Формування iншомовноi мiжкультурноi комунiкативноi компетенцii елементарного рiвня. Навчання транскрипцiйних навичок письма учнiв 4класу
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
?внi показники розвитку особистостi на кожному вiковому етапi, базиснi характеристики компетенцii певного виду дiяльностi: мовленнСФвоi, художньоi, пiзнавальноi, музичноi, конструкторськоi тощо. Кiнцевою метою роботи з розвитку мовлення в шкiльному закладi СФ формування культури спiлкування, тому завданнями формування комунiкативноi компетенцii в дiтей СФ:
А. розвиток комунiкативних здiбностей дiтей вiдповiдно до кожного вiкового перiоду - емоцiйне спiлкування з дорослими, спiлкування з однолiтками, iнiцiативне спiлкування iз спiврозмовником;
Б. засвоСФння ввiчливих форм спiлкування, розвиток мовленнСФвого етикету;
В. формування культури мовлення;
Г. формування культури спiлкування.
МовленнСФвий етикет передбачаСФ правила мовленнСФвоi поведiнки в стандартизованих ,однотипних, ситуацiях мовленнСФвого спiлкування .Вiтання. Знайомство. Подяка. Вибачення. Прохання. Прощання. Комплiмент. Кожна типова ситуацiя обслуговуСФться групою формул i виразiв мовленнСФвого етикету, якi дiти повиннi засвоiти вже в дошкiльному вiцi.
4. РЖноземну мов у краще починати вивчати в молодшому вiцi
Малi дiти, все ще здатнi застосовувати своi iндивiдуальнi, природнi стратегii опанування рiдноi мови, коли усвiдомлюють, що тi ж самi стратегii можна використати й для вивчення англiйськоi.
Малi дiти можуть вивчати мову, якщо вони залученi до дiяльностi, яка нагадуСФ гру. Вони опановують мову, беручи участь у певних видах дiяльностi разом iз дорослими. Спочатку дiти усвiдомлюють смисл самоi дiяльностi, а потiм починають розумiти мову, якою вони спiлкуються з дорослими.
Малi дiти мають бiльше часу в своСФму розпорядку дня для англiйськоi мови. Шкiльнi програми для дiтей цього вiку зазвичай СФ менш формальними i мозок дитини iще не перевантажений iнформацiСФю, яку треба запамятати. Домашнi завдання, як правило, нескладнi або iх немаСФ зовсiм i дiти менше вiдчувають стрес, викликаний необхiднiстю досягти встановлених стандартiв.
Дiти, якi мають можливiсть опанувати другу мову в молодшому вiцi, здатнi застосовувати тi ж самi пiдсвiдомi природнi стратегii вивчення мови у своСФму подальшому життi, коли iм потрiбно вивчати iще й iншi мови. Опанувати третю, четверту та навiть iще бiльше мов стаСФ легшим, нiж вивчення другоi мови.
Малi дiти, якi опановують мову природним шляхом, а не вивчають ii свiдомо, як це змушенi робити пiдлiтки або дорослi, скорiше матимуть кращу вимову та вiдчуття природи самоi мови та вiдповiдноi культури. Коли дiти, якi володiють тiльки однiСФю мовою, досягають зрiлостi i набувають бiльшоi самосвiдомостi, iхня здатнiсть опановувати мову зменшуСФться i вони починають вiдчувати необхiднiсть вивчати англiйську на свiдомому рiвнi, користуючись програмами, що побудованi на принципi прiоритету граматики. Вiк, в якому вiдбуваСФться ця змiна, значною мiрою залежить вiд iндивiдуальних особливостей розвитку кожноi дитини, а також вiд вимог та очiкувань суспiльства.
- Особливостi викладання англiйськоi мови для цiльовоi аудиторii вiком 9-10рокiв
У сучасних соцiально-економiчних умовах дедалi бiльшого значення набуваСФ досконале володiння iноземною мовою. Вивченню мов вiдводиться все бiльше програмного навчального часу не лише в школах i вузах, а й у дитячих садках.
Починаючи з 2002/2003 навчального року вивчення iноземноi мови в загальноосвiтнiх навчальних закладах починаСФться з другого класу, а у гiмназiях та спецiалiзованих школах - з першого, що вказуСФ на особливу актуальнiсть i того питання, яке розробляСФться в данiй роботi. РЖншим, не менш важливим, прiоритетом у розвязаннi питання СФ орiСФнтацiя на комунiкативно спрямоване навчання учнiв iншомовного спiлкування, а також пошук таких видiв дiяльностi на уроцi, якi були б ефективним iнструментом у вивченнi iноземноi мови молодшими школярами. Проблема оволодiння дiтьми 7-10 рокiв другою мовою досить добре висвiтлена в науковiй лiтературi . Як свiдчать результати проведених дослiджень, дитина оволодiваСФ iноземною мовою легше, нiж доросла людина. Розквiт людських здiбностей до засвоСФння другоi мови характерний для дiтей 4-10-рiчного вiку. На цей перiод уже визначилася локалiзацiя мовних функцiй як у лiвiй, так i у правiй пiвкулях головного мозку, що означаСФ здатнiсть дитини сприймати значну кiлькiсть iнформацii, аналiзувати ii i адекватно оперувати нею як на вербальному, так i на мовленнСФвому рiвнях. Психологи довели, що молодшi школярi мають стiйку довготривалу память, iхнiй мозок характеризуСФться пластичнiстю, здатнiстю швидко реагувати та переключатися з одного виду дiяльностi на iнший, iм властиве володiння мистецтвом iмiтацii . Усi згаданi психологiчнi чинники свiдчать про те, що для вивчення iноземноi мови на початковому етапi навчання СФ всi необхiднi передумови, а тому воно СФ виправданим.
РЖз закiнченням дошкiльного перiоду формуСФться спрямовування до суспiльно-корисноi дiяльностi, вмiння робити простi узагальнення, керувати власною поведiнкою, практично оволодiвати мовленням i вмiнням будувати взаСФмозвязки та спiвпрацювати з iншими людьми . З цими новоутвореннями дитина переходить до наступного вiкового перiоду.
Молодший шкiльний вiк (з 6-7 до 9-10 рокiв) визначаСФться важливими зовнiшнiми обставинами в життi дитини - вступом у школу. Досягши вiку 6-7 рокiв, дитина в основному вже готова до систематичного навчання у школi. Про неi можна вже говорити, як про особистiсть, оскiльки вона усвiдомлюСФ власну поведiнку, може пор