Сутність, принципи і роль страхування
Методическое пособие - Банковское дело
Другие методички по предмету Банковское дело
овлений за договором термін процент за користування кредитом. Розмір відповідальності страхувальника визначається пропорційно до загальної суми процентів за кредит (від 50 до 90%);
4) страхування споживчого кредиту.
5) страхування комерційного кредиту (страхування векселів).
Страхування споживчого кредиту та комерційного кредиту відбуваються за тими ж правилами і умовами, що і попередні підвиди. Необхідним тут є встановлення кредитоспроможності позичальника.
Ухвалюючи рішення про кредитування і розмір кредиту на основі аналізу кредитоспроможності, банк встановлює міру ризику для визначення процента відповідальності страхувальника (чим вище ризик, тим вище процент відповідальності).
Тема 10. Перестрахування і співстрахування
10.1 Мета і сутність перестрахування
Для уникнення ризику страховик може відмовити у страхуванні або обмежити свою відповідальність визначеною сумою. У першому випадку страхова компанія може втратити потенційний прибуток, а також знизити свою репутацію. Одним з механізмів обмеження відповідальності виступає перестрахування.
Перестрахування це система економічних відносин, відповідно до якої страховик, частину відповідальності по прийнятих на страхування ризиків передає на узгоджених умовах іншим страховикам з метою забезпечення власної фінансової стійкості.
В основі перестрахування лежить договір, що укладається між відповідними учасниками.
Учасниками перестрахування є цедент (перестрахувальник) та перестраховик.
Цедент (перестрахувальник) страхова компанія, яка приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності по них передає на узгоджених умовах перестраховикові.
Перестраховик це страхова компанія, яка приймає в перестрахування частину ризиків від цедента на узгоджених умовах і зобовязується компенсувати цеденту відповідну суму страхового відшкодування.
Процес, повязаний з передачею ризику від цедента до перестраховика має назву перестрахувальна цесія або цедентування ризику.
У залежності від ролі яку відіграє сторона у договорі перестрахування виділяють активне і пасивне перестрахування.
Активним вважається перестрахування, яке веде страховик, що передає ризик в перестрахування. Пасивним - перестрахування для сторони, яка приймає відповідні ризики.
Відповідальність по виплаті страхового відшкодування перед страхувальником при перестрахуванні у повному обсязі несе перший страховик (цедент), незважаючи можливу кількоразову передачу ризиків. Перестраховик не несе ніякої відповідальності перед страхувальником, що уклав договір зі страховою компанією (цедентом). У свою чергу страховик не зобовязаний інформувати страхувальника про передачу в перестрахування частки прийнятих ризиків.
Після виплати страхового відшкодування страхувальнику у звязку зі збитками внаслідок страхового випадку, цедент може звернутися до перестраховика та отримати покриття відповідної частини сплаченого страхового відшкодування відповідно з договором перестрахування.
Цедент за передачу ризиків в перестрахування має право на отримання комісійної винагороди (комісії), а також тантьєми.
Комісійна винагорода (комісія) за перестрахування це узгоджена з перестраховиком частина понесених цедентом витрат по укладанню договорів страхування зі страхувальниками.
Тантьєма відрахування з прибутку перестраховика за результатами здійснення укладених договорів перестрахування.
10.2 Методи перестрахування
Методи перестрахування передбачають розподіл можливості та обовязковості проведення перестрахувальної цесії між цедентом й перестраховиком і обумовлюють види договорів перестрахування.
За методом проведення перестрахувальної цесії перестрахувальні операції поділяються на:
факультативні;
облігаторні;
факультативно-облігаторні;
облігаторно-факультативні.
Характерною ознакою факультативного перестрахування є те, що учасники перестрахувальної цесії мають можливості у прийнятті рішень стосовно передачі та прийняття ризиків в перестрахування на підставі індивідуальної оцінки відповідних страхових ризиків. Відзначений метод характеризується повною свободою сторін договору перестрахування, рішеннями яких можуть бути:
для цедента передати ризик у визначеному розмірі чи залишити його на власної відповідальності;
для перестраховика оцінити ризик й прийняти чи не прийняти визначену його частину.
Цедент приймає рішення про доцільність перестрахування, оцінюючий кожен ризик окремо. Перестраховик може відхилити пропозицію цедента, погодитись на участь у перестрахуванні цілком чи частково, або запропонувати свої умови проведення перестрахувальної цесії.
Договір облігаторного перестрахування передбачає обовязкову передачу цедентом перестраховику узгодженої частини ризиків, прийнятих на страхування та накладає на перестраховика зобовязання прийняти частки ризиків, запропоновані йому в перестрахування.
Облігаторне перестрахування найбільш вигідне для цедента, оскільки забезпечує автоматичне покриття заздалегідь визначених ризиків, але технічно більш складне. Договір облігаторного перестрахування встановлює такі умови, як територія страхового покриття, ліміт відповідальності перестраховика, розмір страхової премії, що передається в перестрахування, комісія за перестрахування і може бути розірваний по взаємному повідомлен