Формування iншомовноi мiжкультурноi комунiкативноi компетенцii елементарного рiвня. Навчання транскрипцiйних навичок письма учнiв 4класу
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
?ання.
На формування комунiкативноi компетенцii впливаСФ низка факторiв. ВизначаСФмо внутрiшнi та зовнiшнi фактори. До внутрiшнiх вiдносимо: мотивацiйну сферу; внутрiшню позицiю особистостi; розвиток та становлення тАЮЯтАЭ та почуття iдентичностi особистостi. До зовнiшнiх факторiв вiдносимо соцiальнi умови: суспiльство, в якому вживаСФться конкретна мова, його соцiальну структуру, рiзницю мiж носiями мови у вiцi, соцiальному статусi, рiвнi культури та освiти, мiii проживання, також рiзницю у iхнiй мовленнСФвiй поведiнцi в залежностi вiд ситуацii спiлкування. Внутрiшнi та зовнiшнi фактори взаСФмоповязанi, зовнiшнi залежать вiд внутрiшнiх i навпаки. Постiйнi змiни, що проходять у нашому життi та життi нашоi краiни, вимагають високого рiвня компетентностi в усiх вищезазначених питаннях, адекватноi поведiнки у певнiй соцiально-психологiчнiй ситуацii для досягнення мети бути високоосвiченою особистiстю.
Формування вiдповiдного рiвня комунiкативноi компетенцii вiдбуватиметься за наявностi сприятливих дидактичних умов. Сприятливими дидактичними умовами вважаСФмо доцiльним визначити: врахування вiкових особливостей учнiв; успiшну соцiалiзацiю та сприятливi соцiальнi умови; вiдпрацювання вчителями оптимальних механiзмiв мовлення; педагогiчну майстернiсть вчителя; стимулювання учнiв до вивчення мови; впровадження прийомiв активiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв; забезпечення учнiв методичними матерiалами, що мiстять необхiдну iнформацiю для комплексного формування комунiкативноi компетенцii; розвиток пiзнавальноi дiяльностi учня; сприятливi умови та комунiкативну поведiнку спiврозмовникiв; моделювання у навчальному процесi типових ситуацiй спiлкування.
Отже, компетентнiсний пiдхiд до вивчення мов СФ необхiдним в умовах сьогодення для успiшного досягнення цiлей у реальних життСФвих ситуацiях.
2.Формування мiжкультурноi та соцiокультурноi компетенцii
Проблема формування соцiокультурноi компетенцii (СКК) набула особливоi актуальностi у 90-х роках минулого столiття, коли були детально дослiдженi ii складовi: краiнознавча (Н.Брукс, М.Бiрам, Л.П.Голованчук, В.В.Сафонова та iн.), лiнгвокраiнознавча (РД.М.Верещагiн, В.Г.Костомаров, О.Г.Оберемко, Г.Д.Томахiн та iн.) та соцiолiнгвiстична компетенцii (М.Адельман, Н.Ф.Бориско, Х.Б.Браун, Н.Б.РЖшханян, Д.Левiн та iн.), в яких вiдображенi компоненти мiжкультурного спiлкування: змiстовний краiнознавча, культурознавча та мiжкультурна iнформацiя (краiнознавча компетенцiя), мовний лексика з нацiонально-культурною семантикою, мовленнСФвий етикет, технiко-комунiкативнi клiше (лiнгвокраiнознавча компетенцiя), комунiкативний норми, iенарii, ритуали спiлкування, технiка мiжкультурного спiлкування (соцiолiнгвiстична компетенцiя).
Саме комунiкативному компоненту, який передбачаСФ розумiння i використання соцiальних правил поведiнки та дотримання правил етикету спiлкування, присвячена велика кiлькiсть дослiджень як у лiнгвiстицi (Ю.Б.Кузьменкова, В.В.Ощепкова, С.Г.Тер-Мiнасова), так i в методицi навчання РЖМ (Н.Ф.Бориско, О.Л.Красковська, Н.К.Скляренко, О.Б.Тарнопольський). Змiна соцiокультурного контексту вивчення iноземних мов (РЖМ) в СФвропейських краiнах i краiнах СНД та рекомендацii Ради РДвропи з мовноi освiти визначили нове соцiальне замовлення суспiльства в галузi освiти, зокрема стосовно оволодiння РЖМ, яке передбачаСФ не лише навчання iншомовного спiлкування, але й формування особистостi на рубежi культур, готовоi до мiжкультурного спiлкування i здатноi ефективно вирiшувати iнтеркультурнi непорозумiння i конфлiкти .Це означаСФ, що учнi мають усвiдомлювати спiльнi i вiдмiннi риси рiдноi та iншомовноi культур для успiшноi участi в дiалозi культур.
Як вiдомо, основною метою навчання iноземноi мови в ЗОШ СФ розвиток комунiкативноi компетенцii учнiв, а саме вмiння використовувати iноземну мову як iнструмент у дiалозi культур i цивiлiзацiй сучасного свiту. Досягнення цiСФi мети передбачаСФ взаСФмоповязаний комунiкативний та соцiокультурний розвиток учнiв засобами iноземноi мови для iх пiдготовки до мiжкультурного спiлкування в рiзних сферах життСФдiяльностi: особистiснiй, професiйнiй, освiтнiй, публiчнiй. Це означаСФ, що використання iноземноi мови в соцiальному контекстi потребуСФ вiд учнiв не тiльки знання iноземноi мови, а й умiння орiСФнтуватися та бути вiдкритим до нового культурного досвiду, тобто бути справжнiм користувачем мови.
Оскiльки соцiокультурна компетенцiя подiляСФться на краiнознавчу та лiнгвокраiнознавчу, учнi, по-перше, мають здобути вiдповiднi краiнознавчi знання з iсторii, географii та культури краiн, мову яких вивчають у школi, по-друге, оволодiти особливостями вербальноi та невербальноi поведiнки носiiв мови у тiй чи iншiй ситуацii спiлкування. Саме формуванню такоi компетенцii маСФ сприяти автентичний текст, який, як зазначено в Рекомендацiях Ради РДвропи , СФ центром будь-якого акту мовленнСФвого спiлкування, зовнiшньою предметною зСФднувальною ланкою мiж тим, хто продукуСФ, i тим, хто сприймаСФ, спiлкуються вони безпосередньо чи на вiдстанi.
Згiдно з вимогами чинноi програми, учнi загальноосвiтньоi школи мають розумiти нескладнi автентичнi тексти, що стосуються приватноi, публiчноi, професiйноi та освiтньоi сфер спiлкування, а також бути знайомими зi змiстом соцiокультурноi iнформацii про краiну, мову якоi вивчають.
Тексти для читання та подальшого iх опрацювання мають добиратися таким чином, щоб за своiм змiстом вони вiдтв?/p>