Центральна Рада i пролетарiат Украiни
Информация - История
Другие материалы по предмету История
що у ii РЖ унiверсалi зазначалося, що Украiна не вiдокремлюСФться вiд Росii, то вже 25 сiчня 1918 р. вона видала iсторичний IV унiверсал, яким Украiна проголошувалася самостiйною державою.
В короткий промiжок часу, коли вiдбувався процес становлення украiнськоi державностi, Центральна Рада займалася розвязанням вiйськових проблем, питань справедливого розподiлу землi мiж селянами, опiкувалася розвитком культури, освiти та багатьма iншими соцiальними i духовними проблемами украiнського народу.
3 приходом до влади Центральноi Ради розпочався процес масовоi украiнiзацii. Щодо цього становить интерес висновок В. Винниченка, який вiн зробив у працi тАЬВiдродження нацiiтАЭ: тАЬВ кожнiй сферi були украiнцi й у кожнiй сферi вони хотiли, вони мусiли виявляти себе, як украiнцi, затверджувати своСФ тАЬятАЭ, поширювати його, закрiпляти певними нормами. Фабричнi робiтники, учителi, кооператори, студенти, приказчики. урядовцi, всi гуртувалися нацiонально, всi домагались свою галузь украiнiзувати, себто принатурити до объекту свого iснування - украiнського народу - й узаконити, унеобхiднити, уприроднити свою тАЬпробуджену нiжнiстьтАЭ.
Мiсiя нести нацiональну iдею в середовище робiтникiв i селян й будити там нацiональну гордiсть стала метою Центральноi Ради. Соцiалiсти, молодi революцiонери стали авангардною силою нацiонального пробудження. Альфою i омегою всiх iх починiв був украiнський народ, народ, який ще памятав про козацькi вольностi Украiни, про запорожцiв i став запорукою постiйностi украiнського iсторичного процесу.
Однак у першi мiсяцi дiяльностi Центральноi Ради робiтники-украiнцi ще значною мiрою дотримувалися проросiйськоi орiентацii. Тому будь-якi кроки в напрямi украiнiзацii в мiстах викликали обурення зрусифiкованих робiтничих мас. тАЬРосiяни страшенно обурювались украiнiзацiСФю, ... особливо в КиСФвi, - згадувала член Центральноi Ради С. Русова, - i мiська управа ставала в постiйнi суперечки з украiнськими органазацiями та з Центральною Радою... Росiяни посилали телеграми до Тимчасового уряду в Петербурзi, благаючи рятувати тАЬруськихтАЭ вiд насильноi украiнiзацii, а це було цiлком неправдиво, бо, здаСФться, нiде на свiтi нi один нарiд не шанував так нацiональних прав своiх меншостей, як це робили украiнцiтАЭ. Зi свого боку, росiйськi лiдери бiльшовицькоi партii звинувачували керiвництво украiнського нацiонального руху в порушеннi тАЬСФдностi робiтничого класутАЭ. Тому дiяльнiсть Центральноi Ради та ii виконавчого органу - Генерального Секретарiату - могла бути ефективною лише за умови пiдтримки iх дiяльностi з боку мiського пролетариату - цiСФi органiзованоi меншостi украiнського народу.
Як же складалися стосунки Центральноi Ради iз зрусифiкованим робiтничим класом мiст?
Доцiльно простежити iх на прикладах Катеринослава, Харкова, Одеси, iнших мiст Украiни, де був великий процент росiйського населення. Д.Дорошенко, якого важко запiдозрити в необСФктивностi, згадував, що в Катеринославi, де було багато свiдомих украiнцiв серед службовцiв, робiтникiв i селян навколишнiх сiл, украiнський нацiональний рух помiтно проявлявся в роки першоi свiтовоi вiйни. Але коли почалася революцiя, писав вiн, тАЬактивних полiтичних дiячiв серед украiнцiв знайшлося дуже небагато, до того ж почалася ворожнеча мiж представниками украiнськоi буржуазii й соцiалiстичних партiй, i провiд в мiстi захопили росiйськi револiоцiйнi органiзацii... На виборах до мiськоi думи укр. есери виставили свiй окремий список, есдеки - теж свiй, а есефи виставили також окремий список. Украiнськi голоси розбилися, i украiнцi провели до думи по всiх трьох списках 10 гласних (на 60 усiх)тАЭ.
Через деякий час, продовжував Д. Дорошенко, коли почався украiнський рух у вiйськах, у мiстi зросло значения нацiонального елементу. тАЬПравда, реальноi користi вiд цiСФi украiнiзацii було небагато: солдати розбiгалися, не доiхавши до фронту, а у себе в казармах нiчого не робили, тiльки мiтингували, а в потребi не хотiли навiть пальцем поворухнути, щоб помогти Украiнi, але на ширшi маси громадянства навiть зовнiшнi ознаки тАЬукраiнiзацiiтАЭ вiйська робили враження й пiдiймали авторитет украiнського рухутАЭ.
Аналогична обстановка була й в iнших русифiкованих украiнських мiстах у перiод правлiння Центральноi Ради. У Харковi становище було ще складнiшим, нiж у Катеринославi: тАЬВ зросiйщеному Харковi украiнцям тяжко було зайняти в новозаснованих революцiйних органiзацiях становище, яке вiдповiдало б iхньому значенню представникiв украiнськоi стихii, що заливала весь край, серед котрого Харкiв здавався якимсь чужорiдним островом...тАЭ.
Невдоволення украiнським нацiональним рухом активно проявлялося i в пiвденних мiстах Украiни. тАЬВ космополiтичнiй щодо свого населення Одесi украiнцi не могли зайняти скiльки-небудь твердих позицiй в нових революцiйних установах. Росiйська и жидiвська демократая, що, як i скрiзь, вела перед по тих установах, ставилась до украiнського руху i до украiнських домагань дуже неприхильнотАЭ.
Оскiльки позицii заможного росiйського населення в Чернiговi, Полтавi, Кременчуку були мiцними, в цих мiстах не вiдчувалося переваги украiнського нацiонального руху. тАЬСеред усiх губернiальних мiст на Украiнi Полтава найбiльше зберегла своСФ нацiональне обличчя, украiнська стихiя тут найсильнiше виявлялася, особливо в низах мiста. Але бiльшiсть мiськоi буржуазii й iнтелiгенцii була зросiйщена, i украiнцям не так то легко було здобувати позицii в самому мiстi, тим бiльше, що се