Суверенiтет Украiни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
аСФ економiчного та полiтичного урiвноваження наших вiдносин i на Заходi, i на Сходi. Стратегiчний вибiр на приСФднання до СФвропейських iнтеграцiйних процесiв жодною мiрою не повинен позначитися на зусиллях щодо забезпечення iнтересiв Украiни на постсоюзному просторi. У першi роки пiсля розпаду СРСР тут багато втрачено. Але полiтика Украiни на цьому напрямi поступово стаСФ дедалi активнiшою i прагматичнiшою".[6. 39]
Украiнський геополiтичний романтизм закiнчився досить швидко. Цьому сприяли двi важливi подii: вирiшення долi ядерноi зброi в Украiнi та питання розширення НАТО на Схiд. У 1992-1993 рр. у зв'язку з питаннями, пов'язаними з ядерним статусом Украiни, iй вперше довелося реально зiткнутися з пошуком рацiональних рiшень в контекстi трикутника "Захiд (насамперед США)-Росiя -Украiна". Украiнське керiвництво тодi вiдчувало тиск як з боку США, так i Росii. КиСФву реально загрожувала небезпека стати символом дестабiлiзацii в РДвропi. РЖснувала реальна загроза зовнiшньополiтичноi iзоляцii Украiни. Завдяки здоровому глузду й
умiнню знайти рацiональний вихiд iз ситуацii, яка склалася, долю ядерноi зброi на територii Украiни на сьогоднi вирiшено. Тут украiнська дипломатiя набула позитивного досвiду, сенс якого, передусiм, полягаСФ в тому, що повторення такоi унiкальноi ситуацii, коли президенти США i Росii об'СФднують своi зусилля, щоб робити прямий тиск на Украiну, хочеться сподiватися, вже не буде.
Вироблення рацiональноi точки зору, яка б вiдповiдала нацiональним iнтересам щодо розширення НАТО, власне, було наступним iспитом як для професiйних полiтикiв, так i для громадськоi думки. З точки зору iнтересiв нацiональноi безпеки Украiни принципове значення маСФ те, як i в якiй формi буде вирiшено питання вступу до альянсу нових учасникiв. Перебуваючи в геополiтичному вимiрi регiональною державою, Украiна зацiкавлена в процесах, що сприяють змiцненню регiональноi безпеки, стабiлiзацii та розширенню структур колективноi безпеки в РДвропi. Таким чином, краiни-претендентки на вступ до НАТО можуть розраховувати на моральну пiдтримку Украiни. Тим часом Украiна виступаСФ за розробку оптимального механiзму вступу до альянсу нових краiн: по-перше, цей механiзм маСФ бути розроблений за умов, коли вiдсутня безпосередня загроза зовнiшньоi воСФнноi агресii; по-друге, вiн не повинен порушувати (хоч i досить умовного) балансу iнтересiв, що склався (наприклад, залишаСФться нерозв'язаним питання про те, яким чином цей крок позначиться на безпецi нашоi краiни у випадку, якщо сфера вiдповiдальностi НАТО пройде периметром кордонiв Украiни); по-третСФ, не варто не враховувати вплив Росii. Штучне створення вакууму структур безпеки навколо Росii може спонукати ii до вiдвертого експансiонiзму у своiй зовнiшнiй полiтицi.[6. 40]
Украiна пройшла перший етап iдентифiкацii у зовнiшньополiтичнiй сферi. Чорно-бiла схема геополiтичного мислення, яка була притаманна полiтичнiй елiтi та громадськiй думцi за часiв перших рокiв незалежностi, починаСФ трансформуватися у
бiльш рiзноманiтний досвiд стратегiчного планування полiтики. Украiна за своiм геополiтичним статусом i можливостями СФ типовою регiональною державою, й тому, щоб ii iнтереси стали реальнiстю в архiтектонiцi континентального геополiтичного простору, iй треба ще раз уважно проаналiзувати здобутки i проблеми перших п'яти рокiв незалежностi. Головним успiхом Украiни на зовнiшньополiтичнiй аренi СФ те, що вона стаСФ впливовою в РДвропi державою, з нею починають рахуватися.
Не буде перебiльшенням сказати, що упродовж семи рокiв для Украiни було й залишаСФться актуальним питання геополiтичного вибору: РДвропа чи РДвразiя? Аргументи прихильникiв "СФвразiйського вектора" добре вiдомi: це перспективи взаСФмовiдносин з республiками Середньоi Азii та Закавказзя в рамках СНД. Можна прослiдкувати трансформацiю концепцiй цих вiдносин - вiд беззастережноi iзоляцii (на перших етапах незалежностi Украiни) до усвiдомлення необхiдностi крупно- масштабноi взаСФмовигiдноi господарськоi кооперацii (аж до вiдновлення СРСР, що не розглядаСФться тут як серйозна альтернатива). Прихильники "СФвразiйського вектора" стверджують, що, незважаючи на неструктурованiсть геополiтичного простору у межах СНД, слiд визнати - реальноi альтернативи Спiвдружностi у тому виглядi, в якому вона iснуСФ, на сьогоднi поки що немаСФ. РДвразiйський напрямок це СФдиний шлях експорту украiнськоi продукцii, яка ще не вiдповiдаСФ СФвропейським стандартам, а також СФдиний шлях позбавитися ролi сировинного й аграрного придатка розвинених краiн.
Прихильники "СФвропейського вектора" також пропонують вагомi аргументи: для Украiни сучасна РДвропа становить iнтерес як стратегiчного, так i тактичного порядку. Розвиток науки, освiти, релiгii, мистецтва тощо в Украiнi нерозривно пов'язаний з розвитком СФвропейськоi культурноi традицii. Тому iснуюча в громадськiй думцi настанова на "необхiднiсть входження Украiни в РДвропу", тобто прагнення бачити ii повноправним учасником СФвропейських процесiв, не СФ схематичною або iлюзорною. До стратегiчних iнтересiв Украiни в РДвропi належать необхiднiсть технологiчноi модернiзацii вiтчизняного виробництва, можливiсть оволодiння наукомiсткими технологiями, потреба у захiдних iнвестицiях в украiнську економiку й у фiнансовому спiвробiтництвi. Очевидно, що i для Заходу Украiна становить безпосереднiй iнтерес як великий споживчий ринок, джерело вiдносно дешевоi квалiф