Форми та методи державноi пiдтримки експортерiв
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
приватними органiзацiями фiрмам-експортерам на вивезення певних товарiв за кордон. Вони покривають частину витрат нацiональних виробникiв i в такий спосiб пiдвищують iх конкурентоспроможнiсть на зовнiшнiх ринках.
Необхiдно зазначити, що субсидуватися може не лише виробництво товарiв на експорт, а й взагалi виробництво певноi продукцii, зокрема спрямованоi на внутрiшнiй ринок. В останньому випадку субсидiя СФ прихованим протекцiонiстським барСФром, що за дiСФю рiвноцiнно введенню додаткового митного збору, бо впливаСФ на цiну, знижуючи ii порiвняно з цiнами конкуруючих iмпортних товарiв. Вiдмiннiсть полягаСФ в тому, що митний збiр пiдвищуСФ цiну iмпортного товару, знижуючи його конкурентоспроможнiсть, а субсидiя даСФ змогу нацiональному виробниковi знизити цiну виробленого ним товару. Водночас субсидiя захищаСФ не лише виробника товару, а й споживачiв, якi використовують цей товар (сировину, продовольство, напiвфабрикати) для виготовлення iнших виробiв.
На практицi субсидування здебiльшого застосовуСФться щодо виробництва загалом, як на внутрiшнiй, так i на зовнiшнiй ринок, хоча деякi субсидii дiють виключно щодо експорту. З огляду на це субсидii подiляються на прямi й непрямi.
Прямi експортнi субсидii(премii) це певнi суми, що виплачуються експортеру для вивезення товарiв, в експортi яких зацiкавлена краiна. РЖншими словами, це дотацii експортеру для покриття рiзницi мiж високою внутрiшньою цiною i низькою цiною на аналогiчний товар на свiтовому ринку або для компенсацii частини витрат постачальникiв.
До Другоi свiтовоi вiйни прямi експортнi дотацii застосовувалися в багатьох краiнах, пiд час вiйни у переважнiй бiльшостi краiн. Генеральна угода по тарифах i торгiвлi забороняСФ пряме субсидування експорту, попри це воно iстотно поширене, насамперед при експортуваннi сiльськогосподарськоi продукцii, а також при вивезеннi капiталомiстких i дорогих товарiв. Характерним прикладом СФ авiацiйна i суднобудiвна галузi 15 промисловостi. Оскiльки основнi виробники суден реалiзують за кордоном понад половину своСФi продукцii, то навiть формальне субсидування виробництва загалом СФ фактично субсидуванням експорту. Крiм того, багато держав виплачують дотацii судноплавним компанiям за експлуатацiю нацiональних суден.
З кiнця 50-х рокiв посилилося субсидування сiльськогосподарського експорту через загострення проблеми збуту надлишкiв продукцii. Це виявилося у збiльшеннi фiнансових коштiв, що видiляються на такi цiлi, збiльшеннi кiлькостi субсидiйованих товарiв, застосуваннi нових методiв субсидування, зокрема колективних. Наочним прикладом останнього СФ полiтика РДС у галузi експорту сiльськогосподарських товарiв.
Непряме субсидування експорту поширенiше, витонченiше i передбачаСФ фiнансовi пiльги окремим галузям народного господарства або економiцi загалом на отримання кредитiв, сплату податкiв, витрат на електроенергiю, транспорт тощо.
Поширення субсидування зовнiшньоекономiчноi дiяльностi змусило ГАТТ розробити вiдповiднi правила субсидування i стягування компенсацiйного мита. На "Токiйському раундi" було прийнято
Кодекс iз субсидiй i компенсацiйного мита, який був уточнений пiд час "Уругвайського раунду".
ОднiСФю з найстарiших i найпоширенiших форм фiнансового заохочення вивезення товарiв СФ страхування експорту, яке найчастiше здiйснюСФться через надання державних гарантiй на експортнi кредити. У бiльшостi краiн свiту операцii страхування експорту виконують спецiальнi установи. Наприклад, у США це Експортно-iмпортний банк, у Великобританii Департамент гарантiй експортних кредитiв, у Нiмеччинi, Бельгii та деяких iнших краiнах функцii державного страхування експорту виконують приватнi страховi компанii, що здiйснюють цi операцii за рахунок коштiв, якi надаСФ держава.
Основна вiдмiннiсть сучасного державного страхування експорту вiд того, що застосовувався до Другоi свiтовоi вiйни, полягаСФ в розширеннi покладених на них функцiй, захистi фiрми вiд можливого ризику, наданнi пiльгового банкiвського кредиту i отриманнi експортного контракту. Водночас страхування експорту ранiше було надто обмежене щодо термiнiв, видiв ризикiв, краiн i експортерiв. Нинi воно стало рiзнобiчнiшим, що сприяСФ збiльшенню кiлькостi пiдприСФмцiв i фiрм, якi звертаються до послуг страхових компанiй.
У системi державного страхування найважливiшими СФ два види гарантiй:
видача гарантiй щодо кредитiв безпосередньо банкам, що фiнансують експорт. Цi гарантii стали неодмiнною умовою отримання банкiвського кредиту;
у доповнення до традицiйних гарантiй щодо бiльш-менш традицiйних комерцiйних ризикiв (стихiйнi лиха, вiдмова вiд товару, неплатоспроможнiсть iмпортера тощо) страхування охопило й багато iнших видiв полiтичних ризикiв (вiйськовi дii, революцiя, експропрiацiя, нацiоналiзацiя тощо). Нинi комерцiйнi й полiтичнi ризики покриваються, як правило, на 70-80 %.
Надання державних гарантiй на експортнi кредити маСФ першорядне значення для його отримання. Тому роль державного страхування у зовнiшнiй торгiвлi постiйно зростаСФ, що даСФ змогу здешевити експортнi операцii.
Внаслiдок вже згадуваних причин сучасна зовнiшня торгiвля практично немислима без надання експортних кредитiв. Це пояснюСФться також пiдвищенням вартостi товарiв на свiтовому ринку, насамперед високотехнологiчних виробiв i комплектного обладнання.
Отже, постала потреба у створеннi не лише пiльгових, як ранiше, умов кредитуван