Суверенiтет Украiни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
iкованоi робочоi сили, як краiна з невикористаним потенцiалом пiдприСФмств, що стали на рейки конверсii. Особливоi уваги заслуговуСФ питання спiвробiтництва з краiнами Центральноi РДвропи колишнiми членами РЕВ. Тут реалiзовано далеко не всi можливостi подолання негативних наслiдкiв, пов'язаних з розпадом РЕВ. Таким чином, за версiСФю прихильникiв "СФвропейського вектора", до украiнських завдань стратегiчного порядку належать гуманiтарна, культурна i полiтична iнтеграцiя iз Захiдною РДвропою i, наскiльки це можливо, ефективне економiчне спiвробiтництво з нею. Щодо краiн Схiдноi РДвропи, то до перерахованих завдань додаСФться ще й економiчна iнтеграцiя. "асне кажучи, й досi украiнська полiтична елiта не маСФ чiткоi вiдповiдi на питання геополiтичного вибору. В дослiдницькiй лiтературi, у виступах офiцiйних представникiв це питання маСФ скорiше форму кон'юнкцii, тобто РДвропа i РДвразiя. Хоча з огляду на культурний, полiтичний, iсторичний, навiть психологiчний змiст поняття "РДвропа" та "РДвразiя" СФ такими, що дуже суттСФво рiзняться.[6. 45]
Так звану "СФвропейсько-СФвразiйську" геополiтичну дилему ускладнюСФ нерозв'язанiсть проблеми росiйсько-украiнських вiдносин. СтаСФ очевидним, що iснуюча в них напруженiсть значною мiрою штучна. Нi в культурному, нi в економiчному, нi в полiтичному або вiйськовому вимiрах вона не маСФ достатнiх пiдстав. Напевне, ця штучнiсть стала наслiдком невмiння (або небажання) полiтичних елiт двох краiн працювати у режимi полiтичного дiалогу. Таку ситуацiю
слiд визначити як феномен "залишковоi iдеологiзацii". З одного боку "конфлiкту" в першi роки незалежностi Украiни бачили настроi нацiонального романтизму та провiнцiйного нонконформiзму, а з iншого - традицiйна зверхнiсть у ставленнi до "молодшого брата". Геополiтичний словник, який визначав би суть росiйсько-украiнських вiдносин у перший перiод пiсля розпаду СРСР, мав би категоричний характер: або "Геть вiд Москви!", або "Украiна - це Малоросiя" (тобто пiвденна окраiна Росii). З обранням Президентом Л. Д. Кучми позицiя Украiни позбавилася нереалiстичних складових у вiдношеннях до Росii, чого, на жаль, не можна сказати про певнi кола московських полiтикiв. Саме в цьому причина неузгодженостей у росiйсько-украiнських вiдносинах. Очевидно, що iдентифiкацiя Украiни як сфери "життСФвих iнтересiв" Росii однаковою мiрою iдентифiкуСФ Росiю як сферу "життСФвих iнтересiв" самоi Украiни, для якоi вона (Росiя) СФ головним торговельним партнером та постачальником сировини. Слiд зважити на те, що у разi вибору Украiною "СФвразiйського" шляху, iй доведеться iдентифiкувати себе у просторi полiтичних та економiчних перспектив розвитку Росii. А тут дуже багато невiдомого. Навряд чи слiд повнiстю погоджуватися з думкою деяких захiдних спостерiгачiв, що "демократичнi реформи в Росii незворотнi". Украiнську громадськiсть не може не турбувати процес легiтимiзацii радикально-нацiоналiстичних тенденцiй у росiйському полiтичному життi, посилення позицiй вiйськових i представникiв вiйськово-промислового комплексу у структурах росiйськоi влади, прагнення Росii контролювати геополiтичний простiр СНД та деякi краiни на Близькому Сходi й у Пiвденно-схiднiй Азii. Бiльшiсть захiдних спостерiгачiв та експертiв визнають посилення в росiйськiй зовнiшнiй полiтицi, якщо i не вiдкрито iмперських, то принаймнi проiмперських настроiв.
Але й вiдверта вiдмова вiд "СФвразiйського вектора" теж неможлива. Сучасна РДвропа - це скорiше своСФрiдний елiтарний клуб, де iснуСФ чiтка система розпiзнавальних знакiв "свiй-чужий", i Украiнi там поки що вiдводиться досить умовна роль. Тим бiльше, що росiйський полiтичний iстеблiшмент вiдчуваСФ гостру алергiю на будь-якi самостiйнi зовнiшньо й внутрiшньополiтичнi кроки Украiни.
Слiд вiдзначити, що з точки зору геостратегiчних iнтересiв Украiни не iснуСФ (i не може iснувати, враховуючи культурну та iсторичну близькiсть) принципових перешкод для того, щоб визнати Росiю своiм геостратегiчним союзником. Але наскiльки саме росiйський полiтичний iстеблiшмент готовий визнати Украiну повноцiнним геостратегiчним союзником? Доля так званого масштабного договору мiж РосiСФю та Украiною СФ своСФрiдною вiдповiддю не це питання.
Вiдносини з РосiСФю найближчими роками будуть займати центральне мiiе в зовнiшнiй полiтицi Украiни. Помiтний вплив "росiйського фактора" вiдчуватиметься i в стратегii внутрiшньоi полiтики, в усiх сферах суспiльного життя.
Вкрай важливим СФ те, що характер росiйсько-украiнських вiдносин впливаСФ на розвиток внутрiшньополiтичноi ситуацii в Украiнi. Суб'СФкти полiтичноi дiяльностi пов'язують з ними внутрiшньополiтичнi проблеми, власнi полiтичнi iнтереси i намагання. Це призводить до постiйно дiючого конфлiкту мiж полiтичними силами нацiональноi i прокомунiстичноi орiСФнтацii. Беручи до уваги, що полiтична карта Украiни традицiйно маСФ регiональний вимiр, незбалансованiсть вiдносин мiж двома краiнами провокуСФ певну напругу мiж Схiдними регiонами, де превалюСФ електорат полiтичних сил "лiвоi" орiСФнтацii, i Захiдним регiоном, де традицiйно вiддавали перевагу полiтичним орiСФнтацiям нацiонального спрямування. Крiм того, питання украiнсько-росiйських вiдносин постiйно провокуСФ конфлiкти лiнiСФю Крим-Центр. Проросiйськi полiтичнi орiСФнтацii вiдчутно впливають на суспiльну думку пiвострова.
Найбiльш оптимальним варiантом укр