Споживчий кредит та перспективи його розвитку в УкраСЧнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
ття;
- спецiалiзованi фiнансовi компанiСЧ споживчого кредитування ;
Таким чином, аналiзуючи наведенi матерiали слiд вiдзначити, що не iснуСФ СФдиноСЧ класифiкацiСЧ споживчих кредитiв. В роботi запропонована класифiкацiя, яка СФ найбiльш вдалою, на мiй погляд, за кредитним ризиком забезпечення обтАЭСФктiв споживчого кредитування:
- малоризикове цiльове iпотечне кредитування з заставою нерухомостi та страхуванням (до 100000 доларiв США);
- середньоризикове цiльове кредитування засобiв транспорту з СЧх заставою та страхуванням (до 20000 доларiв США);
- високоризикове цiльове кредитування придбання меблiв та складноСЧ побутовоСЧ технiки без застави (до 5000 доларiв США);
- найризиковiше нецiльове беззаставне кредитування придбання
споживачем товарiв та послуг(до 1000 доларiв США).
1.3 Правове регулювання процесу споживчого кредитування в УкраСЧнi
Правове регулювання вiдносин мiж споживачами товарiв, робiт i послуг та виробниками i продавцями товарiв, виконавцями робiт i тими, хто надаСФ послуги, здiйснюСФться за допомогою законодавства про захист прав споживачiв, що мiстить сукупнiсть галузевих нормативних правових актiв, у яких встановлюються основнi права споживачiв, визначаСФться механiзм реалiзацiСЧ та захисту цих прав, зокрема щодо гарантiй, а також встановлюються юридичнi наслiдки порушення зазначених прав [74].
Одне з центральних мiiь у споживчому законодавствi УкраСЧни посiдаСФ саме Закон Про захист прав споживачiв, який, необхiдно визнати, СФ комплексним нормативним правовим актом [27]. У ньому обСФднанi норми цивiльного та адмiнiстративного права, представленi норми цивiльного процесуального та фiнансового права. 1 грудня 2005 р. ВР УкраСЧни прийняла Закон УкраСЧни Про внесення змiн до Закону УкраСЧни Про захист прав споживачiв, яким Закон УкраСЧни Про захист прав споживачiв викладено в новiй редакцiСЧ. Основною новизною цих змiн СФ те, що нормами зазначеного Закону регулюються вiдносини iз надання споживчого кредиту.
Закон визначаСФ споживчий кредит як кошти, що надаються кредитодавцем (банком або iншою фiнансовою установою) споживачевi на придбання продукцiСЧ [27]. Споживачем виступаСФ фiзична особа, яка придбаваСФ, замовляСФ, використовуСФ або маСФ намiр придбати чи замовити продукцiю для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з пiдприСФмницькою дiяльнiстю або виконанням обовязкiв найманого працiвника. ПродукцiСФю, в розумiннi Закону, СФ будь-якi вироби (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспiльних потреб. Таким чином, споживчий кредит це не тiльки кредитування на придбання товару, а й на надання певних послуг.
Нормами ст. 11 Закону врегульовано права споживачiв на випадок укладення ними кредитних договорiв (зокрема, при здiйсненнi операцiй з кредитування банкiвських рахункiв споживачiв), вiдповiдно до яких кредитодавець надаСФ кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати СЧх споживачевi на придбання продукцiСЧ, а споживач зобовязуСФться повернути СЧх разом iз нарахованими вiдсотками.
Права споживача в разi придбання ним продукцiСЧ у кредит обумовлюються наступними документами та процесами, встановленими Законом [27]:
1. Договiр про надання споживчого кредиту укладаСФться мiж кредитодавцем та споживачем, вiдповiдно до якого кредитодавець надаСФ кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати СЧх споживачевi для придбання продукцiСЧ у розмiрi та на умовах, встановлених договором, а споживач зобовязуСФться повернути СЧх разом з нарахованими вiдсотками.
2. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобовязаний повiдомити споживача у письмовiй формi про:
1) особу та мiiезнаходження кредитодавця;
2) кредитнi умови, зокрема:
а) мету, для якоСЧ споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявнi форми кредитування з коротким описом вiдмiнностей мiж ними, в тому числi мiж зобовязаннями споживача;
г) тип вiдсотковоСЧ ставки;
ТС) суму, на яку кредит може бути виданий;
д) орiСФнтовну сукупну вартiсть кредиту та вартiсть послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелiк усiх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адмiнiстративнi витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);
е) строк, на який кредит може бути одержаний;
СФ) варiанти повернення кредиту, включаючи кiлькiсть платежiв, СЧх частоту та обсяги;
ж) можливiсть дострокового повернення кредиту та його умови;
з) необхiднiсть здiйснення оцiнки майна та, якщо така оцiнка СФ необхiдною, ким вона здiйснюСФться;
и) податковий режим сплати вiдсоткiв та про державнi субсидiСЧ, на якi споживач маСФ право, або вiдомостi про те, вiд кого споживач може одержати докладнiшу iнформацiю;
i) переваги та недолiки пропонованих схем кредитування.
3. Кредитодавець не маСФ права вимагати вiд споживача вiдомостей, якi не стосуються визначення його платоспроможностi та не СФ необхiдними для надання споживчого кредиту.
Персональнi данi, одержанi вiд споживача або iншоСЧ особи у звязку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцiнки фiнансового стану споживача та його спроможностi виконати зобовязання за таким договором.
Не СФ порушенням положень абзацу другого цiСФСЧ частини повiдомлення кредитодавцем вiдомостей пр