощо. Проект Конституцii Драгоманова передбачав право судового позову на посадову особу чи державну установу за незаконне порушення iнтересiв особи, право на опiр незаконним дiям чиновникiв, повну рiвнiсть усiх у громадянських правах i обовязках.
Подальшого розвитку гуманiстичнi полiтико-правовi концепцii Драгоманова набули у працях Михайла Грушевського, зокрема в його конституцiйному проектi 1905 р. Цим проектом передбачалося право украiнцiв на украiнське громадянство, рiвноправнiсть жiнок i чоловiкiв, забезпечення особистоi свободи людини, вiдокремлення церкви вiд держави тощо. Украiнська мова визнавалася офiцiйною, але i всi мови, уживанi в Украiнi, проголошувалися вiльними.
Зауважимо, що з середини ХРЖХ ст. Украiна, роздiлена мiж РосiСФю i Австро-Угорщиною, вступила у смугу буржуазно-демократичних реформ, найяскравiшою рисою яких стало скасування крiпацтва. Цей процес супроводжувався посиленням суспiльноi уваги до проблеми прав людини. Повне визнання i пiдтримку в Украiнi знайшли також прогресивнi iдеi знаменитоi росiйськоi судовоi реформи 1864 р., демократичнi змiни, якi вiдбулися в результатi першоi росiйськоi революцii 19051907 рр. Аналогiчно сприймалися i позитивнi зрушення у полiтико-правовому життi Австро-Угорщини. За подiбнi змiни активно боролися кращi представники украiнськоi громадськостi по обидва боки кордону.
За часiв Радянськоi влади в Украiнi було прийнято чотири конституцii (1919, 1929, 1937, 1978 рр.). Цi акти закрiпили позитивнi наслiдки соцiальноi революцii i формальнi атрибути украiнськоi радянськоi державностi. Щодо прав людини iх концептуальною основою тривалий час залишалися положення Декларацii прав трудящого i експлуатованого народу, прийнятоi у сiчнi 1918 р. РЖРЖРЖ Всеросiйським зiздом рад. Особливо наголошувалося на необхiдностi вирiшення соцiально-економiчних питань як неодмiнноi передумови створення свiтлого майбутнього для трудящих. Всi Конституцii закрiплювали рiзний правовий статус особи, обсяг ii прав та свобод. Це даСФ можливiсть простежити динамiку становлення i розвитку прав i свобод людини з точки зору правового статусу особи. Вже у Конституцiях УРСР 1919 i 1929 рр. було закрiплено дещо ширший, нiж у попереднiх конституцiйних актах, перелiк прав людини i громадянина. А Конституцiя УРСР 1937 р. закрiпила широку гаму прав та свобод, провiдне мiiе серед яких посiдали:
- економiчнi права (право на особисту власнiсть i право спадкування особистоi власностi, право на працю, право на вiдпочинок);
- соцiальнi права (право на матерiальне забезпечення в старостi, в разi хвороби i втрати працездатностi);
- культурнi права (право на освiту);
- полiтичнi права (свобода слова, друку, зборiв i мiтингiв, вуличних походiв i демонстрацiй, свобода совестi, право на обСФднання в громадськi органiзацii);
- особистi права (недоторканнiсть особи, недоторканнiсть житла, таСФмниця листування);
- виборчi права (закрiплювались окремим роздiлом).
В Украiнi вiдбувалися обСФктивнi суспiльно-полiтичнi змiни у напрямi демократизацii, що зумовлювалося прийняттям нею мiжнародно-правових зобовязань i членством у мiжнародних органiзацiях. Пiд час Другоi свiтовоi вiйни за свiй вагомий внесок у розгром фашизму наша краiна набула широкого визнання i авторитету на мiжнароднiй аренi, стала у 1945 р. одним iз фундаторiв Органiзацii ОбСФднаних Нацiй, неодноразово обиралася членом головних органiв ООН, ii комiтетiв та комiсiй. З цього часу вона виступаСФ як субСФкт мiжнародного права i мiжнародних вiдносин.
Говорячи про мiжнародну правосубСФктнiсть колишньоi УРСР i ii участь у мiжнародних вiдносинах, йдеться передусiм про ii зусилля в напрямi забезпечення прав i свобод людини. Зокрема, на Першiй сесii Генеральноi Асамблеi ООН Украiна разом iз 17 краiнами була обрана членом Економiчноi i соцiальноi ради ООН, у 1947 р. стала членом Економiчноi комiсii для РДвропи, у 19481949 рр. i у 19841985 рр. обиралася тимчасовим членом Ради Безпеки ООН. Чимало пропозицiй УРСР на мiжнародних форумах були схвально сприйнятi i реалiзованi. Саме з iнiцiативи украiнськоi делегацii в 1948 р. на конференцii в Сан-Франциско комiтет, який очолював глава делегацii Украiни Д. Мануiльський, сформулював преамбулу, цiлi i принципи Статуту ООН. На його пропозицiю до Статуту ООН було включено ряд важливих положень про загальну повагу прав i основних свобод людини.
Активну участь брала Украiна у пiдготовцi й прийняттi мiжнародно-правових документiв у галузi прав i свобод людини. Так, конкретнi пропозицii украiнськоi сторони були врахованi i знайшли вiдображення у Загальнiй декларацii прав людини, Мiжнароднiй конвенцii про лiквiдацiю всiх форм расовоi дискримiнацii, Мiжнародному пактi про громадянськi i полiтичнi права, Мiжнародн?/p>