Центральна Рада i пролетарiат Украiни
Информация - История
Другие материалы по предмету История
итань для чорносотенцiв Украiни.
Якщо поява украiнських полiтичних обСФднань у Росii спочатку не викликала особливого занепокоСФння монархiстiв, i вони не видiляли цi органiзацii з числа iнших антиурядових сил, то згодом усвiдомили, що украiнський нацiонально-визвольний рух становить велику небезпеку для iмперii. В украiнському нацiональному русi, проводну роль в якому вiдiгравали лiворадикальнi партii, монархiсти вбачали загрозу як iснуванню единоi держави, так i тогочасному суспiльному устрою.
На думку друкованого органу монархiстiв - газети тАЬКиевлянинтАЭ, однiСФю з небезпек для Росiйськоi держави, крiм тАЬинородческо-еврейской революциитАЭ, СФ тАЬнелепые маньяки тАЬсамостiйноготАЭ украинстватАЭ. Чорносотенцi вважали, що iснуСФ СФдиний росiйський народ, а украiнський СФ лише його гiлкою. Тому украiнський рух - тАЬявище такою ж мiрою шкiдливе, як i безпiдставнетАЭ, - зазначалося у статутi клубу росiйських нацiоналiстiв у КиСФвi.
Завдяки фiнансовiй пiдтримцi царського уряду украiнськi чорносотенцi мали змогу проводити масовi манiфестацii, створювати робiтничi артiлi, здiйснювати СФврейськi погроми. РЗх екстремiзм незабаром став ознакою життя багатьох мiст Украiни.
Робiтники Украiни, котрi потрапили пiд вплив чорносотенцiв, не виявляли iнтересу до революцiйноi боротьби, яка набула значного поширення в Росiйськiй iмперii, не розумiли безперспективнiсть iснування органiзацiй монархiчного типу, нерiдко войовничо настроСФних щодо украiнцiв. Проте переважна бiльшiсть робiтникiв уникала спiвробiтництва з ними, остерiгалась i навiть боялась iх. Лише одна спроба протистояти чорносотенцям мала мiiе пiд час революцii 1905-1907 рр., коли передовi робiтники Донбасу розпочали кампанiю проти погромiв. Озброенi робiтничi загони з Луганська, Бахмута та iнших мiст допомогли вiдвернути там рiзню.
Тим часом Росiйська iмперiя невпинно йшла до свого логичного кiнця. Вiковiчнi пiдвалини колишньоi великоi держави руйнувалися напрочуд легко. Перша свiтова вiйна, нацiональнi рухи довершували цю справу. З мобiлiзацiСФю на вiйськову службу майже половини працездатних робiтникiв набагато зменшилася кiлькiсть украiнцiв на заводах i фабриках Украiни. РЖмперiалiстична вiйна завдала значних збиткiв народному господарству. Мальйони робiтникiв i селян, переодягнутих у шинелi, були вiдiрванi вiд заводiв, фабрик та землi, погiршилося забезпечення мiст продовольчими товарами, а сiл - iнвентарем i тяглом.
У 1916 р. царський уряд запровадив в Украiнi хлiбну монополiю i дуже низькi закупiвельнi цiни на зерно. Незабаром стало зрозумiло, що промисловiсть не може працювати за вiдсутностi квалiфiкованих робiтникiв.Уряд змушений був запровадити надзвичайний стан на залiзничному транспортi, вугiльних пiдприСФмствах Донбасу, металургiйних заводах пiвдня Росii. "iтку 1916 р. близько 50 тис. росiйських робiтникiв були направленi на шахти та обороннi пiдприСФмства Украiни. Хоч обсяг видобутку вугiлля в Донбасi збiльшився, все ж гостро вiдчувалася нестача квалiфiкованих робiтникiв.
У цiй ситуацii Радi зiздiв гiрничо-промисловцiв пiвдня Росii (постiйний виконавчий орган обСФднання власникiв пiдприСФмств металургiйноi, камяновугiльноi, залiзорудноi промисловостi Донецького i Криворiзького басейнiв) разом iз пiдприСФмцями з iнших органiзацiй вдалося мобiлiзувати на обороннi пiдприСФмства Украiни ще кiлька тисяч робiтникiв з центральних губернiй Росii, а також використати на виробництвi як неквалiковану робочу силу 100-тисячний загiн вiйськовополонених, значно диiипланованiших порiвняно з виснаженими пролетарями Украiни. В цей час зростання кiлькостi промислових робiтникiв вiдбувалося також за рахунок евакуацii в Украiну ряду пiдприСФмств з окупованих нiмецькими вiйськами Польшi i Прибалтики.
Тому цiлком зрозумiло, що внаслiдок першоi свiтовоi вiйни ще бiльше змiнився нацiональний склад пролетарiату Украiни. На початку 1917 р. 60 % промислового пролетарiату Донбасу становили росiяни, близько 30 % - бiлоруси, поляки, вихiдцi з Прибалтики та представники iнших нацiональностей. Таким чином, перевага росiян у складi робiтникiв Украiни не була порушена. Зберiгалося також традицiйне панування росiян у великих промислових центрах. Воно посилювалося бiльшовицьким впливом на робiтничий клас Украiни i значною роллю росiйських дрiбнобуржуазних партiй, що спиралися на середнi верстви украiнських мiст та ix пролетарiат. Зокрема, у Донбасi чисельнiсть бiльшовикiв зростала протягом 1917 р. таким чином: на початку березня iх було понад 500 чол., у квiтнi - 5,5 тис., серпнi - 16 тис., жовтнi - близько 28 тис. Чисельнiсть росiйських есерiв у Донбасi за чей же час зросла з 18 - 20 тис. до 38 - 40 тис.
В лютому 1917 р. перемогла демократична революцiя. Було повалено ненависне самодержавство, тобто здiйснилася споконвiчна мрiя багатомiльйонного населення Росiйськоi iмперii. Народи колишньоi iмперii завоювали полiтичнi свободи. До бурхливого суспiльно-полiтичного життя включилися робiтники, солдатськi маси, багатомiльйонне селянство. У мiстах i селах проходили численнi мiтинги, збори, демонстрацii. Поновили дiяльнiсть ранiше переслiдуванi царизмом рiзнi полiтичнi партii та органiзацii. Зявилися новi перiодичнi видання. 3 березня 1917 р., одразу пiсля повалення царського самодержавства, яке понад 250 рокiв уярмлювало украiнський народ, у КиСФвi було утворено перший нацiональний парламент - Центральну Раду.
Украiнська Центральна Рада поставила за мету вiдновити державнiсть Украiни. РЖ як