Формування iншомовноi мiжкультурноi комунiкативноi компетенцii елементарного рiвня. Навчання транскрипцiйних навичок письма учнiв 4класу
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
мов набагато бiльша. Останнiм часом в педагогiцi, як i в багатьох iнших галузях науки вiдбуваСФться перебудова практики та методiв роботи в школi, а головною СФ проблема пiдтримки iнтересу учня до навчання взагалi та iноземноi мови зокрема.
1.Формування комунiкативноi компетенцii
На особливу увагу заслуговуСФ нещодавно розроблена концепцiя компетентностi як провiдна iдея для сучасноi нацiональноi системи освiти, суть якоi полягаСФ в тому, що тАжсистема освiти тiльки тодi може вважатися ефективною, коли ii результатом буде компетентна особистiсть, котра володiСФ не тiльки знаннями, моральними якостями, але й умiСФ адекватно дiяти у вiдповiдних ситуацiях, застосовуючи здобутi знання i беручи на себе вiдповiдальнiсть за дану дiяльнiсть. Найбiльш типовим, як менi видаСФться, СФ наступне визначення: Компетентнiсть якiсно-своСФрiдне поСФднання здiбностей (якостей, ознак, параметрiв), вiд яких залежить можливiсть досягнення бiльшого чи меншого успiху у виконаннi тiСФi чи iншоi дiяльностi. Доцiльним СФ зупинитися на структурi комунiкативноi компетенцii учнiв , що складаСФться з таких чинникiв:
а) мовленнСФвоi компетенцii, що ТСрунтуСФться на чотирьох видах компетенцiй: в аудiюваннi, говорiннi, читаннi та письмi. Ми зазначимо, що компетенцiя у говорiннi включаСФ компетенцiю в дiалогiчному та монологiчному мовленнях; лексична компетенцiя включаСФ лексичнi знання i мовленнСФвi лексичнi навички; граматична граматичнi знання i мовленнСФвi граматичнi навички; фонологiчна фонетичнi знання та мовленнСФвi слухо-вимовнi навички;
б) мовноi компетенцii, що СФ iнтегративною та включаСФ мовнi знання (лексичнi, граматичнi, фонетичнi та орфографiчнi), вiдповiднi навички. Знання лише мовного матерiалу не забезпечуСФ формування мовленнСФвих умiнь, учнi мають здобути вiдповiднi мовнi знання, i в них необхiдно сформувати конкретнi мовленнСФвi навички для створення та розпiзнання iнформацii;
в) дискурсивноi компетенцii, що включаСФ комунiкативнi вмiння, повязанi з умовами реалiзацii окремих мовленнСФвих функцiй iз застосуванням адекватних мовних моделей-зразкiв;
г) соцiокультурноi та соцiолiнгвiстичноi компетенцii, що включають знання, умiння використовувати у спiлкуваннi та пiзнаннi iншомовнi соцiокультурнi i соцiолiнгвiстичнi реалii. РЖншими словами, це сформованiсть в учнiв цiлiсноi системи уявлень про нацiонально-культурнi особливостi краiни, що дозволяСФ асоцiювати з мовною одиницею ту ж iнформацiю, що i носiй мови, i досягти у такий спосiб повноцiнноi комунiкацii;
д) стратегiчноi компетенцii, що передбачаСФ умiння вибирати ефективнi стратегii для розвязання комунiкативних завдань; розвиток здатностi учнiв до самостiйного навчання i самовдосконалення, бажання спiлкуватися, слухати i розумiти iнших, планувати навчальний процес, умiння адекватноi оцiнки та самооцiнки.
На основi аналiзу навчальних програм, пiдручникiв, методичних посiбникiв з викладання мов, передового досвiду вчителiв визначено, що основним пiдходом у навчаннi мов СФ комунiкативний пiдхiд. Комунiкативноi компетенцii учнi набувають при вивченнi мови за комунiкативним методом, основу якого складаСФ переорiСФнтацiя з форми на функцiю, з лiнгвiстичноi компетенцii на комунiкативну, з мовноi правильностi на спонтаннiсть та автентичнiсть, тобто природнiсть комунiкацii. Комунiкативно-орiСФнтоване навчання мов передбачаСФ розвиток знань, мовленнСФвих умiнь та навичок. Разом з тим, сучасний свiт вимагаСФ значно вищих компетенцiй, нiж спiлкування на елементарному рiвнi. Ця мета передбачаСФ взаСФмоповязаний розвиток компетенцiй учнiв засобами iноземноi мови для пiдготовки iх до мiжкультурного спiлкування в рiзноманiтних сферах життСФдiяльностi. Вiдправним пунктом в органiзацii такоi роботи СФ розумiння того, що самий надiйний шлях перетворення навчання мови у розвиваючий процеiе можливiсть поставити учнiв перед необхiднiстю вирiшувати комунiкативнi завдання, тобто завдання спiлкування, оскiльки вони СФ важливою умовою та необхiдним компонентом працi, пiзнання та орiСФнтацii людини у свiтi.
Одиницею органiзацii навчального матерiалу i навчального процесу СФ ситуацiя, що розглядаСФться в широкому соцiокультурному контекстi, тобто з використанням елементiв, що дозволяють створити умови для прилучення учнiв до культури краiни дослiджуваноi мови, до психологii ii носiя. Спiлкування, як правило, проходить у безпосередньому контактi учасникiв, обiзнаних з умовами, в яких вiдбуваСФться комунiкацiя. Спiлкування людей у реальному життi вiдбуваСФться завдяки виникненню потреби в реалiзацii певного комунiкативного намiру, досягнення або недосягнення якого визначаСФ результат мовленнСФвого спiлкування. Важливо враховувати ситуативний характер мовлення, а саме: хто говорить (пише), про що, з якою метою, кому, за яких обставин, який передбачаСФться результат спiлкування та iн.
У ходi спiлкування комунiканти виступають як носii певних соцiальних стосункiв, що виникають в тiй чи iншiй сферi дiяльностi i реалiзуються в конкретних мовленнСФвих ситуацiях. Формування комунiкативноi компетенцii можливе за умови моделювання у навчальному процесi типових ситуацiй реального спiлкування, що виникають у рiзних сферах життя i стосуються рiзних тем. У звязку з цим навчальна дiяльнiсть учнiв органiзовуСФться таким чином, щоб вони виконували вмотивованi дii з мовленнСФвим матерiалом для вирiшення комунiкативних завдань, спрямованих на досягнення цiлей та намiрiв спiлку?/p>