Цивiльно-правова охорона особистого життя фiзичноi особи
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ини, що включаСФ Загальну декларацiю прав людини 1948 р., Мiжнародний пакт про громадянськi i полiтичнi права 1976 р., Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi та культурнi права 1976 р., Факультативний протокол N 1 i Факультативний протокол N 2 до Мiжнародного пакту про громадянськi i полiтичнi права, внесло корiннi змiни в статус людини, перемiстивши це поняття в розряд мiжнародних.
У першому документi НБСРД - Гельсiнському Заключному актi 1975 р., яким закрiплено принцип поваги основних прав i свобод людини в якостi принципу мiжнародного права, встановлювався баланс рiвного взаСФмодii мiжнародно-правового i нацiонального регулювання прав людини. Згiдно зi ст. 34 РДвропейськоi Конвенцii про захист прав людини i основних свобод вiд 4 листопада 1950 р. суд може приймати заяви вiд будь фiзичноi або юридичноi особи, неурядовоi органiзацii або групи осiб, якi стверджують, що "про порушення однiСФю з Високих Договiрних Сторiн ii прав, визнаних у цiй Конвенцii або протоколах до неi. Високi Договiрнi Сторони зобовязуються не перешкоджати нiяким чином ефективному здiйсненню цього права ".
Заявник iндивiдуальноi скарги повинен сам виступати в якостi жертви того порушення права чи прав, передбачених КонвенцiСФю, на яке вiн скаржиться. Це - абсолютно необхiдна умова. Конвенцiя не надаСФ права подавати скаргу проти порушень прав людини взагалi (action popularis): щоб скарга мала шанси на успiх, заявник повинен продемонструвати, що вiн особисто постраждав у результатi порушень, на якi скаржиться.
Таким чином, Суд не розглядаСФ in abstracto питання про вiдповiднiсть внутрiшнього законодавства Конвенцii. Умова про те, що заявник повинен бути жертвою порушення його прав, гарантованих КонвенцiСФю, маСФ дотримуватися протягом усього перiоду розгляду справи в Судi. Так, якщо, поки справа очiкувало слухань у Судi, заявник отримав компенсацiю вiд внутрiшньодержавних влади чи iншу форму вiдшкодування, наприклад, в результатi застосування екстраординарних заходiв правового захисту, Суд може встановити, що дана особа не СФ бiльш жертвою в сенсi, надавало цьому слову ст. 34 Конвенцii.
Вiдповiдно до Конституцii права i свободи людини i громадянина визначають сенс, змiст i застосування законiв, дiяльнiсть всiх органiв державноi влади, мiiевого самоврядування. Дотримання прав i свобод забезпечуСФться правосуддям. Особливу роль у цiй сферi Конституцiя вiдводить Президенту. Слова про обовязок захищати Конституцiю, поважати й охороняти права i свободи людини i громадянина, вiрно служити народу СФ в текстi присяги Президента, яку вiн приносить народу при вступi на посаду.
Необхiдною умовою дотримання прав i свобод людини i громадянина СФ положення, при якому всi органи державноi влади виконують своi конституцiйнi обовязки в межах своСФi компетенцii. Забезпечити таке становище в державi повинен Президент. Для цього КонституцiСФю йому наданi особливi повноваження по забезпеченню узгодженого функцiонування та взаСФмодii органiв державноi влади. Захищаючи права i свободи людини i громадянина, Президент спираСФться на всю систему органiв державноi влади. Функцii гаранта прав i свобод людини i громадянина вимагають вiд Президента постiйноi турботи про ефективнiсть виконавчоi, законодавчоi та судовоi влади, зрозумiло без вторгнення в сферу iх компетенцii.
Будучи юридично дистанцiйований вiд усiх гiлок влади, Президент нормотворчостi, управляСФ, вирiшуСФ спори, здiйснюСФ функцii конституцiйного контролю. Реалiзуючи повноваження щодо захисту прав i свобод, глава держави взаСФмодiСФ з Урядом, федеральними судами, прокуратурою, правоохоронними органами, громадськими обСФднаннями.
Президент зобовязаний домагатися того, щоб Конституцiя i нормативнi акти субСФктiв федерацii повнiстю вiдповiдали Конституцii краiни, федеральному законодавству, завданням забезпечення та захисту прав i свобод людини i громадянина. В iншому випадку Президент маСФ право зажадати вiд будь-якого органу влади або органу влади субСФкта федерацii дотримання прав i свобод людини i громадянина, а в разi iх нехтування - вимагати вiдновлення порушених прав у повному обсязi. При цьому Президент може вжити найрiшучiших заходiв, аж до примусових.
Конституцiйнi повноваження гаранта прав i свобод людини i громадянина Президент реалiзуСФ, використовуючи своСФ право законодавчоi iнiцiативи. Вiн також видаСФ укази щодо захисту правового становища особистостi в цiлому i окремих груп населення, а також щодо забезпечення громадян всiСФю повнотою особистих, полiтичних i соцiально-економiчних прав.
Влада Президента обмежуСФться межами Конституцii. Багато росiян сприймають обовязки Президента гарантувати Конституцiю, права i свободи людини i громадянина досить широко. Часто вони адресують Президентовi своi скарги на рiшення, наприклад, правоохоронних органiв або навiть вироки судiв. Однак Президент, виходячи з конституцiйного принципу подiлу влади, не маСФ права пiдмiняти функцii i повноваження цих органiв. Загальнi рамки повноважень Президента визначаються принципом подiлу влади i вимогою Конституцii, згiдно з яким укази i розпорядження Президента не повиннi суперечити Конституцii i федеральних законiв.
3.3 Мiжнароднi органiзацii з захисту прав людини
Угоди держав, що передбачають право конкретного громадянина вимагати вiд своСФi держави виконання мiжнародно визнаних прав i свобод, пiдкрiплюються мiжнародними механiзмами, створеними в рамках рiзноманiтних мiжнародних органiзацiй.