Форми та методи державноi пiдтримки експортерiв
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
>
i з високою часткою доданоi вартостi, а також субсидii з державного i регiональних бюджетiв, створення системи страхування експортних кредитiв вiд комерцiйних i полiтичних ризикiв, надання гарантiйних зобовязань з боку держави для кредитування експортних постачань.
Валютне регулювання як один iз спецiальних методiв регулювання ЗЕД означаСФ, що держава може встановлювати певнi вимоги до обовязкового продажу певноi частки експортноi валютноi виручки, коли вона надходить на банкiвськi рахунки експортерiв. Також можуть пiдвищуватися вимоги, лiмiти щодо розрахункiв резидентiв за iмпортними контрактами з нерезидентами[3,c. 165].
Наступний шлях державного регулювання зовнiшньоекономiчноi дiяльностi це нетарифне ii регулювання. Нетарифне регулювання СФ спецiальним методом регулювання ЗЕД. Воно передбачаСФ використання таких спецiальних методiв як квотування, лiцензування.
Експортний контроль як один iз спецiальних методiв регулювання ЗЕД застосовуСФться для захисту нацiональних iнтересiв краiни, коли обСФктом зовнiшньоторговельних операцiй СФ рiзнi види озброСФнь, вiйськовоi технiки або товарiв подвiйного призначення. ВикористовуСФться вiн також з метою дотримання мiжнародних зобовязань Украiни щодо нерозповсюдження зброi масового знищення та iнших найбiльш небезпечних видiв зброi i технологiй iх створення. Номенклатура товарiв, що пiдлягають експортному контролю, визначена в спецiальних списках, якi затверджуються указами Президента Украiни.
Розглядаючи способи регулювання зовнiшньоекономiчноi дiяльностi на сучасному етапi, на наш погляд, необхiдно також вiдзначити довгострокове прогнозування, середньострокове iндикативне й короткострокове оперативне планування, якi забезпечуються за допомогою економiчних iнструментiв, заходiв кредитного i фiскального характеру, адмiнiстративних i органiзацiйно-правових форм, демонополiзацii ринковоi конкуренцii.
Довгострокове державне регулювання забезпечуСФться шляхом прогнозування, програмування i стратегiчного планування економiки i маСФ на метi, насамперед, формування стратегii i прiоритетiв у розвитку нацiональних галузей, здатних забезпечити випуск конкурентоспроможноi продукцii i вписатися у свiтовий ринок; iнтенсифiкацii економiчного зростання; структурну перебудову i модернiзацiю нацiонального господарства; вирiшення соцiальних проблем. Використання методiв довгострокового регулювання характерне для багатьох краiн з розвинутою економiкою. Його результати фокусуються в економiчнiй полiтицi держави, що даСФ змогу за порiвняно короткий строк домогтися високого рiвня розвитку i завоювати мiцнi позицii на свiтовому ринку як провiдним експортерам по багатьох товарних позицiях.
Середньострокове державне регулювання реалiзуСФться через iндикативне планування, спрямоване на координування позицiй держави i приватного сектора. У його рамках уряд, визначаючи цiлi по прiоритетних галузях, намiчаСФ на кожнi 3-5 рокiв необхiднi обсяги промисловоi продукцii, розмiри капiталовкладень i бажанi темпи зростання. Потiм у планових комiсiях за участю провiдних компанiй розробляються конкретнi програми розвитку окремих сфер, якi обСФднуються в загальну державну програму.
Короткострокове державне регулювання маСФ гнучкий оперативний характер. Це заходи держави, спрямованi на подолання криз, iнфляцiю, а також на захист iнтересiв внутрiшнього ринку i нацiональних товаровиробникiв. Основними iнструментами короткострокового регулювання служать податки, цiни, а також квоти, лiцензii i тарифи.
3 . Основнi напрями державноi пiдтримки малого пiдприСФмництва
Державна пiдтримка малого пiдприСФмництва здiйснюСФться за такими напрямами: 1) формування iнфраструктури пiдтримки i розвитку малого пiдприСФмництва, органiзацiя державноi пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацii кадрiв для субСФктiв малого пiдприСФмництва; 2) встановлення системи пiльг для субСФктiв малого пiдприСФмництва; 3) запровадження спрощеноi системи оподаткування, бухгалтерського облiку та звiтностi; 4) фiнансово-кредитна пiдтримка малого пiдприСФмництва; 5) залучення субСФктiв малого пiдприСФмництва до виконання науково-технiчних i соцiально-економiчних програм, здiйснення поставки продукцii (робiт, послуг) для державних та регiональних потреб.
В Украiнi полiтику державноi пiдтримки розвитку малого пiдприСФмництва започатковано 1991 року, тобто вже на першому етапi розбудови державностi. Саме тодi створено Державний комiтет Украiни зi сприяння розвитковi малим пiдприСФмствам i пiдприСФмництву. Однак бiльшiсть рiшень уряду стосовно пiдтримки пiдприСФмництва лишалися чинними лише на паперi, а в реальнiй ситуацii вiдбувалися процеси хаотичного розвитку малих пiдприСФмств у вiдривi вiд напрямiв державноi полiтики реформування вiтчизняноi економiки. Намагання уряду керувати процесами розвитку пiдприСФмництва виявилось у формi розробки i прийняття державних програм пiдтримки пiдприСФмництва. Так, 1993 року прийнято Програму державноi пiдтримки пiдприСФмництва в Украiнi, 1996-го - Концепцiю державноi полiтики щодо розвитку малого пiдприСФмництва. У 1997-1998 pp. розроблено i частково реалiзовано регiональнi програми розвитку малого пiдприСФмництва, основну методологiю розроблення i реалiзацiю яких використано при формуваннi державноi полiтики стосовно розвитку пiдприСФмництва в Украiнi на 1999-2000 роки.
Починаючи з 1998 року, полiтика держави спрямована на зниже