Центральна Рада i пролетарiат Украiни
Информация - История
Другие материалы по предмету История
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з диiиплiни "РЖсторiя Украiни"
Центральна Рада i пролетарiат Украiни.
по спецiальностi : Менеджмент у виробничiй сферi
по роздiлу учбового плану :РЖсторiя Украiни
викладач, консультант :Савченко Г.П.
План
1. Робiтничiй клас Украiни в кiнцi ХРЖХ - на початку ХХ столiття.
2. Русiфiкацiя пролетарiату напередоднi революцii 1905-1907 рр.
3. Украiнська соцiал-демократична робiтнича партiя.
4. Украiнський нацiональний рух i чорносотенцi.
5. У роки Першоi свiтовоi вiйни.
6. 1917 рiк. Украiнська Центральна Рада.
7. Центральня Рада i пролетарiат
8. Украiнськi соцiал-демократи
9. Украiнська автономiя з точки зору бiльшовикiв
10. Деякi висновки
Кiнець XIX - початок XX ст. знаменував початок якiсно нового перiоду в iсторii украiнського народу, а отже, й його робатничого класу. Канадський историк украiнського походження РЖ.Лисяк-Рудницький, маючи на увазi появу нових факторiв, що зумовлювали дальший розвиток процесу формування украiнськоi нацii, справедливо охарактеризував його як модернiстичну добу. Остання мала ряд притаманних iй особливостей, зокрема, зменшення впливу на згаданий процес економiчних i соцiальних аспектiв. Справа в тому, що швидкий iндустрiальний розвиток регiону здiйснювався пiд контролем iноземного та ро- сiйського капiталу i не спричинив швидкого становлення нацiонального пролетарiату. Робiтничий клас тут був переважно росiйським або зрусифiкованим.
Згiдно з переписом 1897 р. на кiнець XIX ст. 93 % росiян, якi працювали на пiдприСФмствах Украiни, становили робiтники трьох важливих промислових районiв: Степовоi Украiни (Катеринославська, Таврiйська, Херсонська губернii), Харкiвщини та Киiвщини. На Правобережнiй Украiнi; в пореформений перiод на промислових пiдприСФмствах росiяни становили лише 6 % вiд прибулих з iнших регiонiв iмперii. Значно бiльшу частку тут мали поляки, бiлоруси, литовцi, нiмцi та iн.
Данi перепису, iншi документи свадчать про переважання росiян серед робiтникiв, зайнятих на великих заводах i фабриках Украiни. Значна частина росiйського пролетарiату працювала в Степовiй Украiнi, де були розвинутi гiрнича i гiрничо-заводська промисловiсть, капiталiстичне сiльське господарство. Росiяни прибували також у Харкiвську та Киiвську губернii, однак тут iм не належало переважаючих позицiй у сферi квалiфiкованоi працi. Серед прибулих росiяни займали одне з останнiх мiiь на Волинi, Подiллi, Чернiгiвщинi та Полтавщинi.
Як вважав вiдомий дореволюцiйний дослiдник робiтничого класу Украiни М. Порш, кiлькiсть робiтникiв з iнших регiонiв iмперii тАЬто пiднiмаСФться, то падаСФ в залежностi вiд становища народного господарства в поодиноких краях Украiни. Краi i губернii бiльш промисловi i торговi, а до того ще й з розвиненим капiталiстичним сiльським господарством, натурально, потребують бiльш зайшлого робiтництва, ваблячи його до себе лiпшою заробiтною платою i взагалi лiпшими умовами працi. Навпаки, краi i губернii, вадсталi з промислового i торгового погляду, з дрiбноселянським сiльським господарством вимагають такого зайшлого робiтництва, порiвнюючи, дуже малотАЭ.
Бурхливе зростання промисловостi в 70-90-х роках XIX ст. позначилося не тiльки на кiлькостi росiян, якi стали працювати на заводах i фабриках Украiни, а й на мiii та способi iх проживання у регiонах краю. В багатьох районах калькiсть росiйських робiтникiв зростала навiть швидше, нiж мiiевого населення. Зокрема, на територii Донбасу протягом 1861-1897 рр. iх чисельнiсть збiльшилася втричi. В тАЬИстории рабочих Донбасса зазначаСФться, що в другiй половинi XIX ст. у складi донецького пролетарiату чисельно переважали росiйськi робiтники. На початку XX ст. на 9 найбiльших заводах пiвдня Украiни, кожний з яких давав за рiк понад 10 млн. пудiв чавуну, тiльки один з десяти робiтникiв був украiнцем. Вiдомий металург М.А.Павлов писав, зокрема, що тАЬсулинськi робiтники були головним чином вихiдцями з Орловськоi та Воронезькоi губернiй, але вони вже обжилися в СулинiтАЭ.
На заводах i фабриках Донецького басейну працювали також росiйськi сiльськi ремiсники, в основному будiвельних професiй. Причому iснувала певна iх порайонна спецiалiзацiя, що склалася iсторично: теслi i муляри були, як правило, з Курськоi, Калузькоi, Орловськоi та iнших губернiй; Тульська губернiя поставляла слюсарiв; Задонський повiт Воронезькоi губернii - штукатурiв, малярiв.
Росiйське населення в Украiнi було неоднорiдним i за своiм соцiально-класовим складом. Крiм робiтникiв, у мiстах i селищах жили ремiсники, кустарi,
дрiбнi торговцi. В мiiях компактного проживання росiйських пролетарiв iснували певнi нацiональнi, трудовi традицii, навички, спосiб життя та працi. Наприклад, у 80-90-х роках у камяно-вугiльнiй промисловостi Донбасу особливого поширення набула артiльна форма органiзацii працi.
У 1897 р. росiяни становили 10 % мiського населення Украiни, зосереджуючись переважно в робiтничих селищах та невеликих мiстах. На зламi столiть великi росiйськi колонii виникали у провiдних iндустрiальних центрах Украiни (Харкiв, Катеринослав, Луганськ, Одеса, Миколаiв та iн.). До них прибувало найбiльше росiян. Водночас засновуються росiйськi робiтничi селища. Однак у цей час зростала й частка украiнцiв серед робiтникiв. Це пояснювалося пролетаризацiею украiнського села й посиленим ?/p>