Споживчий кредит та перспективи його розвитку в УкраСЧнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
В·умiннi - споживчий кредит це кредит, який надаСФться не тiльки фiзичним, але i юридичним особам на споживчi цiлi, коли юридичнi особи опосередковано надають кошти отриманого кредиту своСЧм працiвникам у виглядi централiзованого придбання для них квартир, дач, земельних дiлянок пiд садiвництво.
Споживчий кредит може надаватись як банками, та кредитними установами небанкiвського типу, а також юридичними i фiзичними особами. В УкраСЧнi кредитними установами небанкiвського типу, що надають споживчий кредит, СФ ломбарди (надають кредит пiд рухоме майно - дорогоцiнностi, антикварiат, одяг тощо), кредитнi спiлки, пiдприСФмства звязку (телеграми i телефоннi розмови в кредит), торговельнi органiзацiСЧ (продаж товарiв з розстрочкою платежу). Кредити своСЧм працiвникам можуть надавати субСФкти господарювання за рахунок спецiальних фондiв, якi вони створюють у результатi розподiлу прибутку, що залишаСФться в СЧх розпорядженнi. Фiзичнi особи також можуть надавати кредит на споживчi цiлi одна однiй.
Спiрним серед економiстiв СФ питання щодо надання споживчого кредиту юридичним особам. На думку авторiв, юридичнi особи можуть отримувати споживчий кредит. Так у багатьох краСЧнах з ринковою економiкою пiдприСФмства забезпечують своСЧх працiвникiв житлом та обСФктами соцiально-культурного призначення. Навiть за умов економiчноСЧ кризи в УкраСЧнi деякi пiдприСФмства здiйснюють будiвництво таких обСФктiв, особливо житлових будинкiв. Для СЧх будiвництва вони можуть отримувати кредит.
Окрiм забезпечення соцiальних потреб населення, споживчий кредит вiдiграСФ значну роль у формуваннi платоспроможного попиту населення, який, у свою чергу, впливаСФ на розвиток економiки краСЧни, полегшуючи процес реалiзацiСЧ продукцiСЧ, прискорюючи отримання прибутку i доходiв державного бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допомагаСФ регулювати грошовий обiг у краСЧнi.
До 2003 року Нацiональним банком УкраСЧни споживчий кредит визначався як позичка, яка надаСФться тiльки в нацiональнiй грошовiй одиницi фiзичним особам - резидентам УкраСЧни на придбання споживчих товарiв тривалого користування та послуг, тобто реклама видачi споживчих кредитiв в iноземнiй валютi порушувала Декрет Кабiнету Мiнiстрiв тАЮ Про валютне регулюваннятАЭ , в якому СФдиним законним платiжним засобом на територiСЧ УкраСЧни визначена нацiональна валюта гривня i , вiдповiдно, цiна на територiСЧ УкраСЧни на всi споживчi товари тривалого користування та послуги визначаСФться в актах купiвлi-продажу тiльки в гривнях [6].
Постановою Правлiння НБУ вiд 05.03.2003 р. №79 тАЬПро внесення змiн до Положення про кредитуваннятАЭ (нинi скасована) було визначено, що споживчий кредит може бути виданий банком не лише в нацiональнiй грошовiй одиницi, а й в iноземнiй валютi. Крiм того, скасовано дотримання цiльового використання споживчого кредиту. Але цiльовий характер використання споживчих кредитiв може бути передбачений у кредитному договорi за згодою сторiн. В процедурi надання кредитiв скасовано колегiальнiсть вирiшення питання про надання кредиту незалежно вiд його розмiру банки приймають рiшення щодо надання кредитiв позичальникам вiдповiдно до своСЧх статутiв та внутрiшнiх положень, якi регулюють кредитну дiяльнiсть.
Таким чином, проаналiзувавши вищенаведене, слiд вiдмiтити, що споживчий кредит маСФ багато специфiчних рис, пов`язаних iз особливостями сфери особистого споживання громадян.
По-перше, цей вид позики вiдображаСФ вiдносини мiж кредитором i позичальником, сенс яких полягаСФ у кредитуваннi кiнцевого споживання, на вiдмiну вiд позик, якi надають суб`СФктам господарювання для виробничих цiлей або для придбання активiв, що породжують рух вартостi.
По-друге, на вiдмiну вiд iнших видiв кредиту, якими користуються переважно суб`СФкти господарювання, споживчi кредити одержують, як правило, фiзичнi особи.
По-третСФ, споживчий кредит СФ засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, iндивiдуальних потреб людей. Така позика прискорюСФ отримання певних благ ( товарiв, послуг), якi вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхiднi для купiвлi цих товарно-матерiальних цiнностей або послуг, будiвництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, пiдвищуСФ СЧх платоспроможний попит, життСФвий рiвень в цiлому, а з iншого прискорюСФ реалiзацiю товарних запасiв, послуг, сприяСФ створенню основних фондiв.
По-четверте, всi види споживчого кредиту мають соцiальний характер, оскiльки вони сприяють вирiшенню суспiльних проблем пiдвищенню життСФвого рiвня населення (передусiм iз низьким та середнiми доходами ), утвердженню принципiв соцiальноСЧ справедливостi. Саме iз цiСФСЧ причини споживче кредитування здебiльшого регулюСФться державами особливо ретельно. У нашiй краСЧнi це виражаСФться у тому, що споживчi позики зазвичай надаються на пiльгових умовах.
В процесi погашення споживчих позик у населення зменшуСФться на вiдповiдну суму платоспроможний попит, що необхiдно враховувати при визначеннi обсягу та структури товарообiгу, платних послуг, динамiки доходiв та витрат населення, грошовоСЧ маси в обiгу. Таким чином розмiр кредитiв тiсно повязаний з формуванням купiвельного фонду населення та його вiдповiдностi обсягу до структури товарного фонду та послуг.
СубСФктами кредитних вiдносин при споживчому кредитуваннi являються фiзичнi особи (позичальники ) , а в особi кредитора виступають банки, iншi небанкiвськi кредитнi установи. Мiж банк