Суверенiтет Украiни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ВСТУП
В Декларацii про державний суверенiтет Украiни, прийнятiй Верховною Радою тодi ще Украiнськоi РСР, 16 липня 1990 року сказано, що: Верховна Рада Украiнськоi РСР, виражаючи волю народу Украiни, прагнучи створити демократичне суспiльство, виходячи з потреб всебiчного забезпечення прав i свобод людини, шануючи нацiональнi права всiх народiв, дбаючи про повноцiнний полiтичний, економiчний, соцiальний i духовний розвиток народу Украiни, визнаючи необхiднiсть побудови правовоi держави, маючи на метi утвердити суверенiтет i самоврядування народу Украiни, проголосила державний суверенiтет Украiни як верховенство, самостiйнiсть, повноту i неподiльнiсть влади Республiки в межах ii територii та незалежнiсть i рiвноправнiсть у зовнiшнiх зносинах.
24 серпня 1998р. в Украiнi широко вiдзначалася знаменна дата: сьома рiчниця з дня проголошення ii незалежностi. П'ять прожитих рокiв для краiни - строк невеликий. Проте, вiн не тiльки дозволяСФ, але й примушуСФ нас пiдвести деякi пiдсумки. Вже назрiла необхiднiсть осягнути уявним поглядом шлях, який ми пройшли за цей час, тверезо оцiнити досягненнi результати i зробити певнi висновки на майбутнСФ[6. 22].
Цей ювiлей - добрий привiд для того, щоб всiм нам (украiнському суспiльству) замислитись: а чи у потрiбному напрямку ми рухаСФмося, чи тим шляхом йдемо, де саме зараз знаходимося, як ми тут опинились i що ж нам робити далi?
Зараз Украiнi дуже потрiбнi серйозний, неупереджений i критичний аналiз ситуацii, що склалася, чесне викриття причин помилок i невдач, визначення насущних потреб суспiльства, справжнiх цiлей i завдань соцiального розвитку, а також вибiр найкращих засобiв i методiв для iх здiйснення.
Державний суверенiтет - це основа сили держави, його спроможностi ефективно здiйснювати своi функцii. У той же час суверенiтет не може бути основою для антиправових дiй, для сваволi. Наприклад, для того щоб привласнить собi право вiйни, для одностороннього довiльного припинення iснуючих правових вiдношень, у яких бере участь держава.
Можна також сказати, що Державний суверенiтет -це незалежнiсть державноi влади вiд всякоi iншоi влади усерединi краiни i поза ii, виражена в ii винятковому, монопольному правi самостiйно i вiльно вирiшувати усi своi справи.
Ця робота - одна з перших спроб з позицiй системного пiдходу розглянути питання про цiлiснiсть Украiни як новоi соцiальноi системи, що виникла у результатi розпаду Союзу РCР у 1991 р. Системний пiдхiд, як методологiчний напрямок у науцi, виходить iз того, що весь оточуючий нас свiт, матерiальний та iдеальний, i будь-який з iснуючих у ньому об'СФктiв (процесiв) являСФ собою цiлiсне утворення - систему. Пiд системою звичайно розумiСФться вiдносно вiдокремлена множина взаСФмопов'язаних i взаСФмодiючих тим або iншим чином компонентiв (елементiв i частин).
Звертання до цiСФi проблеми далеко не випадкове. Стимулом до цього послужив очевидний факт: пiсля вiсьми рокiв свого незалежного iснування, Украiна опинилася на пiку затяжноi, дуже тяжкоi i глибокоi загальносистемноi кризи, що охопила практично всi сторони життя нашого суспiльства. По своiх масштабах i глибинi вона вже об'СФктивно наближаСФться до нацiональноi катастрофи.
I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАРЗНСЬКОРЗ НАЦРЖРЗ.
Украiна як суверенна нацiональна держава розвиваСФться в iснуючих кордонах на основi здiйснення украiнською нацiСФю свого невiд'СФмного права на самовизначення.
Украiна здiйснюСФ захист i охорону нацiональноi державностi украiнського народу.
Будь-якi насильницькi дii проти нацiональноi державностi Украiни з боку полiтичних партiй, громадських органiзацiй, iнших угрупувань чи окремих осiб переслiдуються за законом.
Розвиток украiнського суспiльства у 1991-1996 роках був украй складний i неоднозначний. Серед величезного розмаiття рiзновекторно взаСФмодiючих проблем, з якими зiткнулася Украiна, чiтко простежуються двi основнi тенденцii суспiльного розвитку, якi, тiсно переплiтаючись, доповнюють одна одну. Це: 1) змiна суспiльно-економiчних вiдносин i 2) становлення державноi незалежностi. Неупереджений аналiз об'СФктивного ходу подiй пiдводить до визнання наступних принципових фактiв новiтньоi iсторii.
Крах тоталiтарноi радянськоi iмперii створив сприятливi умови для здобуття Украiною державного суверенiтету. Понад сiмдесяти рокiв в украiнських землях майже безперервно проводилася послiдовна полiтика денацiоналiзацii усiх сфер життя та його русифiкацii. Об'СФктивно ця полiтика стала продовженням зусиль царату з доконечного iнтегрування украiнських земель до складу iмперii.
Перемога бiльшовикiв у революцiйних подiях 1917 року логiчно привела до iхнього збройного наступу на Украiну та до поразки тут нацiонально-визвольних сил. Вже на початку 20-х рокiв ХХ ст. нацiонально-визвольний рух в Украiнi був остаточно придушений. Щоправда, 20-тi роки були позначенi також полiтикою "украiнiзацii" та "коренiзацii", що привела до певного змiцнення украiнства. Однак слiд зазначити, що правлячий режим жорстко контролював процес нацiонального вiдродження, утримуючи його в тих межах, в яких вiн мiг бути корисним цьому режимовi. Природно, що про розвиток цього процесу аж до здобуття Украiною незалежностi не могло бути й мови. Бiльше того, вже в кiнцi 20-х-на початку 30-х рокiв процес украiнiзацii було придушено, а дещо згодом його чiльнi