Суверенiтет Украiни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В¶ення ресурсiв, оскiльки вона отримуСФ мiнiмальну фiнансову та матерiально-технiчну пiдтримку. Держава мусить пiдтримати освiту заради збереження iснуючого рiвня ii якостi, допомогти протистояти труднощам перехiдного перiоду, щоб не втратити у майбутньому iнтелектуальний потенцiал нацii.
Схожа ситуацiя спостерiгаСФться i в сферi науки. Украiна маСФ потужнi науковi ресурси. Проте останнiми роками вони значно зменшилися. Нинi науково-технiчною дiяльнiстю в краiнi займаються понад 200 тис. осiб. Окрiм того, 32 тис. працiвникiв вузiв поряд з педагогiчною дiяльнiстю виконують i науково-технiчнi роботи. Понад 20 % загальноi кiлькостi наукових кадрiв становлять висококвалiфiкованi фахiвцi, якi мають ступенi доктора або кандидата наук.
Порiвняно з 1990 роком чисельнiсть спецiалiстiв скоротилася майже на третину. Основними причинами вiдтоку стали зниження престижу науковоi дiяльностi та зростання попиту на висококвалiфiкованих спецiалiстiв в iнших галузях, головним чином у комерцiйних структурах.
Непривабливiсть науковоi дiяльностi особливо гостро вiдчуваСФться щодо молодших вiкових груп. Питома вага спецiалiстiв у вiцi до 49 рокiв у iхнiй загальнiй чисельностi складаСФ лише 35 %, а спецiалiстiв вищоi квалiфiкацii - 42 %. СпостерiгаСФться також зменшення найбiльш активноi частини наукового потенцiалу краiни - кандидатiв наук. РЗхня чисельнiсть порiвняно з 1991 роком скоротилася майже на 15 %. Водночас вiдзначаСФться постарiння наукових кадрiв. Наприклад, понад 70 % загальноi чисельностi докторiв наук - тi, хто старший 50 рокiв. Про негаразди украiнськоi науки свiдчать також iншi показники, що стосуються ii кадрового забезпечення. На особливу увагу заслуговуСФ вивчення проблем мiграцii та емiграцii науковцiв. Вiдтiк "мiзкiв" з Украiни останнiми роками набув значних розмiрiв. Так, за 1994 рiк з наукових установ Украiни вибуло 616 докторiв наук, що на 17 % бiльше, нiж у попередньому роцi. З них за межi Украiни виiхало 90 докторiв наук. Цей показник суттСФво перевищуСФ вiдповiднi за попереднi роки, що свiдчить про наростання цiСФi вкрай негативноi тенденцii.[10. 21]
Науково-технiчна дiяльнiсть останнiми роками здiйснювалася у складних i несприятливих умовах. СпостерiгаСФться постiйне зниження частки витрат на науку у внутрiшньому валовому продуктi. Так, у 1994 роцi вона знизилася до 1,4 % проти 2,5 % у 1991 роцi i 3,1 % у 1990 i досягла тiСФi критичноi межi, за якою розпочинаСФться процес розпаду вiтчизняноi науки.
Не менш складною, сповненою внутрiшнiх суперечностей СФ нинiшня ситуацiя в украiнськiй культурi. На нiй також не могли не позначитися змiни, якi вiдбулися й вiдбуваються в полiтичнiй, соцiальнiй, економiчнiй сферах. Незважаючи на економiчну скруту, в Украiнi не закрито жодного театру, концертного залу чи фiлармонii. Навпаки, створено ряд нових художнiх колективiв, найближчим часом плануСФться ввести в дiю чимало клубних закладiв, музеiв, вiдкрити два нових театри. В хаосi, сум'яттi, у вирi "революцiйних" перебудов i перетворень вдалося зберегти потужний культурний потенцiал - той неоцiнений скарб, куди вкладено працю мiльйонiв.
З метою посилення державноi пiдтримки закладiв культури, що вiдiграють визначну роль у духовному життi суспiльства, для полiпшення умов iхнього подальшого розвитку Указом Президента Украiни № 587/94 вiд 11.10.94 "Про нацiональнi заклади культури" надано статус нацiональних провiдним творчим колективам, музеям, заповiдникам, бiблiотекам. Окремо слiд вiдзначити великi позитивнi зрушення у справi вiдродження й розвитку культур нацiональних меншин Украiни. Декларацiя прав нацiональностей Украiни, Закон "Про нацiональнi меншини в Украiнi", сам процес створення нацiонально-культурних товариств, яких сьогоднi налiчуСФться близько 300, унеможливили в державi (чи не СФдинiй серед республiк колишнього Союзу) мiжнацiональнi та етнiчнi конфлiкти.
Однак в цiлому культура Украiни переживаСФ сьогоднi не найкращi часи. РЗi великий комплекс працюСФ на гранi зупинки, у безперервних пошуках порятунку, в аварiйному, можна сказати, режимi. Нинiшня релiгiйна ситуацiя в Украiнi також надзвичайно складна, що СФ наслiдком попереднiх спроб витiснити релiгiйнiсть на периферiю суспiльноi свiдомостi, здiйснюваних у рамках квазiатеiстичного експерименту, що тривав понад 70 рокiв. На сучасну ситуацiю вiдчуваСФться також вплив колишнього загального полiтичного контексту, спрямованого на знищення нацiонально особливого в релiгiйностi населення Украiни. Практично повна вiдсутнiсть превентивних крокiв тодiшньоi влади, спрямованих на пом'якшення протирiч та конфлiктiв у релiгiйному середовищi не сприяла ii покращанню.
Останнiми роками релiгiйна ситуацiя в Украiнi визначалася активним перерозподiлом сфер впливу мiж суб'СФктами релiгiйного життя, значним екстенсивним розвитком релiгiйних органiзацiй та поверненням релiгiйного середовища до функцiонування за iманентними законами. На сьогоднi в Украiнi дiСФ близько 18 тис. релiгiйних громад, проблемами яких опiкуСФться майже 15 тис. священнослужителiв, 216 монастирiв (3,5 тис. ченцiв i черниць), 72 церковнi навчальнi заклади, де здобувають духовну освiту понад 7 тис. слухачiв, видаСФться понад 80 релiгiйних перiодичних видань. Отже, в усiх сферах соцiально-гуманiтарного розвитку на сьогоднi зберiгаСФться вкрай складне становище, виправлення якого потребуСФ надзвичайних зусиль суспiльства.
Необхiдна грунтовна програма соцiально-гуманiтарного р