Технологія м'яса та м'ясопродуктів
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
ерез 18-21 добу (при температурі розчину 2-4 С) і досягають максимального прояву через 40-50 діб посолу. У зв'язку з цим розрізняють тривале засолювання (40-50 діб), звичайний посол (18-22 діб) і прискорений посол (7-12 діб).
При звичайному і прискореному засолюванні для більш швидкого пошуку потрібного розподілу солі в продукті частину розсолу (до 12% до ваги сировини) вводять в товщу м'яса шприцюванням або через кровоносну систему, а потім м'ясо кладуть у чан з розсолом.
При засолі окостів прискореним способом у засолочний розчин додають фосфати, аскорбінову кислоту або аскорбінат натрію і глютамінат натрію, що покращує смак, аромат, колір і консистенцію продукту.
Аскорбінова кислота та її сіль аскорбінат натрію є відновниками і, отже, беруть участь у кольороутворення, відновлюючи азотисту кислоту до окису азоту. Ця реакція протікає інтенсивно при температурі 35-50 С. Аскорбінова кислота, крім того, здатна відновлювати метміоглобін і метгемоглобін, в тому числі і денатуровані. Проте надмірна кількість аскорбінової кислоти може погіршити забарвлення. Зазвичай аскорбінат натрію додають до шприцьовочного розсолу в кількості 45-50 г на 100 кг м'ясопродуктів.
До недоліків мокрого засолу слід віднести значну втрату м'ясом білкових і екстрактивних речовин і підвищену вологість, що робить вироби не придатними для тривалого зберігання.
Сухий посол полягає в натиранні м'яса сухою засолочною сумішшю з наступною пересипанням його сіллю під час укладання в тару для засолу або в штабель висотою не більше 1,5 м. При цьому спочатку на поверхні утворюється розсіл за рахунок вологи самих продуктів. Потім між продуктом і розсолом виникає обмінна дифузія, аналогічна тій, яка відбувається при мокрому засолі. Тому для швидкості процесу мають значення кількість і швидкість утворення розсолу на поверхні, що в свою чергу залежить від вологості, структури та інших властивостей поверхні продукту. Швидше за все утворюється розсіл на поверхні м'язової тканини і набагато повільніше - на поверхні жирової тканини, зокрема шпику.
При сухому засолі м'ясо значно зневоднюється, але втрата білків і екстрактивних речовин менше, ніж при мокрому засолі.
До недоліків сухого засолу слід віднести нерівномірність просолювання, деяку жорсткість і солоність продукту.
Зазвичай сухим послом солять продукти, що містять багато вологи і багато жиру (шпик, свинячу грудинку), або якщо продукт призначається для тривалого зберігання. Тривалість засолу окостів сухим послом 30-35 діб.
Змішаний посол є самим розповсюдженим. При цьому продукт спочатку солять сухим способом, а потім витримують у розсолі до готовності. Поєднання сухого та мокрого засолу зменшує зневоднення і нерівномірність просолювання м'яса і супроводжується порівняно невеликою втратою поживних речовин.
Для рівномірного просолювання при будь-якому методі засолу м'ясопродукти необхідно перекладати через певні проміжки часу - верхні шари вниз, а нижні - вгору.
Термічна обробка - копчення, варіння або запікання - є наступною операцією технологічного процесу. Якщо вироби випускаються в копченому або варено-копченому вигляді, то їх коптять. Ряд виробів випускається у вареному вигляді і копчення не піддаються. Для деяких продуктів термічна обробка полягає в запіканні або смаження.
Перед копченням м'ясопродукти вимочують у воді. Це робиться для того, щоб зменшити утримання солі в найбільш просоленому поверхневому шарі і уникнути її кристалізації на поверхні продукту, при подальшому копченні. Крім того, під час вимочування відбувається деяке отеплення мясопродуктів. Вимочують м'ясопродукти в чанах при температурі води 20-23С протягом двох - чотирьох годин (у залежності від виду м'ясопродуктів, способу засолу і його тривалості). Після вимочування продукти, промивають теплою водою під душем щітками, підпетлюють шпагатом, підсушують у підвішеному стані і направляють на копчення.
Копчення - це обробка продуктів димовими газами. Під час копчення відбувається і зневоднення продукту за рахунок випаровування вологи, в ньому протікають ферментативні процеси, а копчення в поєднанні з високою температурою веде до зварювання колагену і денатурації деяких білків. Отже, не дивлячись на дуже важливу роль коптильних компонентів диму, ефект копчення не може визначатися лише з накопичення в продукті їх кількості.
Димові компоненти, проникаючи в товщу продукту, надають йому специфічний гострий і приємний аромат і смак, своєрідне забарвлення, роблять продукт більш стійким до дії мікроорганізмів, а жир більш стійким до окислювальному дії кисню повітря. Помічено, що компоненти диму швидше проникають в товщу попередньо посолених мясопродуктів, оскільки посол робить структуру м'язової тканини більш проникною для дифундуючих речовин.
Для солоних м'ясопродуктів, що виробляються з свинини, велике значення має запобігання окисленню, тривалість псування жиру. Встановлено, що фенольні компоненти диму володіють антиокислювальними властивостями, причому найбільш активні висококиплячі фракції фенольних компонентів. Слід зазначити, Що при копченні концентрація фенолів в жировій тканині м'ясопродуктів зазвичай виявляється в півтора-два рази вище, ніж в м'язовій тканині.
До забарвленим фракціям диму відносяться: нейтральні і фенольні сполуки, що зумовлюють світло-коричневий колір, вуглеводна фракція, яка обумовлює червонувато-коричневий колір. У число нейтральних сполук входять смоли, які посилюють інтенсивність забарвл?/p>