Цивiльно-правова охорона особистого життя фiзичноi особи
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
я;
3) захист прав i свобод громадськими обСФднаннями та професiйними спiлками, правозахисними органiзацiями;
4) самозахист прав громадянина, що включаСФ наступне:
- Цивiльно-правову та кримiнально-правовий захист
- Публiчнi виступи громадян:
5) мiжнародно-правовий захист
Державний захист прав i свобод людини i громадянина виступаСФ головною формою захисту в конституцiйному механiзмi захисту. Це обумовлено тим, що особистiсть i державна влада - органiчно взаСФмоповязанi явища. Державна влада безпосереднiм чином впливаСФ на становище особистостi, стан ii прав i свобод, а особистiсть бере участь у формуваннi державноi влади. Тому помилково протиставляти права i свободи iдеi державностi i, тим бiльше, допускати порушення балансу мiж ними. Важливу роль у захистi прав i свобод особистостi вiдiграють органи мiiевого самоврядування. Мiiевi органи мають досить великi повноваження в галузi забезпечення та захисту трудових, житлових, соцiальних та iнших прав i свобод. Формування в мiiевих спiльнотах СФдиноi системи захисту прав i свобод, яка базувалася б на поСФднаннi державних i мунiципальних iнститутiв, маСФ для Росii важливе значення. Органи мiiевого самоврядування СФ найбiльш наближеними з усiх органiв влади до населення, що проживаСФ на данiй територii. Тому вони в змозi приймати всi необхiднi заходи, спрямованi як на недопущення порушень прав громадян (превентивний захист), так i на захист i вiдновлення вже порушених прав. На наш погляд, превентивний захист маСФ найбiльше значення, тому що дозволяСФ не тiльки не допустити самого порушення чийогось права, а й забезпечити стабiльнiсть i ненарушаемость прав громадян усього мунiципального освiти.
Наступною ланкою в ланцюзi конституцiйного механiзму захисту особистих прав СФ захист прав i свобод громадськими обСФднаннями, професiйними спiлками та правозахисними органiзацiями. Праву звертатися до громадських обСФднань за захистом вiдповiдаСФ обовязок здiйснювати ii, яка закрiплюСФться в статутах громадських обСФднань.
Не менш важливу роль в системi захисту прав громадян грають професiйнi спiльноти адвокатiв. Адвокатська дiяльнiсть - це квалiфiкована юридична допомога, що надаСФться на професiйнiй основi особами, якi отримали статус адвокатаю Вона не СФ пiдприСФмницькою i спрямована на захист прав, свобод та iнтересiв громадян, на забезпечення доступу iх до правосуддя.
Адвокатура як iнститут громадянського суспiльства не входить в систему органiв державноi влади та мiiевого самоврядування. Однак з метою забезпечення доступностi для населення юридичноi допомоги та сприяння адвокатськоi дiяльностi органи державноi влади забезпечують гарантii незалежностi адвокатури, здiйснюють фiнансування дiяльностi адвокатiв, що надають юридичну допомогу громадянам безоплатно у випадках, передбачених законом.
Судовий захист особистих прав гарантуСФться кожному. У теорii права судовий захист розглядаСФться як складова частина правоохоронноi функцii держави.
Проте закономiрне в правовiй державi посилення впливу судовоi влади, ii вiдокремлення вiд правоохоронних органiв, видiлення в самостiйну гiлку державноi влади неминуче приводять до переростання судового захисту прав i свобод громадян у самостiйну державну функцiю.
Ненормативний акт державного органу або органу мiiевого самоврядування, а у випадках, передбачених законом, також нормативний акт, що не вiдповiдають закону або iншим правовим актам i порушують цивiльнi права та охоронюванi законом iнтереси громадянина чи юридичноi особи, можуть бути визнанi судом недiйсними.
Особа, право якоi порушено, може вимагати повного вiдшкодування заподiяних йому збиткiв, якщо законом або договором не передбачено вiдшкодування збиткiв у меншому розмiрi.
Права людини та iх захист регулюються в сучасному свiтi не тiльки нацiональним правом, а й мiжнародним.
Установа i функцiонування мiждержавного механiзму захисту прав i свобод людини i громадянина СФ одним з важливих досягнень в мiжнародному регулюваннi прав людини. Сьогоднi, вiдповiдно до положень мiжнародних договорiв, склалася певна система мiждержавних органiв, надiлених функцiями контролю над дiяльнiстю держави у сферi захисту прав людини. Таким чином, Росiя доповнюСФ внутрiшньодержавнi способи захисту прав i свобод мiжнародними способами.
У мiжнародному правi розрiзняють:
- Унiверсальнi органи (органи ООН). Основними органами ООН з прав людини СФ, зокрема:
1. Генеральна Асамблея ООН згiдно зi Статутом ООН маСФ право розглядати принципи спiвробiтництва у справi пiдтримання мiжнародного миру i безпеки, обговорювати будь-якi питання, що належать до мiжнародного миру i безпеки, i робити по ним рекомендацii, за винятком тих випадкiв, коли спiр або ситуацiя знаходяться на розглядi Ради Безпеки i т.д.
2. Комiсiя ООН з прав людини складаСФться з 18 членiв (обираються на 4 роки) i створена для контролю за виконанням державами-учасниками умов Пакту про громадянськi i полiтичнi права та двох факультативних протоколiв до нього.
3. Комiтет з лiквiдацii расовоi дискримiнацii складаСФться з 18 експертiв контролюСФ реалiзацiю Мiжнародноi конвенцii про лiквiдацiю всiх форм расовоi дискримiнацii, яка була прийнята Генеральною АсамблеСФю в 1965 р.
4. Комiтет проти тортур складаСФться з 10 експертiв та контролюСФ виконання Конвенцii проти катувань, яка була прийнята Генеральною АсамблеСФю в 1984 р. i набула чинностi в 1987 р.
Прийняття Бiлля про права лю?/p>