Суверенiтет Украiни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
о-державноi елiти. Остання розпалася на кiлька груп: 1) та, що намагалася зберегти статус-кво (найбiльш яскравим ii лiдером був Андропов);
2) та, яка зрозумiла, що зберегти iснуючий стан речей неможливо, необхiдно модернiзувати суспiльнi стосунки (вождi й прихильники "перебудови" на чолi з М. Горбачовим); 3) найбiльш активна група, потреби й амбiцii якоi вимагали бiльш широкого суспiльного простору, нiж його мiг надати соцiалiстичний лад (це так званi "реформатори", якi обрали Б. РДльцина виразником своiх полiтичних iнтересiв). Ця остання група, одержавши могутню пiдтримку новоявлених пiдприСФмцiв, зрештою взяла гору. У запеклiй боротьбi за владу iз своiми колишнiми номенклатурними партнерами "реформатори" змушенi були зруйнувати соцiалiстичну державу, що й уможливило поширення сепаратистських настроiв, якi були пiдхопленi й використанi нацiонально-патрiотичними силами союзних республiк.
Отже, за винятком щойно утворених, в основному зусиллями колишнiх дисидентiв та представникiв лiтературно-мистецькоi iнтелiгенцii, малочисельних нацiонал-демократичних органiзацiй, украiнське суспiльство, в цiлому, виявилося нi духовно, нi органiзацiйно не готовим до негайноi i послiдовноi реалiзацii iдеi державноi незалежностi, що обумовило важко вiдтворюванi втрати у першi роки пiсля ii здобуття.
Тодiшня украiнська правляча елiта, дiяльнiсть якоi була генетично пов'язана з функцiонуванням в умовах наддержави, провадила скорiше сепаратистську лiнiю щодо союзного центру, анiж проявляла нацiонально-патрiотичнi поривання. Точнiше, у своСФму бажаннi бачити Украiну незалежною державою вона бiльшою мiрою керувалася iдеСФю звiльнення вiд безроздiльноi опiки центру, нiж корiнними iнтересами нацii щодо завоювання власноi державностi. Останнi стали полiтичною домiнантою дещо пiзнiше.
Неоднозначно проходило i становлення масовоi нацiональноi самосвiдомостi як бази для проголошення i змiцнення украiнськоi державностi. На першому етапi широкi маси спокусилися передусiм iлюзiСФю власного добробуту, зростанню якого начебто заважав всепоглинаючий i ненажерливий союзний центр; незалежнiсть i свобода сприймалися значною частиною населення не як самоцiннiсть, а в суто утилiтарному виглядi, як безпосереднiй засiб задоволення своiх життСФвих потреб.
Недостатнiсть високорозвиненоi нацiональноi свiдомостi спричинила слабкiсть i розрiзненiсть нацiонально-демократичних сил, сприяла загостренню та протистоянню соцiально-полiтичних груп, що привело до вiдчуження влади вiд народу, втрати ii впливу на хiд суспiльного життя, а отже - авторитету. Нацiя роздiлилася. По-перше, на прихильникiв нацiонального вiдродження i на прихильникiв вiдновлення колишнього Союзу, на захисникiв реформ i тих, хто бажав повернутися до старих форм суспiльного життя; по-друге, на багатих i бiдних, на вдоволених своiм життям i достатком та вкрай нужденних; по-третСФ, на рiзновекторнi полiтичнi партii та рухи, на ворогуючi мiж собою елiти (передусiм стара ортодоксальна партноменклатурна i новонароджена реформаторська); вчетверте, з'явилися ознаки протистояння держави й громадянського суспiльства, а в них спалахнуло гiпертрофоване протиборство законодавчоi та виконавчоi влади та ворожнеча iндивiдiв за джерела прибуткiв (чи хоча б iснування), за особисте лiдерство, за посади, привiлеi тощо.[17. 103]
СуттСФвi вiдмiнностi в розвитку нацiональноi свiдомостi та полiтичних процесiв у регiональному вимiрi - у Захiднiй i Схiднiй Украiнi, у Криму, на Закарпаттi тощо також використовувалися рiзними полiтичними силами, особливо крайньо лiвого та сепаратистського спрямування, не для консолiдацii нацii i держави, а для роздмухування протирiч.
II. НАРОДОВЛАДДЯ.
Громадяни Республiки всiх нацiональностей становлять народ Украiни. Народ Украiни СФ СФдиним джерелом державноi влади в Республiцi. Повновладдя народу Украiни реалiзуСФться на основi ii Конституцii як безпосередньо, так i через народних депутатiв, обраних до Верховноi i мiiевих Рад.
Вiд iменi всього народу може виступати виключно Верховна Рада Украiни. Жодна полiтична партiя, громадська органiзацiя, iнше угрупування чи окрема особа не можуть виступати вiд iменi всього народу Украiни.
Украiна - республiка. Вся повнота влади в Украiнi належить народовi. Народ, який складають громадяни усiх нацiональностей, СФ СФдиним джерелом державноi влади, мiiевого i регiонального самоврядування.
Держава визнаСФ, пiдтримуСФ мiiеве i регiональне самоврядування, не втручаСФться у його сферу. В Украiнi дiСФ принцип верховенства права. Найвищу юридичну силу маСФ Конституцiя. Норми Конституцii СФ нормами прямоi дii. Закони та iншi правовi акти не повиннi суперечити Конституцii Украiни.
Громадяни здiйснюють своi права за принципом "дозволене все, що не заборонене законом".
Державнi органи, органи мiiевого i регiонального самоврядування i iхнi посадовi особи здiйснюють своi повноваження за принципом "дозволене лише те, що визначене законом".
Суспiльне життя в Украiнi базуСФться на засадах полiтичного, економiчного та iдеологiчного плюралiзму. Держава гарантуСФ рiвне право громадян i iхнiх об'СФднань на участь у державних справах. Держава визнаСФ рiзноманiтнiсть форм власностi, створюСФ рiвнi правовi умови для iхнього захисту.
Жодна iдеологiя не повинна о