Центральна Рада i пролетарiат Украiни
Информация - История
Другие материалы по предмету История
езультатi протягом 1917 р. в Украiнi утворилася своСФрiдна стiна вiдчуження мiж украiнським i росiйським соцiал-демократичним рухом: якщо до революцii 1917 р. росiйськi соцiал-демократи з певними застереженнями ставилися до нацiональних домагань Украiнськоi соцiал-демократii, то тепер остання з неменшим недовiрям ставилася до нацiональноi полiтики росiйських соцiал-демократiв. З розвитком революцii i поглибленням нацiональноi самосвiдомостi украiнського народу цi розбiжностi ставали все бiльшими.
Однак практична дiяльнiсть украiнських соцiал-демократiв була малоефективною. Тому мрii дiячiв украiнськоi соцiал-демократii В.Винниченка, С.Петлюри, М.Порша та iнших про керiвництво тАЬукраiнською революцiСФютАЭ не були втiленi в життя. Рiвень нацаональноi самосвiдомостi залишався все-таки низьким, внаслiдок чого агiтацiя за автономiю, утвердження Украiнськоi держави не знаходила достатньоi пiдтримки в фабрично-заводських колективах, оскiльки переважна бiльшiсть робiтниiв оцiнювала подii крiзь призму соцiальних проблем. Поглиблення економiчноi та полiтичноi кризи сприяло пiдвищенню популярностi бiльшовицьких гасел i зростанню чисельностi цiСФi партii з другоi половини 1917 р. Основна частина пролетарiату, зокрема й украiнського, як i Ради робiтничих i солдатських депутатiв найбiльших пролетарських центрiв Украiни, пiдтримували радикальнi гасла росiйських соцiал-демократiв.
Тим часом рабiтничий клас вимагав вiд уряду встановлення контролю над виробництвом i пiдвищення заробiтноi плати. Мрii трудящих про полiпшення життСФвого рiвня дедалi бiльше вiдрiзнялися вiд гасел, що iх пропонували полiтики, особливо в соцiально-економiчнiй сферi. Тому слушнi вимоги вирiшення украiнського питания для значноi частини робiтникiв Украiни були не дуже актуальними на тлi проблем, зумовлених першою свiтовою вiйною та народногосподарською розрухою.
Так, 23 вересня 1917 р. учасники загальних зборiв киiвськоi органiзацii Украiнськоi соцiал-демократичноi робiтничоi партii черговий раз пiдтвердили програмну тезу партii про надання Украiнi автономii i водночас пiдтримали принцип федеративного влаштування Росii: тАЬ...Збори вважають невiдложною органазацiю трудових мас Украiни пiд прапором украiнського пролетарiату для переведення в життя через Генеральний Секретарiат таких точок у цих формах, що вимагаСФ федеративний лад Росii: 1) узаконення восьмигодинного робочого дня; 2) заведения рабочоi контролi над виробництвом i роздiлом; 3) нацiоналiзацiя всiх важнiших галузiв промисловостi: камяновугальноi, металевоi, нафтовоi i т.п.; 4) безмилосердне оподаткування великих капiталiв i маСФткiв; 5) конфiскацiя воСФнних доходiв для рятунку краю вiд господарськоi руiни; 6) негайне предложення всiм воюючим народам загальнодемократичного миру; 7) негайне припинення всiх утискiв проти робочоi класи та ii органазацiй; 8) очищення армii вiд контрреволюцiйного складу; 9) нацiоналiзацiя землi й усунення ii з товарного обмiну; 10) конфiскацiя помiщицьких земель i передача iх у завiдування земельним комiтетом до розвязки земельноi справи Установчими Зборами. В разi дальшого iснування коалiцiйностi Временного Правительства перед соцiаластичним Генеральним Секретарiатом постаСФ завдання порвати зносини з тим ПравительствомтАЭ.
Лiдери украiнськоi соцiал-демократii давали зразумiти Тимчасовому уряду, що готовi спiвробiтничати з ним в разi полiпшення життя робiтникiв. Водночас вони засудили тiсний союз центрального уряду з основним панiвним класом Росiйськоi iмперii - буржуазiСФю. Украiнський соцiал-демократ Ткаченко, розяснюючи в тi днi позицiю своСФi партii, заявив: тАЬ...Росiйська буржуазiя показала цiлковиту нездатнiсть органазувати життя. Тому ii треба усунути, влада мусить перейти до рук селянства та пролетарiату. Буржуазiя мусить спинити революцiю, щоб не вiддати справу миру в руки демократiв. Тут шукайте причину корнiловського повстання та пiддержки його з боку росiйськоi i мiжнародноi iмперiалiстичноi буржуазii. Отже, цей критичний момент треба вжити на органазацiю соцiаластичного мiнiстерства, щоб справу миру взяти в своi руки. Для одноi справи миру варто здобути соцiалiстичне мiнiстерство. Автономiю Украiни треба здiйснити фактично в повнiм обСФмi. Тiльки тодi нашi маси пiддержать урядтАЭ. Ткаченка пiдтримав М.Порш, який заявив, що в справi самовизначення нацiй коалiцiйний уряд нiчого не зробив: тАЬМи - украiнцi - особливо вадчули тут на собi принцип коалiцii. Потрiбен новий уряд, вiд якого ми будемо вимагати для Украiни розширення властi Генерального Секретарiату вшир i вглибтАЭ.
Назрiвання загальнонацаональноi кризи i загострення соцiальноi конфронтацii восени 1917 р. сприяли рiзкiй поляризацii полiтичних сил, радикалазацii робiтничих мас. У жавтнi 1917 р. великодержавна росiйська буржуазiя посилила наступ на украiнський нацiонально-визвольний рух. Тимчасовий уряд став на шлях репресiй проти Центральноi Ради, мотивуючи iх тим, що остання обговорювала питання про скликання украiнських Установчих зборiв. Зокрема, мiнiстр внутрiшнiх справ Малянтович 18 жовтня 1917 р. запропонував прокуроровi Киiвськоi судовоi палати негайно провести рательне розслiдування дiяльностi Центральнii Ради i Генерального Секретарiату. В цей час В.РЖ.Ленiн у статтi тАЬКриза назрiлатАЭ зауважував: тАЬНа Украiнi конфлiкти украiнцiв... з урядом все частiшаютьтАЭ.
На жовтень 1917 р. нестабiльнiсть становища в Росii досягаСФ апогею, вiдбувалиСФться процес развалу дрiбнобуржуазного табору,