Центральна Рада i пролетарiат Украiни
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ред самих украiнцiв зразу ж постав розкол мiж несоцiалiстами й соцiалiстамитАЭ. Д.Дорошенко робить висновок, що тАЬпо всiх майже бiльших мiстах Украiни провiд захопила росiйська та зросiйщена демократiя, яка дуже противилася переведенню в життя украiнських домагань, особливо ж вороже ставилась вона до автономii УкраiнитАЭ.
За таких обставин у взаСФминах з Центральною Радою робiтники мали визначити свою позицiю - пiдтримати ii чи залишитися нейтральними. Як i всi iншi верстви населення Украiни, патрiотично настроСФнi представники робiтничого класу вирiшили пiдтримати Центральну Раду. Однак для зрусифiкованого украiнського пролетариату незрозумiлими були масштаби нацiональних домагань Центральноi Ради. Що краще для робiтникiв: велика й неподiльна Росiя, яка принесла стiльки страждань украiнському народу, чи автономна Украiна у складi Росiйськоi республiки, що проголошувалася на першому етапi дiяльностi Центральноi Ради (проте, можливо, лише тимчасово)? РЖ, зрештою, з огляду на поширенiсть обох позицiй на Украiнi багато зруси- фiкованих робiтникiв залишилися нейтральними, полiтично пасивними, бiльше дбаючи не про пiдтримку Центральноi Ради, а про те, щоб якось вижити. Тому на першому етапi спiвпраця робiтникiв iз Центральною Радою була незначною поравняно з iншими верствами украiнського населення. Так, близький соратник М.С.Грушевського Павло Христюк визнавав, що тАЬпопулярнiсть Центральноi Ради зростала надзвичайно швидко, особливо в селянських i солдатських масахтАЭ.
Однак ставлення фабрично-заводських робiтникiв до Центральноi Ради формувалося поступово, набуваючи дедалi бiльше нацiонально-полiтичних ознак. За даними Л. Решодька, на першому засiданнi Центральноi Ради (14 березня 1917 р.) були лише один чи два рабiтники тАЬАрсеналутАЭ, якi не представляли заводчан, а прийшли, вiдгукнувшись на заклик студентськоi молодi. Потрапивши на засiдання новоствореноi органазацii украiнцiв, а потiм на грандiознi манiфестацii 16 i 19 березня, надалi пролетарi прагнули, щоб iх представники брали участь у роботi Центральноi Ради. Морально-психологачна атмосфера пiсля лютого 1917 р. сприяла змiцненню вiдносин Центральноi Ради з робiтниками рiзних мiст Украiни. Але, на жаль, заважала цьому позицiя зрусифiкованого украiнського робiтничого класу - переважаючоi частини населення мiст.
Навiть такий, фнколи схильний до мажорного викладання iсторii революцii на Украiнi автор, як П.Христюк, констатував: тАЬ...Мiста на Украiнi з самого початку революцii в бiльшостi зайняли ворожу до украiнського вiдродження позицiю або, в лiпших випадках, позицiю повноi негацii, iгноруваннятАЭ.
В цiй непростiй ситуацii даячi Центральноi Ради не завжди займали виважену позицiю. тАЬМи не вiрили,- писав В. Винниченко,- що наш зрусифiкований пролетарiат стане активно в оборону нашоi державностi, наших нацiональних здобуткiв, в оборону того, що вiн не почував своiм, рiдним i необхiдним собi. Це недовiря було величезною помилкою, як виявилось далi. Це було великою шкодою й для чисто нацiональноi справи, бо це недовiря й дальша наша полiтика одвернули вiд нацiональноi справи зрусифiкований украiнський мiський пролетарiат, який також мав пробуджену нiжнiсть, який мав би ii без порiвняння бiльшою, коли б украiнство не одпихнуло його саме своiм соцiальним консерватизмомтАЭ.
Подiбнi настроi були характерними для всiСФi керiвноi верхiвки украiнськоi соцiал-демократичноi робiтничоi партii, хоча в 1917 р. ii позицiя суттСФво змiнилася порiвняно з 1905 р. Саме вона, враховуючи соцiально-полiтичне становище на Украiнi в звязку iз виникненням Центральноi Ради, визначила новий курс в напрямку переосмислення своСФi нацiонально-полiтичноi програми. Це питания обговорювалося на конференцii УСДРП, що проходила у КиСФвi 4-5 квiтня 1917 р. тАЬВиходячи з того, що потреба можливо повного розвитку творчих сил Украiни вимагаСФ ii найширшого економiчно-полiтичного самоозначення, - пiдкреслювалося в прийнятiй нею резолюцii про автономiю Украiни, - приймаючи пiд увагу, що федеративний устрiй росiйськоi держави, як союзу автономних нацiонально-територiальних або просто територiальних одиниць, не тiльки не може шкодити розвитковi пролетарiату всiСФi Росii, - а тим бiльше украiнського, - але i корисний для нього; приймаючи пiд увагу, що федерацiя автономних нацiональних або краСФвих одиниць - це найкраща гарантiя демократичних i нацiонально-полiтичних прав кожноi нацii або краiни, - конференцiя украiнськоi соц.-дем. робiтничоi партii з цiлою непохитною рiшучiстю видвигаСФ давнСФ домагання партii - автономiю Украiни, яко першу, невiдложну, пекучу задачу сучасноi хвилi украiнського пролетарiату та всiСФi УкраiнитАЭ.
При цьому дiалог мiж представниками украiнськоi автономii i росiйського уряду був можливий лише за умови здiйснення нацiональних прагнень численних колишнiх неросiйських народiв. тАЬЦе розумiння украiнською соц.-демократiСФю творення автономного ладу, - пiдкреслював Л. Христюк, - мало для украiнськоi революцii велике значення: вiдповiдаючи украiнськiй дiйсностi, воно було в той же час дiйсно революцiйним. РЖ як таке, йдучи врозрiз з загальною тенденцiСФю московськоi демократii - одкинути нацiональне питания на друге мiiе, одклавши вирiшення його цiлком до Установчих Зборiв, воно було причиною того, що украiнська соцiал-демократiя з самого початку революцii на Украiнi пiшла своiм окремим шляхом, часами гостро виступаючи проти своiх старших товаришiв - росiйськоi соц.-дем. робiтн. партii на УкраiнiтАЭ.
Показов