Форми та методи державноi пiдтримки експортерiв
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
ня зовнiшньоторговельних заходiв, що в сукупностi й створило сучасну систему кредитного заохочення експорту. Якiсно новими елементами стали такi:
орiСФнтацiя передусiм на найперспективнiшi вироби машинобудiвноi продукцii в кожнiй краiнi;
поширення державноi допомоги на короткострокове кредитування;
порiвняно широке використання мiжурядових банкiвських органiзацiй для збуту нацiональноi продукцii.
Одним з найважливiших аспектiв формування преференцiйних умов кредитування стало пiдвищення ролi державного страхування, що значною мiрою помякшило для експортерiв гостроту проблеми зясування платоспроможностi iх зовнiшньоторговельних партнерiв.
За фiнансовоi пiдтримки уряду розвиток кредитування експорту в багатьох краiнах стимулювався й iншими методами заохочення, наприклад зниженням або заморожуванням процентних ставок на експортнi кредити нижче за ставки, що дiяли на внутрiшньому ринку. Крiм того, подовжувався термiн кредитування, зменшувалися штрафнi ставки за прострочення платежу, збiльшувалася частка фiнансування за рахунок пiльгового кредиту, полегшувалась i спрощувалась процедура його отримання.
З метою максимального надання нацiональним виробникам реальних можливостей у торгiвлi з краiнами, що розвиваються, уряди створювали спецiальнi фонди i навiть установи для кредитування таких поставок, а також розробляли особливо пiльговi умови кредитування щодо процентних ставок, первинного внеску й форм погашення кредиту.
Як наслiдок, загострилася конкуренцiя у сферi експортного фiнансування, що загрожувала перерости у "кредитну вiйну". Це спричинилося до занепокоСФння урядiв бiльшостi краiн. А тому в 1976 р. було досягнуто мiжнародних домовленостей краiн членiв ОЕСР, якi СФ найбiльшими виробниками та експортерами машин i обладнання. Пiзнiше (у 1978 р.) цi домовленостi було покладено в основу Мiжнародноi угоди про основнi умови експортних кредитiв, що користуються пiдтримкою держави, так званого консенсусу. У ньому визначались умови надання експортних кредитiв i обмежувалися розмiри державних субсидiй по них.
Зазначена угода поширюСФться на експортнi кредити з термiном погашення понад два роки, що користуються державною пiдтримкою у формi фондування, рефiнансування, субсидування або страхування. Кредити мають надаватися лише для фiнансування експорту певних груп товарiв, наприклад машин, обладнання (крiм вiйськового), окремих видiв металопродукцii, будiвництва обСФктiв за кордоном i надання вiдповiдних послуг. З цього перелiку вилучено такi обСФкти високоi вартостi, як судна, електростанцii (зокрема, атомнi), лiтальнi апарати, а також станцii стеження за супутниками Землi.
"Консенсус" визначаСФ всi основнi (максимально пiльговi) умови експортних банкiвських i комерцiйних кредитiв. Мiнiмальний розмiр готiвки платежiв встановлений на рiвнi 15 % суми контракту; отже, лiмiт кредиту не може перевищувати 85 % обсягу зовнiшньоторговельноi операцii. РЖншими словами, iмпортер, отримуючи кредит, змушений негайно оплатити щонайменше 15 % суми контракту.
Вибiр валюти кредиту не обмежуСФться. Термiн i вартiсть кредиту диференцiюються залежно вiд краiн-позичальникiв. З цiСФю метою останнi подiляються на три групи:
найспроможнiшi краiни з рiвнем нацiонального прибутку на душу населення понад 4 тис. дол.;
краiни експортери нафти члени ОПЕК i бiльшiсть колишнiх соцiалiстичних краiн;
бiльшiсть краiн "третього свiту" i КНР.
У липнi 1988 р. пiльгове кредитування найспроможнiших держав було припинено.
Наданий кредит краiна повинна погашати однаковими внесками не рiдше одного разу за пiврiччя i починати погашати його не пiзнiше як через 6 мiсяцiв з дати поставки або введення в експлуатацiю обладнання.
Розглядувана угода встановлюСФ також мiнiмальний розмiр процентних ставок по експортних кредитах залежно вiд термiнiв погашення i категорii краiни-позичальника.
Значну роль у розширеннi експорту товарiв i послуг вiдiграСФ надання мiжурядових кредитiв з урахуванням i так званоi фiнансовоi допомоги. Ця форма стимулювання зовнiшньоекономiчних звязкiв iз засобу тимчасового сприяння вивезення окремих видiв продукцii краiн-кредиторiв, якою вона була на початковому етапi, перетворилася на постiйно дiючий унiверсальний засiб.
Важливим засобом форсування експорту насамперед у краiни, що розвиваються, за допомогою кредитiв стали кредити мiжнародних банкiвських органiзацiй, головними фiнансовими донорами яких СФ найбiльшi промислово розвиненi краiни. Основною мiжнародною органiзацiСФю в цiй галузi СФ Мiжнародний банк реконструкцii i розвитку (МБРР) разом з його органiзацiями, так звана Група свiтового банку. Важливу роль у кредитуваннi краiн Схiдноi РДвропи i СНД вiдiграСФ РДвропейський банк реконструкцii i розвитку (РДБРР).
Крiм названих фiнансових органiзацiй дiють також iншi регiональнi фiнансовi iнститути, такi як Мiжамериканський банк розвитку, Фонд розвитку i РЖнвестицiйний банк РДС, Азiатський та Карибський банки розвитку.
Зауважимо, що значна частина державних кредитiв маСФ, як правило, так званий повязаний характер, тобто в угодi про надання кредиту зазначаСФться, що одержувач бере на себе зобовязання витратити кошти, якi надаються на придбання товарiв i послуг, у краiнi-кредиторi або навiть у конкретних фiрмах.
Серед рiзних форм сучасного стимулювання експорту найбiльш всеохоплюючою i поширеною СФ звiльнення експортерiв вiд сплати непрями